Чорногорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чорногорія
Црна Гора / Crna Gora

Прапор Чорногорії Герб Чорногорії
Прапор Герб
Гімн: Oj, svijetla majska zoro
Розташування Чорногорії
Столиця
(та найбільше місто)
Подгориця
42°47′ пн. ш. 19°28′ сх. д. / 42.783° пн. ш. 19.467° сх. д. / 42.783; 19.467
Офіційні мови Чорногорська
Державний устрій Республіка
 - Президент Філіп Вуянович
 - Прем'єр-міністр Міло Джуканович
Незалежність  
 - Проголошено 3 червня 2006 
 - Визнано 8 червня 2006 
Площа
 - Загалом 13,812 км² (159)
 - Води (%) 1.5
Населення
 - оцінка 2011 р. 625266[1] (164)
 - перепис 2003 р. 620 145
 - Густота 45,27 чол,/км² (152)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $11,458 млрд. (99)
 - На душу населення $3,800 (150)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен інтернету .me
Телефонний код +382

Чорного́рія (чорн. Crna Gora, серб. Црна Гора, італ. Montenegro) — держава на Балканах.

Була одною з двох частин федерації Сербія і Чорногорія19922003 рр. — Югославії). Незалежна з 3 червня 2006 року. З 17 грудня 2010 року є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу.

Зміст

Історія [ред.]

6 століття — на ці землі прийшли слов'яни та змішалися з місцевими племенами.

1042 — проголошено слов'янську державу Дукля (після перемоги над візантійцями)

1077 — Папа Римський Григорій VII визнав державу Дукля та надав титул rex Dioclea (король Дуклі) її першому правителю князю Міхайлу з династії Воїславовичів. Згодом державу називають Зета.

1186 — Зету приєднано до Сербії.

1356 — відновлення незалежності Зети.

Після поразки сусідньої Сербії у війні з турками (1389) постала загроза турецького поневолення. Деякий час цього вдавалось уникати завдяки протекторату Венеції.

1496 — Чорногорія змушена прийняти протекторат Османської імперії, але ніколи цілком їй не належала (турки контролювали лише південно-східні терени колишньої Зети).

У 15161852 рр. існувала теократична держава Чорногорія, якою правили владики (князі з церковним титулом єпископа). Столиця країни знаходилася в її церковному центрі — місті Цетінє (Cetinje).

1852 — Чорногорія стає світською державою (владика Данило II проголосив себе князем Данилом I; його наступник Нікола І (18411921) — королем (1910)).

3 березня 1878 р. — за Сан-Стефанським мирним договором, Чорногорія значно збільшила свою територію за рахунок колишніх турецьких володінь.

Montenegro1913.png

13 липня 1878 р. — за Берлінським договором, Чорногорію визнано 26-ю суверенною державою світу; частково підтверджені її нові територіальні набутки.

Брала участь у Балканських війнах 1912 і 1913 рр.

Під час Першої світової війни була окупована австро-угорськими військами; з 1918 року — сербськими.

1918 — після зречення Ніколи І (3 жовтня) парламент Чорногорії проголосував (26 листопада) за вступ країни до новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців (під владою королів Сербії).

19191924 — повстання проти сербської влади.

12 липня 1941 р. — 1943 — після німецько-італійської окупації Югославії Чорногорія була королівством під протекторатом Італії.

19431944 — під німецькою окупацією.

19441945 — під контролем югославських партизанів.

Перша сторінка газети Pobjeda після вдалого референдуму про незалежність.

1946 — стала найменшою з 6 республік Народної (згодом — Соціалістичної) Федеративної Республіки Югославії.

Березень 1992 р. — на референдумі мешканці Чорногорії проголосували за те, щоби республіка залишилася в складі Югославії (референдум бойкотували мусульманська та албанська меншини).

21 травня 2006 р. — у Чорногорії відбувся референдум з питання державного статусу республіки, на якому понад половини учасників висловилась за повну незалежність від Белграда (на той час Чорногорія вже мала окрему від Сербії валюту і митний кордон з нею).

3 червня 2006 р. — скупщина (парламент) Чорногорії проголосив незалежність республіки. Одну з провідних ролей у відновленні незалежності Чорногорії зіграв тодішній прем'єр-міністр країни Міло Джуканович, що очолював уряд Чорногорії з 1993 по 1998 та з 2003 по 2006, а також був президентом країни у 1998-2002 рр.

17 грудня 2010 року ЄС надав Чорногорії офіційний статус кандидата на вступ до спільноти[2], після чого прем'єр-міністр країни Міло Джуканович пішов у відставку.

У жовтні 2012 року відбулися треті за рахунком парламентські вибори в незалежній Чорногорії. Перемогу здобула коаліція партій «Європейська Чорногорія» на чолі з Демократичною партією соціалістів Міло Джукановича. Незважаючи на те, що вперше з 2001 року коаліція очолювана Демократичною партією соціалістів не отримала у Скупщині Чорногорії абсолютної більшості, Джукановичу все ж вдалося знайти підтримку серед представників інших партій і сформувати новий уряд. Прем'єр-міністром став Іґор Лукшич.

4 грудня 2012 року кабінет міністрів Міло Джукановича було офіційно затверджено парламентом.

Географія [ред.]

Рельєф переважно гірський

Ділить з Албанією Скадарське озеро.

Державний устрій [ред.]

Конституцію прийнято 19 жовтня 2007 року.

Столиці — Подгориця (Podgorica), місце розташування уряду та парламенту, Цетінє (Cetinje) - столиця де-юре (за конституцією)

Адміністративний устрій [ред.]

Chornogoriya.jpg

Територія Чорногорії розділена на 21 громаду/общину (чорн. община/opština), названу за її центром:

Населення [ред.]

Національний склад населення станом на 2003 рік (всього 650 тис. мешканців):

Релігія [ред.]

74 % населення — православні

Мова [ред.]

Під час перепису 2003 року 63,5 % опитаних у графі «Рідна мова» зазначили «сербська», 22 % — «чорногорська»; відмінності між обома мовами незначні [Джерело?].

Примітки [ред.]

Див. також [ред.]