Чорний шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Боплана на якій є Чорний шлях

Чо́рний шлях — старовинний торговельний шлях, якими користувалися кримські татари для нападів на Правобережну та Західну Україну й на Польщу в XVI — XVII століттях.

Назва[ред.ред. код]

Чорним названий від Чорного лісу, де переховувались татари[Джерело?]. Чорний шлях називали також шляхом ясиру. Ним перекопські татари гнали українське населення в ясир, до Кафи (Феодосії), де продавали далі. Напади перекопських татар почалися з того часу, коли Туречина у 1474 році захопила Крим (Перекоп) і посадила там свого васала Менґлі I Ґерея.

Опис[ред.ред. код]

Частина середнього маршруту
Південна ділянка «Чорного шляху» (Кучманський шлях)


Руські землі з давніх часів належали до найбогатших в Європі, завдячуючи їхньому положенню по сусідству з Чорноморським сходом. Після спустошення татарською ордою ці землі були перетворені в пустки.

В українських степах комунікаційних доріг в козацькі часи не існувало, тільки старовинні шляхи по яких ходили каравани по сіль в Крим, по рибу на Дон і Запорожжя або за збіжжям та по товари до Очакова. Ці шляхи називали Чорним шляхом, цими шляхами нападали також татари. Український люд називав цей шлях ще Шпаковим, від імені гайдамацького ватажка Шпака. Турецькою цей шлях називався Керман йолі (Караванна дорога).

До Львова вели усі три шляхи: від Сокаля та Жовкви українсько-волинський - Чорний (Північний), від Теребовлі та Золочова - Подільський або Кучманський і з півдня від Галича та Бучача - Волоський. Червона Русь була поділенна на дві частини. З яких західна процвітала з розквіту торгових міст (Перемишль, Ярослав), а східна з її оборонними замками була підставлена безкінечним грабіжництвам та нападам. Тут починалися схованки люду в печерах, підземних ходах. Кожний замок, кожне поселення мало такі підземні ходи, які простягалися часом на четверть милі. В цих підземних ходах люди ховалися самі, ховали худобу, збіжжя від орди.


Чорний шлях починався з Перекопського перешийка і йшов на північ, через запорозькі степи, на верхів'ях річок Інгула, Інгульця і Тясмину, повертав на захід та розгалужувався на декілька шляхів:

Північний шлях (Чорний): Замость, Сокаль, Немирів, Тартаків, Рава, Магерів, Белз, Жовква, Великі Мости, Каменка Струмілова, Городок, Куликів, Львів.



З Запоріжжя до Києва вів Херсонський Шлях.

Перекопські татари жили з грабунків і продажу людей. Бранці з України цінились найдорожче на людських ринках. Михайло Литвин перебуваючи в Перекопі 1538 р., цитує в своєму журналі слова перекопського жида, який сидів там на митниці коло єдиних воріт Тавриди (Криму) - Перекопу і збирав мито з товарів, які йшли до Криму. Жид, бачачи велечезну кількість люду яких татари гнали в Крим, дивувався, чи залишились ще взагалі в українському краї люди.

Тому перші хто стали на захист населення були козаки.[Джерело?]

Втрати[ред.ред. код]

Так у 1474 році під час нападу на Поділля, Русь Червону і Волинь, татари взяли в ясир 100 тисяч населення,[Джерело?] з яких до Кафи дійшло тільки 35. Татарського війська нараховувалась близько 40 тисяч чоловік. На їхньому шляху були повністю знищені всі села, залишивши тільки обороні замки.

У 1576 році татари взяли 85 тисяч ясиру[Джерело?] (з них десята частина припала турецькому султанові, це були переважно діти), крім того, безліч золота, срібла, близько 40 тисяч коней, овець та 500 тисяч голів худоби. Старих людей вбивали, молодих і жінок забирали в полон. Людей похилого віку віддавали татарським юнцям які вчилися на них військової справи та добивали їх.[Джерело?] Щоб не переплутати, бранців таврували на лобі і щоках.

У кінці XVII століття, після перемог козацьких військ над татарами, їхні систематичні напади на Україну припинилися.[Джерело?]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]