Чорна річка (станція метро)
Координати: 59°59′07″ пн. ш. 30°18′02″ сх. д. / 59.98528° пн. ш. 30.30056° сх. д.
| Чорна річка | |
|---|---|
 | |
| Загальні дані | |
| Тип | односклепінна глибокого закладення |
| Глибина закладення | 67 м |
| Проєктна назва | Нова Деревня |
| Кількість | 1 |
| Тип | острівна |
| Форма | пряма |
| Дата відкриття | 4 листопада 1982 |
| Архітектор(и) | Г. Н. Булдаков (рос.), В. Н. Щербин (рос.), А. П. Волкова (рос.) |
| Архітектор(и) вестибюлів | В. Г. Хільченко (рос.), И. Е. Сергеєва (рос.), Н. А. Виноградова (рос.) |
| Виходи до | Вулиця Савушкіна, Академіка Крилова |
| Код станції | ЧР |
 | |
Чорна річка — станція Московсько-Петроградської лінії Петербурзького метрополітену, розташована між станціями «Петроградська» і «Піонерська».
Станція відкрита 6 листопада 1982 у складі ділянки «Петроградська» — «Удєльна». Станція мала отримати назву через розташування в історичному районі «Нова Деревня», але перонний зал станції було вирішено оформити, пов'язавши з Чорною річкою. З цієї причини станція отримала ім'я «Чорна Річка», згодом ця назва прижилася і сприймається як назва історичного району.
Технічна характеристика[ред. | ред. код]
Конструкція станції — односклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 67 м)
Похилий хід тристрічковий, починається з південного торця станції.
Вестибуль[ред. | ред. код]
Павільйон станції розташовується на піднесенні поблизу примикання вулиць Академіка Крилова, Савушкіна і Торжковська (недалеко від місця дуелі Пушкіна, де він був смертельно поранений).
Передній фасад будівлі засклений, задня частина віддана під службові приміщення, має вікна, що виходять в сквер перед Приморським проспектом, до вестибюля також прибудовані торговельні павільйони.
Вхід і вихід у вестибюлі розташовуються по різні його сторони: вхід з боку вулиці Савушкіна, а вихід веде до вулиці Академіка Крилова. Стеля всередині вестибюля набрана із збірних армоцементних елементів. Освітлення всередині вестибюля зроблено у вигляді люмінесцентних ламп, закритих металевими плафонами. До 2005 плафонів на лампах не було, вони були зняті ще в кінці 1980-х років у зв'язку з недостатністю світла, але потім поставлені заново. Стіни касового залу оздоблені білим мармуром .
У 2009 до фасаду вестибюля були прибудовані додаткові торгові приміщення, через що первинний вигляд павільйону станції було втрачено.
Оздоблення[ред. | ред. код]
Оздоблення присвячено дуелі О. С. Пушкіна. До склепіння підвішене вісім великого розміру і оригінальної форми люстр, в яких вмонтовані люмінесцентні лампи. Під кожною люстрою є малюнок у вигляді чорного квадрата з сааремського доломіту. Колійні стіни оздоблені лабрадоритом, згори — вузька смужка кахельної плитки і білого мармуру. Плитка з'явилася в ході реконструкції 90-х років, тоді ж було замінено підлогове покриття та облицювання торцевої стіни (на білий мармур). Така обробка колійних стін в чорних тонах не тільки гармонує з назвою станції, але і створює певну атмосферу скорботи за великим поетом.
У торці підземного залу до 145-річчя з дня загибелі поета встановлена бронзова скульптура О. С. Пушкіна роботи М. К. Анікушина. Подібно історії з барельєфом Ломоносова на однойменній станції, пам'ятник Пушкіну так само не був зроблений начисто до моменту відкриття станції, і тому перший час було встановлено гіпсовий «макет» пам'ятника. За деякий час пам'ятник замінили на бронзовий, привізши його на мотовозі в нічне вікно.