Чорногорія

	Чорногорія; Црна Гора / Crna Gora
Прапор	Герб
	Гімн: Oj, svijetla majska zoro
Столиця; (та найбільше місто)	Подгориця; 42°47′ пн. ш. 19°28′ сх. д. / 42.783333° пн. ш. 19.466667° сх. д. (G)
Офіційні мови	Чорногорська
Державний устрій	Республіка
- Президент	Філіп Вуянович
- Прем'єр-міністр	Іґор Лукшич
Незалежність
- Проголошено	3 червня 2006
- Визнано	8 червня 2006
Площа
- Загалом	13,812 км² (159)
- Води (%)	1.5
Населення
- оцінка 2007 р.	684 736 (164)
- перепис 2003 р.	620 145
- Густота	44,9 чол,/км² (152)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$11,458 млрд. (99)
- На душу населення	$3,800 (150)
Валюта	Євро (EUR)
Часовий пояс	CET (UTC+1)
- Літній час	CEST (UTC+2)
Домен інтернету	.me
Телефонний код	+382

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Чорногорія (чорн. Crna Gora, серб. Црна Гора, італ. Montenegro) — держава на Балканах.

Була одною з двох частин федерації Сербія і Чорногорія (у 1992—2003 рр. — Югославії). Незалежна з 3 червня 2006 року. З 17 грудня 2010 року є офіційним кандидатом на вступ до Євросоюзу.

[ред.] Історія

6 століття — на ці землі прийшли слов'яни та змішалися з місцевими племенами.

1042 — проголошено слов'янську державу Дукля (після перемоги над візантійцями)

1077 — Папа Римський Григорій VII визнав державу Дукля та надав титул rex Dioclea (король Дуклі) її першому правителю князю Міхайлу з династії Воїславовичів. Згодом державу називають Зета.

1185 — Зету приєднано до Сербії.

1326 — відновлення незалежності Зети.

Після поразки сусідньої Сербії у війні з турками (1389) постала загроза турецького поневолення. Деякий час цього вдавалось уникати завдяки протекторату Венеції.

1496 — Чорногорія змушена прийняти протекторат Османської імперії, але ніколи цілком їй не належала (турки контролювали лише південно-східні терени колишньої Зети).

У 1516—1852 рр. існувала теократична держава Чорногорія, якою правили владики (князі з церковним титулом єпископа). Столиця країни знаходилася в її церковному центрі — місті Цетінє (Cetinje).

1852 — Чорногорія стає світською державою (владика Данило II проголосив себе князем Данилом I; його наступник Нікола І (1841—1921) — королем (1910)).

3 березня 1878 р. — за Сан-Стефанським мирним договором, Чорногорія значно збільшила свою територію за рахунок колишніх турецьких володінь.

13 липня 1878 р. — за Берлінським договором, Чорногорію визнано 27-ю суверенною державою світу; частково підтверджені її нові територіальні набутки.

Брала участь у Балканських війнах 1912 і 1913 рр.

Під час Першої світової війни була окупована австро-угорськими військами; з 1918 року — сербськими.

1918 — після зречення Ніколи І (3 жовтня) парламент Чорногорії проголосував (26 листопада) за вступ країни до новоствореного Королівства сербів, хорватів і словенців (під владою королів Сербії).

1919—1924 — повстання проти сербської влади.

12 червня 1941 р. — 1943 — після німецько-італійської окупації Югославії Чорногорія була королівством під протекторатом Італії.

1943—1944 — під німецькою окупацією.

1944—1945 — під контролем югославських партизанів.

Перша сторінка газети Pobjeda після вдалого референдуму про незалежність.

1946 — стала найменшою з 6 республік Народної (згодом — Соціалістичної) Федеративної Республіки Югославії.

Березень 1992 р. — на референдумі мешканці Чорногорії проголосували за те, щоби республіка залишилася в складі Югославії (референдум бойкотували мусульманська та албанська меншини).

21 травня 2006 р. — у Чорногорії відбувся референдум з питання державного статусу республіки, на якому понад половини учасників висловилась за повну незалежність від Белграда (на той час Чорногорія вже мала окрему від Сербії валюту і митний кордон з нею).

Міло Джуканович

3 червня 2006 р. — скупщина (парламент) Чорногорії проголосив незалежність республіки. Одну з провідних ролей у відновленні незалежності Чорногорії зіграв тодішній прем'єр-міністр країни Міло Джуканович, що очолював уряд Чорногорії з 1993 по 1998 та з 2003 по 2006, а також був президентом країни у 1998-2002 рр.

17 грудня 2010 року ЄС надав Чорногорії офіційний статус кандидата на вступ до спільноти^[1], після чого прем'єр-міністр країни Міло Джуканович пішов у відставку.

[ред.] Географія

Рельєф переважно гірський

Ділить з Албанією Скадарське озеро.

[ред.] Державний устрій

Конституцію прийнято 19 жовтня 2007 року.

Столиці — Подгориця (Podgorica), місце розташування уряду та парламенту, Цетінє (Cetinje) - столиця де-юре (за конституцією)

[ред.] Адміністративний устрій

Територія Чорногорії розділена на 21 громаду/общину (чорн. община/opština), названу за її центром:

Община Андрієвиця (Andrijevica)
Община Бар (Bar)
Община Беране (Berane)
Община Бієло Польє (Bijelo Polje)
Община Будва (Budva)
Община Цетінє (Cetinje)
Община Даніловград (Danilovgrad)
Община Херцеґ Нові (Herceg Novi)
Община Колашін (Kolašin)
Община Котор (Kotor)
Община Мойковац (Mojkovac)
Община Нікшіч (Nikšić)

Община Плав Plav
Община Плужіне Plužine
Община Пльєвля Pljevlja
Община Рожає Rožaje
Община Шавнік Šavnik
Община Тіват Tivat
Община Улцинь Ulcinj
Община Жабляк Žabljak
Община Подгориця Podgorica
Община Голубовці Golubovci
Община Тузі Tuzi

[ред.] Населення

Національний склад населення станом на 2003 рік (всього 650 тис. мешканців):

43,16 % — чорногорці,
31,99 % — серби,
7,77 % — боснійці,
5,03 % — албанці,
3,97 % — мусульмани іншого етнічного походження,
1,1 % — хорвати

[ред.] Релігія

74 % населення — православні

[ред.] Мова

Під час перепису 2003 року 63,5 % опитаних у графі «Рідна мова» зазначили «сербська», 22 % — «чорногорська»; відмінності між обома мовами незначні ^{[Джерело?]}.