Чортків
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Чорткі́в | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон |  Тернопільська область |
||
| Район/міськрада | Чортківський район | ||
| Код КОАТУУ | 6125510100 | ||
| Засноване | 1522 | ||
| Магдебурзьке право | 1522 | ||
| Статус міста | з 1939 року | ||
| Населення | 28 855 | ||
| Площа | 30 км² | ||
| Густота населення | 977.44 осіб/км² | ||
| Поштові індекси | 48500, 48505 | ||
| Телефонний код | +380-3552 | ||
| Координати | 49°1′ пн. ш.; 25°48′ сх. д. | ||
| Водойма | Серет | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Чортків | ||
| До обл./респ. центру | |||
| - залізницею | 90 км | ||
| - автошляхами | 75 км76 | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 48500, Тернопільська обл., м.Чортків, вул.Шевченка,21 | ||
Чорткі́в (пол. Czortków) — місто над рікою Серетом в південній частині галицького Поділля, районний центр Тернопільської області. Характер міста — адміністративно-торгівельно-ремісничий. Тепер незначна промисловість: харчова, швейна; підприємства для обслуговування залізничного транспорту. До Чорткова приєднано село Синякове.
Населення — 28,9 тис. осіб (2007). Понад 90 % — українці, національні меншини — росіяни, поляки, євреї, вірмени та ін.
Зміст |
[ред.] Розташування
Розташоване на берегах річки Серет, за 76 км від облцентру, залізнична станція.
Через Чортків пролягають автошляхи Тернопіль-Чернівці та Івано-Франківськ-Кам'янець-Подільський.
[ред.] Походження назви
Дослідники пов'язують назву міста зі злим Чорнобогом, за іншими переказами назва походить від першого поселенця К. Чорного або від Чортової долини, що була відома до виникнення поселення.
[ред.] Історія
У Чорткові виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської культури, поселення давніх слов'ян;
Перша писемна згадка — 1427 як с. Чартковіце Теребовлянського повіту, власність Я. Прадонтича, очевидно сина Прадонти Копицєнського (Копичинського). 1522 Чортків — власність Є. Чартковського, який збудував дерев'яний замок.
1533 король Сигізмунд ІІІ дозволив І. Чартковському підняти с. Чартковіце до рівня міста і надав йому маґдебурзьке право. 1560 Чортків отримав підтвердження маґдебургії і герб міста.
На початку 17 століття власники Чорткова Гольські збудували замок із каменю та цегли. 1604 власник Чорткова С. Гольський отримав привілей на проведення 2-х ярмарків та торгів у неділі. Згодом Чортків — власність Потоцьких, від кінця 18 століття — Садовських, які здали його в оренду австрійському урядові.
1524, 1549 Чортків зазнав значних руйнувань від нападів турецько-татарських завойовників.
Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького Чортків — один із центрів повстання. Восени 1655 козацькі полки захопили Чортків і взяли у полон брацлавського воєводу П. Потоцького.
1672—1683 Чортків — під владою Туреччини, Замок — резиденція турецького субпаші Чортківської нахії Подільського пашалику. За умовами Карлов. конґресу 1698—1699 16 січня 1699 Чортків передано до Речі Посполитої.
Від 1772 Чортків належав до Австрії (Заліщицької, згодом Чортківської округи); 1809—1815 — до Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю. Від 1867 — центр повіту.
1880 в Чорткові працювали цегляний завод, олійня, млин, фабрики сільськогосподарських знарядь, рому та лікерів. 1897 через Чортків пролягла залізниця Тернопіль-Станіслав (нині Івано-Франківськ).
Під час 1-ї світової війни від серпня 1914 до липня 1917 у Чорткові перебували російські війська. Червень 1919 — Чортківська офензива. У липні 1919 в Чорткові розташовувалася канцелярія диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, сюди приїжджав на переговори Симон Петлюра.
Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, окружний союз кооператив.
28 червня — 2 липня 1941 в Чортківській тюрмі радянські спецслужби знищили понад 800 осіб (на цвинтарі є могила невідомих), 123 особи розстріляли дорогою в м. Умань (Черкаська область), 767 — в Умані. 6 липня 1941-23 березня 1944 Чортків — під німецько-нацистською окупацією. 27 листопада 1942 на полі між Чорковом та селом Ягільниця гітлерівці розстріляли 52 в'язні Чортківської тюрми (Насипано символічну могилу).
Через те, що Тернопіль унаслідок запеклих боїв був майже повністю зруйнований, у Чорткові 1944—1946 перебували обласні установи та організації.
[ред.] Пам'ятки
Збереглися залишки Чортківського замку (початок 16 ст.), ратуша з годинниковою вежею (1924), будинок колишнього міського маґістрату (1930).
Є парк та пам'ятка природи Чортківська катальпа.
[ред.] Храми
Є церкви:
- Успіння Пресвятої Богородиці (1583, дерев'яна),
- Вознесіння Христового (1630, дерев'яна; відбудован 1717, реставрована 1997),
- Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1854, мурована),
- Покрови Пресвятої Богородиці (1905, мурована, з каплицею Божої Матері та джерелом Всецариці),
- Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла (1990-ті),
- кляштор оо. Домініканців (1610)
- костел св. Станіслава (1619; перебудовано на початку 20 ст.),
Є також 2 синагоги «Головна» (1680-ті) й «Нова» (1909, архітектор Г. Ґольдкремер; нині приміщення станції юних техніків), капличка Чудотворної Матері Божої з Люрду.
[ред.] Пам'ятники
Споруджено пам'ятники:
- керівникам партизанського загону «Дванадцятка» С. Мельничуку та П. Шереметі (1953),
- на 2-х Братських могилах воїнів Червоної Армії (1953 і 1954),
- на могилі Героя Радянського Союзу І. Лавриненка (1955),
- І. Франку (1959),
- Т. Шевченку (1960, скульп. В. Ропецький),
- артистці й співачці К. Рубчаковій (1991, скульптор Д. Стецько),
- актору й режисерові П. Карабіневич у (1993, скульптор Г. Невесела),
- священику Г. Хомишину (2002),
- діячу ОУН і УПА П. Хамчуку («Бистрому»; 2002),
- Закатованим у Чортківській тюрмі в липні 1941 (скульптор І. Сонсядло),
- Борцям за волю України (2005, скульптор В. Садовник),
- депортованим лемкам,
- святому Яну,
- розстріляним євреям,
Також встановлено пам'ятний знак монахам, яких закатували більшовики 1941,
меморальні дошки:
- Борцям за волю України (1924, реставр. 1992, у стіні церкви Покрови Пресвятої Богородиці),
- художникові Л. Левицькому (1986),
- письменникові СтепановіТудору (1987),
- воякові УПА Г. Ільківу («Пугачу»).
[ред.] Населення
- 1931 — 19 000 мешканців, у тому числі 22,8 % українців (греко-католиків), 46,4 % поляків (римо-католиків), 30,0 % євреїв.
- 1959 — 60 % українців, 25 % росіян, 3 % поляків, 2 % євреїв.
- 2001 — 32 000 мешканців
[ред.] Соціальна сфера
Працюють:
- педагогічне училище,
- медичний коледж,
- інститут підприємства і бізнесу,
- дяківсько-катехитична академія,
- вище професійне училище № 29,
- 7 загальноосвітніх шкіл,
- музична школа,
- народний дім,
- краєзнавчий музей,
- громадський музей більшовицького терору,
- 4 бібліотеки,
- медичні заклади,
- відділення зв'язку,
- кінотеатр,
- духовий оркестр,
- ансамблі «Чайка», «Яворина», «Яблунька»,
- культ-просвітній центр «Лемківська світлиця»,
- соціально-культурний комплекс «Авіаносець»,
Виходять газети «Голос народу», «Ратуша» та «Іплюс».
[ред.] Промисловість
У місті працюють ВАТ "Чортківський завод «Агромаш», лікеро-горілчаний, сировий, хлібний, цукровий заводи, м'ясокомбінат, кондитерська, швейна та «Біллербек-Україна» перо-пухові фабрики й інші виробничо-торгівельні заклади.
[ред.] Персоналії
У Чорткові народилися:
- диригент, піаністка М. Дитиняк,
- вчений, географ Р. Дражньовський,
- діяч театру П. Карабіневич,
- актор, співак і режисер В. Коссак,
- актор Є.-Я. Курило,
- спортивний діяч С. Кушнірюк,
- громадські діячі В. Маланюк та О. Степаненко,
- поет, літературознавець В. Махно,
- скульптор В. Мельник,
- актор Б. Мірус,
- художниця І.-Р. Носик,
- співачка Р. Росляк,
- артистка Я. Рубчаківна,
- співачка, артистка К. Рубчакова,
- вчений-історик Л. Соневицький,
- письменник-журналіст К.-Е. Францоз,
- прозаїк, журналіст, сценарист Є. Яніцький.
Проживали, навчалися, перебували, працюють:
- учений-лікар, громадський діяч Л. Білик,
- адвокат, громадсько-політичний діяч А. Горбачевський,
- заслужений артист України Б. Дерев'янко та І. Легкий,
- поети В. Кобилянський і В. Колодій,
- письменник Осип Маковей,
- письменник, літературознавець Степан Тудор,
- графік, живописець Л. Левицький,
- літератори В. Погорецький та ін.;
Похований Д.-М. Фрідман.
[ред.] Література
Видано книги Я. Чорпіти «Чортків» (2002), «Чортків. Туристичний путівник» (2003, автор тексту П. Бубній), «Чортківщина. історико-туристичний путівник» (2007, автор-упорядник В. Погорецький), «Літературномистецька та наукова Чортківщина» (2007, авт. О. та Я. Чорпіти).
[ред.] Джерела
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- Тернопільський енциклопедичний словник. — Тернопіль, видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», том ІІІ, 2008, В. Уніят, Я. Чорпіта.
[ред.] Посилання
| У Вікіпедії є портал |
|
Міста і смт Тернопільської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Бережани · Борщів · Бучач · Заліщики · Збараж · Зборів · Копичинці · Кременець · Ланівці · Монастириська · Підгайці · Почаїв · Скалат · Теребовля · Тернопіль · Хоростків · Чортків · Шумськ | |
| Смт: | Велика Березовиця · Великі Бірки · Вишнівець · Гримайлів · Гусятин · Дружба · Заводське · Залізці · Золотий Потік · Козлів · Козова · Коропець · Мельниця-Подільська · Микулинці · Підволочиськ · Скала-Подільська · Товсте | |
|
|
|
|---|---|
| Міста: | Чортків |
| Смт: | Заводське |
| Села: | Антонів • Базар • Бичківці • Біла • Білий Потік • Білобожниця • Босири • Васильків • Великі Чорнокінці • Горішня Вигнанка • Давидківці • Джурин • Джуринська Слобідка • Долина • Заболотівка • Залісся • Звиняч • Зелена • Калинівщина • Капустинці • Колиндяни • Косів • Коцюбинчики • Кривеньке • Криволука • Малі Чорнокінці • Милівці • Мухавка • Палашівка • Пастуше • Переходи • Полівці • Пробіжна • Ридодуби • Ромашівка • Росохач • Свидова • Семаківці • Скомороше • Скородинці • Сокиринці • Сосулівка • Стара Ягільниця • Тарнавка • Товстеньке • Угринь • Улашківці • Черкавщина • Чорнокінецька Воля • Швайківці • Шманьківці • Шманьківчики • Шульганівка • Ягільниця |
| Селища: | Нагірянка |
