Чорнобабенко Тимофій Тимофійович

Тимофій Тимофійович Чорнобабенко
Тимофій Тимофійович Чорнобабенко
Народився	15 жовтня 1913(1913-10-15) м. Крюків, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	18 травня 1995(1995-05-18) (81 рік) м. Афула, Ізраїль
Громадянство	СРСР, Ізраїль
Національність	українець
Місце проживання	м. Рожище, Волинська область, Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Херсонський педагогічний інститут.
Нагороди

Тимофій Тимофійович Чорнобабенко (15 жовтня 1913, м. Крюків, Полтавська губернія, Російська імперія — 18 травня 1995, м. Афула, Ізраїль) — педагог, заслужений вчитель УРСР

Біографія

В 1924 році разом з багатодітною (в сім'ї було восьмеро дітей) родиною, по плановому державному переселенню, переїхав в село Діброва Новобузького району Миколаївської області.

В 1929 році закінчив Новобузьку семирічну школу і вступив в Миколаївський педагогічний технікум (м. Миколаїв). На другому році навчання, разом з іншими найкращими учнями, був включений в навчальну групу з посиленою програмою занять, що дозволило через шість місяців завершити навчання в технікумі.

В 18 років Тимофій Чорнобабенко одержав диплом вчителя — його призначили вчителем Приютської початкової школи Новобузького району Миколаївської області, а в 1932 переводять на посаду завідувача (директора) Новосільської початкової школи Новобузького району Миколаївської області.

В 1937 році Чорнобабенко всупає до Херсонського педагогічного інституту на фізичний відділ фізико-математичного факультету, який закінчує в 1937 році.

Чорнобабенко Т. Т. серед учнів

Після закінчення інституту одержує призначення в свій, Новобузький район, де процює до грудня 1939 року — спочатку тільки вчителем фізики, а потім і завідувачем навчальної частини Баратівської середньої школи.

В кінці 1939 року був мобілізований до Радянської Армії, служив у стрілецькій дивізії, з якою брав участь в радянсько-фінській війні і зайнятті Радянською Армією Північної Буковини.

В 1941 році полк, в якому служив Тимофій Чорнобабенко перекидають у Волинську область, на той момент вже радянсько-німецький кордон. Йому присвоюють звання молодшого сержанта.

З перших годин початку радянсько-німецької війни (22 червня 1941 року) бере участь в бойових діях. Далі була спроба в цивільній одежі пробратися на схід до своїх військ, арешт німецькою польовою жандармерією, тюрма, табір для військовополонених, втеча з полону, партизани, праця на сільськогосподарських роботах у Волинській області.

З поверненням фронту назад, знову бере участь у бойових діях в складі радянських військ.

При звільненні Волині Тимофія Тимофійовича було тяжко поранено. Він потрапив у госпіталь. Після лікування, відповідно до указу про відкликання з фронту вчителів, Тимофія Тимофійовича Чорнобабенка направляють на вчительську роботу.

З 1944 року і до виходу на пенсію у 1983 році працював Тимофій Тимофійович вчителем фізики і астрономії в Рожищенській середній школі № 1 (Волинська область).

Його називали «…легендою першої Рожищенської школи — вчитель за покликанням, ерудований, талановитий педагог і вихователь, майстер педагогічної справи з широким діапазоном знань, безмежно відданий справі навчання і виховання школярів».

Заслужений вчитель УРСР Чорнобабенко Т. Т. Рожищенської школи № 1 на уроці фізики

Сотні його учнів стали науковцями, відомими військовими, вчителями та викладачами ВНЗ України, керівниками різних закладів і організацій. Серед них — Г. Корчагін, Л. Процюк, І. Карбовська, Л. Маруженко, Л. Присяжнюк, П. Ткачук, В. Пустовий, І. Олексеюк, Н. Бойко, В. Яцків, С. Масалов, А. Федоренко, В. Сацюк, Й. Коновал, В. Ніколайчук, М.Ващук, Н.Подупейко, М.Павлюк, Л.Калапуша, Г. Давидюк, З. Бортнік, О. Киричок, М. Багнюк, С. Левченко, В. Ковальчук та багато інших.

Т. Т. Чорнобабенко був постійним керівником Рожищенського районного методичного об'єднання вчителів фізики, наставником молодих вчителів.

Всі роки роботи в школі вів школу передового педагогічного досвіду вчителів фізики і астрономії. Тримав зв'язок із педагогами найвіддаленіших шкіл району. Організовував виїзні засідання, допомагав сільським вчителям у забезпеченні приладами і матеріалами для проведення лабораторних робіт, демонстраційних експериментів та фізичного практикуму.

За участь в Другій світовій війні, багаторічну педагогічну роботу, Т. Т. Чорнобабенка було нагороджено орденами і медалями.

У 1968 році він обирався делегатом II Всесоюзного з'їзду вчителів СРСР.

Етнічний українець Тимофій Чорнобабенко був одружений з Ольгою Яківною, етнічною єврейкою, і пережив її — вона похована на цвинтарі в Рожищі.

В 1988 році, по наполегливому проханню своїх трьох дітей, разом із їх родинами, Тимофій Тимофійович виїхав на постійне проживання в Ізраїль.

Помер в Ізраїлі 18 травня 1995 року, похований на місцевому цвинтарі міста Афула.

Нагороди

• Орден Вітчизняної війни (1985);
• Заслужений вчитель УРСР (1968);
• Орден Трудового Червоного Прапора (1966);
• Відмінник народної освіти УРСР (1968);
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1946)
• Медаль «За трудову відзнаку» (1954);
• Медаль «Ветеран праці» (1975);
• Сім ювілейних медалей.

Члени родини біля надгробка Т. Т. Чорнобабенка. (Афула, 2011)

Спогад учня

Доктор фізико-математичних наук, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, професор кафедри фізики твердого тіла та інформаційно-вимірювальних технологій Східноєвропейського національного університету Г. Є. Давидюк згадує: «Часто Тимофій Тимофійович запрошував кращих учнів старших класів до себе додому. В такі хвилини його обличчя світилося, він натхненно розповідав нам цікаві історії з розвитку фізики і астрономії, показував старі книги, які були лише у його власній бібліотеці. Із зустрічей з Тимофієм Тимофійовичем після закінчення школи зрозумів, що кожен з нас залишився у його серці, глибоко хвилюючи невдачами і радуючи успіхами. Його зірка у моєму житті ніколи не згасне».

Джерела

• Календар знаменних і пам'ятних дат Волині на 2013 рік / упр. куль- тури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ДОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. — Луцьк: ПВД «Тверди- ня», 2012. — 208 с.
• Перша школа завжди перша
• Через сорок літ — до шкільних воріт
• Рожище
• Бойко М. А. Його зірка ніколи не згасне / М. А. Бойко, П. С. Кучер // Педпошук. — 2000. — № 1(25). — С. 18.