Чортків
| Чорткі́в | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Тернопільська область |
||||
| Район/міськрада | Чортківський район | ||||
| Код КОАТУУ | 6125510100 | ||||
| Засноване | 1522 (побудовано замок) | ||||
| Перша згадка | 1427 (як с. Чартковіце) | ||||
| Магдебурзьке право | 1522 | ||||
| Статус міста | з 1939 року | ||||
| Населення | ▼24649 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 30 км² | ||||
| Густота населення | 975 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 48500-48509 | ||||
| Телефонний код | +380-3552 | ||||
| Координати | 49°00′27″ пн. ш. 25°47′26″ сх. д. / 49.00750° пн. ш. 25.79056° сх. д.Координати: 49°00′27″ пн. ш. 25°47′26″ сх. д. / 49.00750° пн. ш. 25.79056° сх. д. | ||||
| Водойма | Серет | ||||
| День міста | 12.07 | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Чортків | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 90 км | ||||
| - автошляхами | 75 км76 | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 48500, Тернопільська обл., м.Чортків, вул.Шевченка,21 | ||||
Чорткі́в (пол. Czortków, нім. Tschortkau) — місто над рікою Серетом в південній частині галицького Поділля, районний центр Тернопільської області. Характер міста — адміністративно-торгівельно-ремісничий. Тепер незначна промисловість: харчова, швейна; підприємства для обслуговування залізничного транспорту. До Чорткова приєднано село Синякове та село Бердо.
Населення — 26,9 тис. осіб (2007). Понад 90 % — українці, національні меншини — росіяни, поляки, євреї, вірмени та ін.
Зміст |
Розташування[ред.]
Місто лежить на берегах річки Серет, за 76 км від обласного центру, залізнична станція.
Через Чортків пролягають автошляхи Тернопіль-Чернівці та Івано-Франківськ-Кам'янець-Подільський.
Походження назви[ред.]
Дослідники пов'язують назву міста зі злим Чорнобогом, за іншими переказами назва походить від першого поселенця К. Чорного або від Чортової долини, що була відома до виникнення поселення. Також існує ще одна гіпотеза про походження назви місцевості від прізвища поляка Чартковського - магната, якому належали дані землі.
Історія[ред.]
У Чорткові виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської культури, поселення давніх слов'ян. Трипільське поселення поблизу міста виявлено у 1920-х роках[2].
Перша писемна згадка — 1427[Джерело?] як с. Чартковіце Теребовлянського повіту, власність Я. Прадонтича, очевидно сина Прадонти Копицєнського (Копичинського). 1522 Чортків — власність Є. Чартковського, який збудував дерев'яний замок.
1522 король Сигізмунд ІІІ дозволив І. Чартковському підняти с. Чартковіце до рівня міста і надав йому маґдебурзьке право. 1560 Чортків отримав підтвердження маґдебургії і герб міста.
На початку XVII ст. власники Чорткова Ґольські збудували замок із каменю та цегли. 1604 власник Чорткова С. Гольський отримав привілей на проведення 2-х ярмарків та торгів у неділі. Згодом Чортків — власність Потоцьких, від кінця XVIII ст. — Садовських, які здали його в оренду австрійському урядові.
1524, 1549 Чортків зазнав значних руйнувань від нападів турецько-татарських завойовників.
Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького Чортків — один із центрів повстання. Восени 1655 козацькі полки захопили Чортків і взяли у полон брацлавського воєводу П. Потоцького.
1672–1683 Чортків — під владою Туреччини, Замок — резиденція турецького субпаші Чортківської нахії Подільського пашалику. За умовами Карлов. конґресу 1698–1699 16 січня 1699 Чортків передано до Речі Посполитої.
Від 1772 Чортків належав до Австрії (Заліщицької, згодом Чортківської округи); 1809–1815 — до Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю. Від 1867 — центр повіту.
1880 в Чорткові працювали цегляний завод, олійня, млин, фабрики сільськогосподарських знарядь, рому та лікерів. 1897 через Чортків пролягла залізниця Тернопіль-Станіслав (нині Івано-Франківськ).
1914 року до початку 1-ї світової війни у місті базувався І-ий дивізіон 2-го полку драгунів австро-угорської армії[3]. Від серпня 1914 до липня 1917 у Чорткові перебували російські війська. Червень 1919 — Чортківська офензива. У липні 1919 в Чорткові розташовувалася канцелярія диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, сюди приїжджав на переговори Симон Петлюра.
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, окружний союз кооператив.
В міжвоєнній Польщі(1919–1939) Чортків був місцем базування військових підрозділів Війська Польського. До 1929 тут розміщувалися 2 ескадрони і керівництво 9-го полку Малопольських уланів, але потім перевели до Теребовлі, натомість в місті з'явилася бригада Корпусу охорони кордонів.
28 червня — 2 липня 1941 в Чортківській тюрмі радянські спецслужби знищили понад 800 осіб (на цвинтарі є могила невідомих), 123 особи розстріляли дорогою в м. Умань (Черкаська область), 767 — в Умані. 6 липня 1941-23 березня 1944 Чортків — під німецько-нацистською окупацією. 27 листопада 1942 на полі між Чорковом та селом Ягільниця гітлерівці розстріляли 52 в'язні Чортківської тюрми (Насипано символічну могилу).
У квітня 1941 року у Чорткові було створено гетто для 6800 євреїв. До вересня 1943 року більшість з них були або розстріляні поблизу міста у Чорному лісі, або відправлені у винищувальний табір в Белжеці[4].
Через те, що Тернопіль унаслідок запеклих боїв був майже повністю зруйнований, у Чорткові 1944–1946 перебували обласні установи та організації.
Пам'ятки[ред.]
-
Чортківський замок (Замок Ґольських)
-
Стара ратуша
-
Нова ратуша
Збереглися:
- залишки Чортківського замку (початок 16 ст.)
- Стара ратуша з годинниковою вежею (1924)
- Нова ратуша — будинок міського маґістрату (1930).
Є парк та пам'ятка природи Чортківська катальпа.
Храми[ред.]
-
Церква Вознесіння
-
костел св. Станіслава
-
Сучасний Собор Петра і Павла
- Успіння Пресвятої Богородиці (1583, дерев'яна),
- Вознесіння Христового (1630, дерев'яна; відбудован 1717, реставрована 1997) — у 1936 році при реставрації церкви теслярську роботу виконав майстер Іван Лавро[5][6],
- Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1854, мурована),
- Покрови Пресвятої Богородиці (1905, мурована, з каплицею Божої Матері та джерелом Всецариці),
- Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла (1990-ті),
- кляштор оо. Домініканців (1610)
- костел св. Станіслава (1619; перебудовано на початку 20 ст.),
Є також 2 синагоги «Головна» (1680-ті) й «Нова» (1909, архітектор Г. Ґольдкремер; нині приміщення станції юних техніків), капличка Чудотворної Матері Божої з Люрду.
Пам'ятники[ред.]
Споруджено пам'ятники:
- керівникам партизанського загону «Дванадцятка» С. Мельничуку та П. Шереметі (1953),
- на 2-х Братських могилах воїнів Червоної Армії (1953 і 1954),
- на могилі Героя Радянського Союзу І. Лавриненка (1955),
- І. Франку (1959),
- Т. Шевченку (1960, скульптор В. Ропецький),
- артистці й співачці К. Рубчаковій (1991, скульптор Д. Стецько),
- актору й режисерові П. Карабіневич у (1993, скульптор Г. Невесела),
- священику Г. Хомишину (2002),
- діячу ОУН і УПА П. Хамчуку («Бистрому»; 2002),(скульптор Юліан Савко, м. Львів)
- Закатованим у Чортківській тюрмі в липні 1941 (скульптор І. Сонсядло),
- Борцям за волю України (2005, скульптор В. Садовник),
- Степанові Бандері (2012),
- депортованим лемкам,
- святому Яну,
- розстріляним євреям.
Також встановлено пам'ятний знак монахам, яких закатували більшовики 1941.
22 квітня 2007 року на території Чортківського райвідділу МНС був освячений пам'ятник «Жертвам Чорнобильської катастрофи». 3,5-метровий монумент авторства скульптора Дмитра Мулярчука зображує ліквідатора аварії[7].
Меморальні дошки[ред.]
Меморіальні дошки:
- уряду ЗУНР та її президенту Петрушевичу Евгену (фасад нової ратуші)
- Борцям за волю України (1924, реставр. 1992, у стіні церкви Покрови Пресвятої Богородиці),
- художникові Л. Левицькому (1986),
- письменникові С. Тудору (1987),
- воякові УПА Г. Ільківу («Пугачу»).
- 26 січня 2012 року відкрита меморіальна дошка, присвячена підняттю українського прапора на будівлі Чортківського педагогічного училища ім. О. Барвінського у ніч з 21 на 22 січня 1973 року[8][9].
Населення[ред.]
- 1931 — 19 000 мешканців, у тому числі 22,8 % українців (греко-католиків), 46,4 % поляків (римо-католиків), 30,0 % євреїв.
- 1959 — 60 % українців, 25 % росіян, 3 % поляків, 2 % євреїв.
- 2001 — 32 000 мешканців
Мовні особливості[ред.]
Місто розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Чорткові: босаки («босоніжки»), бурти («сукняне взуття»), жидик («птах, який перед дощем квилить»), закоп'янки («вид чобіт»), карніші («карнизи»), кобрак («тепла безрукавка»), марок («прилад для проведення рядків на полі»), нанашка («хресна мама»), палюшки («галушки з тертої картоплі і борошна»), райтики («штани-галіфе»), сволок («брус, що підтримує стелю»), тирба («суп із кукурудзяного борошна»), шмір («мазут»), ябчанка, ябчєнка («суп із яблук»), ягодянка («суп із ягід»).
Соціальна сфера[ред.]
Працюють:
- педагогічне училище,
- медичний коледж,
- інститут підприємства і бізнесу,
- дяківсько-катехитична академія,
- вище професійне училище № 29,
- 7 загальноосвітніх шкіл,
- Районний Центр науково-технічної творчості та дозвілля учнівської молоді (РЦНТТДУМ колись Станція юних техніків СЮТ)
- музична школа,
- народний дім ім. К. Рубчакової,
- краєзнавчий музей,
- громадський музей більшовицького терору,
- 4 бібліотеки, зокрема найбільша Чортківська Центральна бібліотека
- медичні заклади,
- відділення зв'язку,
- духовий оркестр,
- ансамблі «Чайка», «Яворина», «Яблунька»,
- Дитячий театр танцю «Джерельце»,
- ансамбль танцю "Галицькі візерунки"
- клуб спортивного та сучасного танцю "Наталі"
- культ-просвітній центр «Лемківська світлиця»,
- соціально-культурний комплекс «Авіаносець».
Виходять газети «Голос народу», «Ратуша» та «І-плюс».
Проводиться щорічний дитячий фотоконкурс "Первоцвіт" [1]
- Народний аматорський хор "Галичина",Чортківської центральної комунальної районної лікарні,неодноразовий переможець всеукраїнських пісенних фестивалів та конкурсів(рік заснування хору 1963).
Засоби масової інформації[ред.]
Колишні періодичні видання:
- газета «Крафт» — виходила у 1919 р. Редактор — З. Гельман[10].
У часи німецької окупації був популярним тижневик «Чортківська думка», що виходив у Львові.
Промисловість[ред.]
У місті працюють ВАТ "Чортківський завод «Агромаш», сирзавод, хлібзавод, цукровий завод, ливарний завод "Коніст", «Біллербек-Україна» перо-пухова фабрика, ТОВ "Ваврик і Компанія" ЛТД й інші виробничо-торгівельні заклади.
Спорт[ред.]
У місті базується жіночий волейбольний клуб «Галичанка-ТНЕУ-2».
Персоналії[ред.]
Уродженці[ред.]
У Чорткові народилися:
- тренер Багрій Андрій Петрович,
- спортсмен Баришев Володимир Степанович,
- майстер бандур харківського зразка в Грімсбі, Канада, Степовий Павло,
- диригент, піаністка М. Дитиняк,
- вчений, географ Роман Дражньовський,
- діяч театру П. Карабіневич,
- актор, співак і режисер В. Коссак,
- актор Є.-Я. Курило,
- спортивний діяч С. Кушнірюк,
- громадські діячі В. Маланюк та О. Степаненко,
- поет, літературознавець Василь Махно,
- скульптор В. Мельник,
- актор Борис Мірус,
- художниця І.-Р. Носик,
- співачка Р. Росляк,
- артистка Я. Рубчаківна,
- співачка, артистка К. Рубчакова,
- вчений-історик Л. Соневицький,
- Федак Володимир — діяч ОУН, четар Карпатської Січі, крайовий провідник ОУН Великонімеччини у 1943.
- письменник-журналіст К.-Е. Францоз,
- польський прозаїк, журналіст, сценарист Єжи Яніцький,
- польський художник єврейського походження Саша Бльондер,
- польський авіаконструктор Вацлав Червінський,
- польський фізик Єжи Пшистава,
- відомий польський лікар-ветеринар, посол до сейму Польської руспубліки Альфред Травінський
- фотохудожник член НСФХУ, журналіст член НСЖУ Орест Лижечка,
- фотохудожник член НСФХУ Олег Марчак.
- концертмейстр Антків Юрій Богданович.
Люди, пов'язані з Чортковом[ред.]
Проживали, навчалися, перебували, працюють:
- заслужений художник України І. Ю. Мельничук. 1983-1984 р.р. навчання в ізостудії в палаці піонерів.
- адвокат, громадсько-політичний діяч А. Горбачевський,
- заслужені артисти України Богдан Дерев'янко та І. Легкий,
- поети Володимир Кобилянський і В. Колодій,
- письменник Осип Маковей,
- письменник, літературознавець С. Тудор,
- графік, живописець Л. Левицький,
- літератори В. Погорецький та ін.
Від 1945 року тут працював Герой Радянського Союзу Адушкін Іван Прокопович. У 1939—1944 викладав іноземні мови в школі та гімназії Атаманюк Іван Петрович.
Похований Д.-М. Фрідман.
Література[ред.]
Видано книги Я. Чорпіти «Чортків» (2002), «Чортків. Туристичний путівник» (2003, автор тексту П. Бубній), «Чортківщина. історико-туристичний путівник» (2007, автор-упорядник В. Погорецький), «Літературномистецька та наукова Чортківщина» (2007, авт. О. та Я. Чорпіти).
Джерела[ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІІ, 2008, В. Уніят, Я. Чорпіта.
Виноски[ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 серпня 2012 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья. // МИА. — М.: Наука, 1961. — № 84. — С. 6
- ↑ Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914 http://www.austro-hungarian-army.co.uk/dragoner.htm
- ↑ Чортков (Электронная еврейская энциклопедия)
- ↑ Вуйцик, Володимир; Слободян, Василь. Матеріали до словника народних будівничих // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. — Львів, 2001. — С. 544-601
- ↑ ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 10 (Управління консервації), спр. 34
- ↑ http://mns.gov.ua/chaes/show_chaes_news.php?news_id=7794&PHPSESSID=7f82d561239db9db43fee09e7d1ef684
- ↑ У Чорткові відкрили меморіальну дошку… синьожовтому прапору http://nter.net.ua/main/19802-u-chortkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-sinozhovtomu-praporu.html
- ↑ На Тернопільщині правда стає історією http://poglyad.te.ua/rehiony/na-ternopilschyni-pravda-staje-istorijeyu/
- ↑ В. Ханас. «Крафт» // Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004—2010. — ISBN 966-528-197-6, том ІІ, 2005
Посилання[ред.]
- ФК "Чортків". Сайт вболівальників
- Замки та Храми України: Чортків
- Інформаційно-розважальна сторінка - м.Чортків
- м.Чортків на фотографіях
- Храми міста Чорткова на www.risu.org.ua
- Сайт Фотоконкурсу "Первоцвіт" Чортків
- Усупереч топоніміці. Український тиждень. 18 травня, 2011
- Відео "Чортків та околиці"
|
||||||||
|
||||||||||||||
|
|||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||
