Чорногорська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорногорська
Crnogorski
Поширена в: Чорногорія
Регіон: Балкани
Носії: 145 тис.
Класифікація: Індо-Європейська
 Балтослов'янська
  Слов'янська
   Південно-слов'янська
Офіційний статус
Державна: Чорногорія Чорногорія
Офіційна: Чорногорія Чорногорія
Регулює: Інститут чорногорської мови та літератури (чорн. Instituta za crnogorski jezik i književnost)
Коди мови

Чорногорська мова (чорн. crnogorski jezik/црногорски језик) — стандартизований варіант сербохорватської мови, який використовують чорногорці і який є офіційною мовою Чорногорії. Стандартизована чорногорська базується на найбільш поширеному діалекті сербохорватської — штокавському (конкретоно — на східногерцеґовинському), що є основою також хорватської, сербської та боснійської.

Мову Чорногорії історично та традиційно називали сербською.[1] Ідея чорногорської мови, окремої від сербської, виникла в 2000-их після розпаду спільної федеративної держави. Чорногорська стала офіційною мовою країни 22 жовтня 2007 року, коли було прийнято нову конституції країни.[2] Літературний стандарт мови досі доповнюється. Правопис було закріплено 10 липня 2009 року з додачею двох літер до абетки (лат. Ś та Ź, кир. С́ та З́), тоді як граматику та шкільну програму досі не закріплено.[3]

Характеристика[ред.ред. код]

У самій чорногорській мові можна розрізнити два діалекти: східногерцеговинський на заході й північному заході та зетсько-південносанджацький на всій іншій території.

Мовний склад населення, 2011

За останнім переписом населення 2011 року чорногорську мову рідною вважали 36,97 % мешканців країни, а сербську — 42,88 %. Хоча ще 1991-го року більшість уважала себе носіями єдиної сербсько-хорватської мови. На тлі національного відродження шкільний предмет «Сербська мова» у 2004 році було перейменовано на «Рідну мову» (чорногорську, сербську, хорватську чи боснійську). 10 липня 2009 року затверджено правопис чорногорської мови.

Існує письмо й латинською (гаєвиця), й кириличною абетками (вуковиця), та латинка стає дедалі поширенішою серед прибічників самостійної чорногорської мови. На відміну від сербської існують три додаткові літери Ś [ç], Ź [ʝ] і З [ʣ]. Проте ці звуки вживаються ще й у Герцеговині та Боснійській країні, а в самій Чорногорії — не всюди.

  • A B C Č Ć D Dž Đ E F G H I J K L Lj M N Nj O P R S Š Ś T U V Z Ź Ž.
  • А Б Ц Ч Ћ Д Џ Ђ Е Ф Г Х И Ј К Л Љ М Н Њ O П Р С Ш С́ Т У В З З́ Ж.

Джерела й принагідні посилання[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. cf. Roland Sussex, Paul Cubberly, The Slavic Languages, Cambridge University Press, Cambridge 2006; esp. v. pp. 73: "Serbia had used Serbian as an official language since 1814, and Montenegro even earlier.".
  2. Od donošenja Ustava Crne Gore u listopadu 2007. crnogorski je jezik službeni. Članak 13. crnogorskog Ustava precizira kako je službeni u Crnoj Gori crnogorski jezik, a ćirilično i latinično pismo imaju ravnopravan položaj USTAV CRNE GORE (2007.)
  3. 2 more letters in Montenegrin language [недійсне посилання]
  4. Vijest o službenom verificiranju rječnika i pravopisa crnogorskog jezika
  5. Rječnik i pravopis crnogorskoga jezika
  6. Vijest o usvajanju Gramatike crnogorskoga jezika
  7. Novi list Josip Silić: Hrvatski je različit od srpskog jezika i srpski od hrvatskoga, 11. rujna 2010.
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.