Чорна дошка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чо́рні до́шки — система психологічного, військового та адміністративного терору радянської влади в Україні та районах СРСР, населених переважно українцями[Джерело?]. Застосовувався 19201930-тих років на громадян, що чинили опір явно протиправним діям.

Чорні дошки — це також статус села чи району на території Української СРР, який передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду українського народу 1932–1933 роки. Присвоювався комуністичним режимом населеним пунктам та районам, які чинили опір примусовій колективізації, масовим актам беззаконня влади, зокрема повного вилучення харчових продуктів у мешканців села чи цілого району, що призводило до голодної смерті громадян.

Статус «Чорної дошки» присвоювався на рівні обласних центрів ЦК КПУ за поданням районних та сільських органів комуністичного управління. Його «надання» чи «зняття» слугувало інструментом упокорення цивільного населення, створення умов для масового та глибокого голодування всіх мешканців регіону.

Історія[ред.ред. код]

Поняття «чорна дошка» існувало з часів Російської імперії. Щоправда, було поширено переважно у навчальних закладах.

Так, 1840–1844 роках у Першій Київській гімназії імена учнів за гарні успіхи у науках записувались на червоній дошці, за одиниці — на чорній. Нічого дивного, що це поняття почали вводити в життя радянського народу й більшовики: воно було образне й ефективне. Але вони робили це не з початку тридцятих років (так би мовити, вже «за Сталіна»), а з початку двадцятих. 26 грудня 1922 року в органі ЦК Всеросійського союзу робітників хіміків «Рабочий-химик» з'явилось повідомлення «На черную доску!» Тут ішлося про те, що на загальних зборах робітників і службовців Краснодарського заводу 30 жовтня 1922 року обговорювали питання про святкування п'ятої річниці «жовтневої революції». Раптом слова попросив якийсь Плаксін. Він сказав, що брати участи у святкових заходах не збирається, оскільки це суперечить його переконанням (свято-бо влаштовують комуністи). Збори ухвалили негайно викинути його з заводу та взагалі членів спілки і «занести гр. Плаксина на черную доску».[1]


Політика репресій[ред.ред. код]

«Чорна дошка» у газеті «Під прапором Леніна» № 150 від 1 січня 1933 — чорний список і карні заходи. В селі Піски Баштанського району від голоду померло більше 600 людей.

Посутньою прикметою Голодомору 1932-33 було занесення того чи іншого села на чорну дошку «за злісний саботаж хлібозаготівель». 6 грудня 1932 року Раднарком і ЦК КП(б)У прийняли рішення «занести на чорну дошку» кілька сіл — по два на Дніпропетровську, Харківську та Одеську області. Це означало:

«припинити довіз товарів до цього села, припинити всіляке кредитування, провести дотермінове стягнення кредитів і інших фінансових зобов'язань, перевірити та очистити через органи РСІ кооперативний і державний апарат від чужих і ворожих елементів і перевірити, очистити колгоспи цього села, вилучивши контрреволюційні елементи — організаторів зриву хлібозаготівель».[2]

На ділі це означало централізовану військову операцію проти цивільних людей, яка закінчувалася убивствами, мародерством, руйнуванням осель.

2 грудня 1932 року Наркомзем звітував про виконання урядових постанов із хлібозаготівель, зазначено, що у Вінницькій області на «чорну дошку» занесено усі села та колгоспи Брацлавського, Липовецького, Любарського, Немирівського, Станіславчицького, Чуднівського, Хмельницького, Тульчинського районів, крім них ще 44 колгоспи та 42 села; у Чернігівській області 13 колгоспів, 38 сіл; у Донецькій області 12 колгоспів, 6 сіл, дві сільські ради; у Дніпропетровській області 228 колгоспів у 44 районах; у Київській 51 колгосп у 48 селах 19 районів; у Харківській області 23 колгоспи в 16 селах 9 районів; в Одеській області 12 колгоспів у 9 районах, в АМСРР два колгоспи та одне село. Того ж дня облвиконкоми порушили клопотання про занесення сіл на всеукраїнську «чорну дошку»: у Вінницькій області 5 сіл, у Київській 12, в Одеській 4.

4 грудня «Вісті» ВУЦВК опублікували статтю, «Чистка сільпарторганізацій почалася», де зазначено, що в Солонянському районі Дніпропетровської області з 29 сільрад «до дня Жовтневих свят записано на чорну дошку 17», які виконали від 6% до 15% плану.

6 грудня 1932 — постанова РНК УСРР та ЦК КП(б)У — «за зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж, що його організували куркульські і контрреволюційні елементи, занести на „чорну дошку“ такі села»: с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області; с. Гаврилівка Межівського району; с. Лютенька Гадяцького району Харківської; с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району; с. Свято-Троїцьке Троїцького району Одеської; с. Піски Баштанського району.

Інститут «чорних дощок» існував майже винятково на територіях СРСР, заселених українцями (УСРР, Поволжя, Кубань, Сірий Клин у Казахстані, Донщина). Це лягло в основу доказової бази вчених та криміналістів як одна з ознак цілеспрямованого геноциду українського народу, який не оголошувався офіційно, але впроваджувався де-факто. Прикладом офіційного оголошення може бути телеграма від 23 листопада 1932 року голови ЦКК КП(б)У В. Затонського С. Косіору про застосування репресій у Макарівському районі Київської області. Особисто пропонував провести чистку районної парторганізації та занести на «чорну дошку» села Наливайківка і Фасова.

Натомість у російській історіографії цей факт прийнято приховувати під суто географічним поняттям — «голод в земледельческих районах СССР», виводячи за дужки хто ж саме проживав і гинув у цих регіонах. Також в російських джерелах у меншій мірі або взагалі заперечуються жертви серед українського населення, роблячи наголос на існуванні інституту чорних дощок в окремих областях РРФСР.

Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у 1932–1933 роках[ред.ред. код]

Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у 1932–1933 роках опубліковано на офіційному веб-сайті Українського інституту національної пам'яті з посиланнями на документальні джерела інформації.[3][4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.