Чорногорія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чорногорія
Црна Гора / Crna Gora

Прапор Чорногорії Герб Чорногорії
Прапор Герб
Гімн: Oj, svijetla majska zoro
Розташування Чорногорії
Столиця
(та найбільше місто)
Подгориця
42°47′ пн. ш. 19°28′ сх. д. / 42.783° пн. ш. 19.467° сх. д. / 42.783; 19.467
Офіційні мови Чорногорська
Державний устрій Республіка
 - Президент Філіп Вуянович
 - Прем'єр-міністр Міло Джуканович
Незалежність  
 - Проголошено 3 червня 2006 
 - Визнано 8 червня 2006 
Площа
 - Загалом 13,812 км² (159)
 - Води (%) 1.5
Населення
 - оцінка 2011 р. 625266[1] (164)
 - перепис 2003 р. 620 145
 - Густота 45,27 чол,/км² (152)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $11,458 млрд. (99)
 - На душу населення $3,800 (150)
Валюта Євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
 - Літній час CEST (UTC+2)
Домен інтернету .me
Телефонний код +382

Чорного́рія (чорн. Crna Gora, серб. Црна Гора, італ. Montenegro) — держава на Балканах.

Була одною з двох частин федерації Сербія і Чорногорія19922003 рр. — Югославії). Незалежна з 3 червня 2006 року. З 17 грудня 2010 року є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу.

Історія[ред.ред. код]

6 століття — на ці землі прийшли слов'яни та змішалися з місцевими племенами.

1042 — проголошено слов'янську державу Дукля (після перемоги над візантійцями)

1077 — Папа Римський Григорій VII визнав державу Дукля та надав титул rex Dioclea (король Дуклі) її першому правителю князю Міхайлу з династії Воїславовичів. Згодом державу називають Зета.

1186 — Зету приєднано до Сербії.

1356 — відновлення незалежності Зети.

Після поразки сусідньої Сербії у війні з турками (1389) постала загроза турецького поневолення. Деякий час цього вдавалось уникати завдяки протекторату Венеції.

1496 — Чорногорія змушена прийняти протекторат Османської імперії, але ніколи цілком їй не належала (турки контролювали лише південно-східні терени колишньої Зети).

У 15161852 рр. існувала теократична держава Чорногорія, якою правили владики (князі з церковним титулом єпископа). Столиця країни знаходилася в її церковному центрі — місті Цетінє (Cetinje).

1852 — Чорногорія стає світською державою (владика Данило II проголосив себе князем Данилом I; його наступник Нікола І (18411921) — королем (1910)).

3 березня 1878 р. — за Сан-Стефанським мирним договором, Чорногорія значно збільшила свою територію за рахунок колишніх турецьких володінь.

Montenegro1913.png

13 липня 1878 р. — за Берлінським договором, Чорногорію визнано 26-ю суверенною державою світу; частково підтверджені її нові територіальні набутки.

Брала участь у Балканських війнах 1912 і 1913 рр.

Під час Першої світової війни була окупована австро-угорськими військами; з 1918 року — сербськими.

1918 — після зречення Ніколи І (3 жовтня) парламент Чорногорії проголосував (26 листопада) за вступ країни до новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців (під владою королів Сербії).

19191924 — повстання проти сербської влади.

12 липня 1941 р. — 1943 — після німецько-італійської окупації Югославії Чорногорія була королівством під протекторатом Італії.

19431944 — під німецькою окупацією.

19441945 — під контролем югославських партизанів.

Перша сторінка газети Pobjeda після вдалого референдуму про незалежність.

1946 — стала найменшою з 6 республік Народної (згодом — Соціалістичної) Федеративної Республіки Югославії.

Березень 1992 р. — на референдумі мешканці Чорногорії проголосували за те, щоби республіка залишилася в складі Югославії (референдум бойкотували мусульманська та албанська меншини).

21 травня 2006 р. — у Чорногорії відбувся референдум з питання державного статусу республіки, на якому понад половини учасників висловилась за повну незалежність від Белграда (на той час Чорногорія вже мала окрему від Сербії валюту і митний кордон з нею).

3 червня 2006 р. — скупщина (парламент) Чорногорії проголосив незалежність республіки. Одну з провідних ролей у відновленні незалежності Чорногорії зіграв тодішній прем'єр-міністр країни Міло Джуканович, що очолював уряд Чорногорії з 1993 по 1998 та з 2003 по 2006, а також був президентом країни у 1998-2002 рр.

17 грудня 2010 року ЄС надав Чорногорії офіційний статус кандидата на вступ до спільноти[2], після чого прем'єр-міністр країни Міло Джуканович пішов у відставку. Прем'єр-міністром став Іґор Лукшич.

У жовтні 2012 року відбулися треті за рахунком парламентські вибори в незалежній Чорногорії. Перемогу здобула коаліція партій «Європейська Чорногорія» на чолі з Демократичною партією соціалістів Міло Джукановича. Незважаючи на те, що вперше з 2001 року коаліція очолювана Демократичною партією соціалістів не отримала у Скупщині Чорногорії абсолютної більшості, Джукановичу все ж вдалося знайти підтримку серед представників інших партій і сформувати новий уряд.

4 грудня 2012 року кабінет міністрів Міло Джукановича було офіційно затверджено парламентом.

Географія[ред.ред. код]

Рельєф переважно гірський

Ділить з Албанією Скадарське озеро.

Державний устрій[ред.ред. код]

Конституцію прийнято 19 жовтня 2007 року.

Столиці — Подгориця (Podgorica), місце розташування уряду та парламенту, Цетінє (Cetinje) - столиця де-юре (за конституцією)

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Chornogoriya.jpg

Територія Чорногорії розділена на 21 громаду/общину (чорн. община/opština), названу за її центром:

Населення[ред.ред. код]

Населення Чорногорії за даними перепису 2011 р. становило 620 029 осіб, майже не змінившись порівняно з 2003 роком (620 145 осіб).

рік
перепису
населення густота
населення
(осіб на км2)
1921 311 341 22.5
1931 360 044 26.1
1948 377 189 27.3
1953 419 873 30.4
1961 471 894 34.2
1971 529 604 38.3
1981 584 310 42.3
1991 615 035 44.5
2003 620 145 44.9
2011 620 029 44.9

Етнічний склад[ред.ред. код]

Найбільш чисельні національності за переписом 2011 року

За результатами останнього перепису, серед населення переважають чорногорці (45,0%) та серби (28,7%), проживають також босняки (8,7%), албанці (4,9%), мусульмани (3,3%) та цигани (1,0%).

Найбільш чисельні народи Чорногорії за переписом 2011 р.:

чисельність частка
чорногорці 278 865 44,98%
серби 168 110 27,73%
босняки 53 605 8,65%
албанці 30 439 4,91%
мусульмани 20 537 3,31%
цигани 6 251 1,01%
хорвати 6 021 0,97%
інші 46 201 7,44%
Розселення основних народів Чорногорії за переписом 2011 року
MontenegroMontenegrins2011.PNG
MontenegroSerbs2011.PNG
MontenegroBosniaks2011.PNG
MontenegroAlbanians2011.PNG
чорногорці серби босняки албанці

Мова[ред.ред. код]

Докладніше: Мови в Чорногорії
Найпоширеніші мови за переписом 2011 року

За переписом 2011 р. найпоширенішими рідними мовами населення Чорногорії були:

чисельність частка
сербська 265 895 42,88%
чорногорська 229 251 36,97%
боснійська 33 077 5,33%
албанська 32 671 5,27%
циганська 5 169 0,83%
босняцька 3 662 0,59%
хорватська 2 791 0,45%
інша 47 513 7,68%
Поширення мов у Чорногорії за переписом 2011 року
MontenegroMontenegrin2011.PNG
MontenegroSerbian2011.PNG
MontenegroBosnian2011.PNG
MontenegroAlbanian2011.PNG
чорногорська сербська босняцька албанська

Релігія[ред.ред. код]

Найпоширеніші релігії за переписом 2011 року

За даними перепису 2011 р. населення Чорногорії складалося з таких релігійних груп:

чисельність частка
православні 446 858 72,07%
мусульмани 118 477 19,11%
католики 21 299 3,44%
інші 27 756 5,38%
Поширення релігій у Чорногорії за переписом 2011 року
MontenegroOrthodox2011.PNG
MontenegroIslam2011.PNG
MontenegroCatholic2011.PNG
Православ'я Іслам Католицизм

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Чорногорія Це незавершена стаття з географії Чорногорії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.