Чортків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорткі́в
Coat of Arms Chortkiv.PNG Chortkiv.gif
Герб Чорткова Прапор Чорткова
Панорама міста, серпень 2008 року
Панорама міста, серпень 2008 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область Тернопільська область
Район/міськрада місто обласного підпорядкування
Код КОАТУУ 6110300000
Засноване 1522 (побудовано замок)
Перша згадка 1427 (як с. Чартковіце)
Магдебурзьке право 1522
Статус міста з 1939 року
Населення 29 662 (01.01.2014)[1]
Площа 30 км²
Густота населення 975 осіб/км²
Поштові індекси 48500-48509
Телефонний код +380-3552
Координати 49°00′27″ пн. ш. 25°47′26″ сх. д. / 49.00750° пн. ш. 25.79056° сх. д. / 49.00750; 25.79056Координати: 49°00′27″ пн. ш. 25°47′26″ сх. д. / 49.00750° пн. ш. 25.79056° сх. д. / 49.00750; 25.79056
Водойма Серет
Міста-побратими Лежайськ
День міста 12.07
Відстань
Найближча залізнична станція Чортків
До обл./респ. центру
 - залізницею 90 км
 - автошляхами 75 км76
Міська влада
Адреса 48500, Тернопільська обл., м.Чортків, вул.Шевченка,21
Веб-сторінка http://www.chortkiv.org.ua/

Чорткі́в (пол. Czortków, нім. Tschortkau) — місто обласного значення (з 2013 року) в Україні, центр Чортківського району Тернопільської області. Розташоване над рікою Серетом в південній частині галицького Поділля. Характер міста — адміністративно-торгівельно-ремісничий. Тепер незначна промисловість: харчова, швейна; підприємства для обслуговування залізничного транспорту. До Чорткова приєднано село Синякове.

Населення — 29,6 тис. осіб (2013). Понад 90 % — українці, національні меншини — росіяни, поляки, євреї, вірмени та ін.

Розташування[ред.ред. код]

Місто лежить на берегах річки Серет, за 76 км від обласного центру, залізнична станція.

Через Чортків пролягають автошляхи М19 (E85) Тернопіль — Чернівці та Т 2001 Бучач — Скала-Подільська до Кам'янця-Подільського (Р48).

Походження назви[ред.ред. код]

Дослідники пов'язують назву міста зі злим Чорнобогом, за іншими переказами назва походить від першого поселенця К. Чорного або від Чортової долини, що була відома до виникнення поселення. Також існує ще одна гіпотеза про походження назви місцевості від прізвища поляка Чартковського - магната, якому належали дані землі.

Історія[ред.ред. код]

У Чорткові виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської культури, поселення давніх слов'ян. Трипільське поселення поблизу міста виявлено у 1920-х роках[2].

Перша писемна згадка — 1427 р.[Джерело?] як с. Чартковіце Теребовлянського повіту, власність Я. Прадонтича, очевидно сина Прадонти Копицєнського (Копичинського). 1522 Чортків — власність Є. Чартковського, який збудував дерев'яний замок.

1522 р. король Сигізмунд І Старий дозволив І.Чартковському підняти с. Чартковіце до рівня міста, надав йому маґдебурзьке право. 1560 р. Чортків отримав підтвердження маґдебургії і герб міста.

На початку XVII ст. власники Чорткова Ґольські збудували замок із каменю та цегли. 1604 року власник Чорткова Станіслав Ґольський отримав привілей на проведення 2-х ярмарків та торгів у неділі. Згодом Чортків — власність Потоцьких, від кінця XVIII ст. — Садовських, які здали його в оренду австрійському урядові.

1524, 1549 років Чортків зазнав значних руйнувань від нападів турецько-татарських завойовників.

Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького Чортків — один із центрів повстання. Восени 1655 року московсько-козацькі полки захопили Чортків, взяли у полон власника міста брацлавського воєводу Павела Потоцького (оборона тривала 4 дні[3]).

16721683 роки — Чортків — під владою Туреччини, Замок — резиденція турецького субпаші Чортківської нахії Подільського пашалику. За умовами Карловацького конґресу 16981699 16 січня 1699 Чортків передано до Речі Посполитої.
Після Павела Потоцького власником міста був його син — коронний референдар Стефан Потоцький; 1722 року видав грамоту, в якій було визначено компетенцію міських урядників, права чортківських жидів (євреїв). В цей час місто було оточене валами, 2-ма мурованими брамами (Бучацькою, Кам'янецькою), дерев'яною Замковою брамою, мало принаймні 1 башту (Ягільницьку); мало 132 християнські доми, 110 жидівських. Останнім Потоцьким, який володів містом, був син попереднього власника, ґенерал-лейтенант Йоахім Потоцький (зібрав колекцію-галерею родинних портретів в Чортківському замку). Його донька Францішка вийшла заміж за Станіслава Костку Садовського.[4]

В складі імперії Габсбурґів[ред.ред. код]

Чортківська райдержадміністрація («Білий Дім»), 2007

Від 1772 р. Чортків належав до австрійських володінь Габсбурґів у Священній Римській імперії (Заліщицька, згодом Чортківська округи); 18091815 — до Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю. Від 1867 — центр повіту.

В складі Австро-Угорщини[ред.ред. код]

Старий залізничний вокзал. Чортків

1880 р. в Чорткові працювали цегляний завод, олійня, млин, фабрики сільськогосподарських знарядь, рому та лікерів. 1897 через Чортків пролягла залізниця Тернопіль-Станіслав (нині Івано-Франківськ).

1914 року до початку 1-ї світової війни у місті базувалися: І-ий дивізіон 2-го полку драгунів,[5] 95-й полк піхоти (70% особового складу — українці)[6] австро-угорської армії.

1914–1918 роки, І-ша світова війна[ред.ред. код]

Від серпня 1914 до липня 1917 р. у Чорткові перебували російські війська.

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 30 000 осіб.[7]


Західноукраїнська Народна Республіка[ред.ред. код]

В листопаді 1918 року місто увійшло до складу української держави — ЗУНР. 5 листопада в повіті Чортків було встановлено владу Української держави (також в повітах Підгайці, Самбір).[8] В місті діяв Запасний саперний курінь Української Галицької Армії (пізніше реорганізований на Технічний курінь, командант — Корнило Кізюк[9]), який формував і вишколював 9 саперних сотень УГА, з яких 4 були приділені до корпусів, 5 до бригад.

Важливу роль у встановленні української влади у місті відіграв доктор М.Соневицький.[10] Місто було центром військового округу ЗУНР.[11] Червень 1919 р. — Чортківська офензива УГА. У липні 1919 р. в Чорткові розташовувалася канцелярія Президента (з 9 липня — диктатора[12]) ЗУНР Евгена Петрушевича, сюди приїжджав на переговори Головний Отаман УНР Симон Петлюра.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші, окружний союз кооператив.

ІІ-га Річ Посполита[ред.ред. код]

В міжвоєнній Польщі (1919–1939 роки) Чортків був місцем базування військових підрозділів Війська Польського. До 1929 року тут розміщувалися 2 ескадрони і керівництво 9-го полку Малопольських уланів; потім їх перевели до Теребовлі, натомість в місті з'явилася бригада Корпусу охорони кордонів.

1939 року місто разом з частиною Галичини увійшло до складу СРСР. Депутатом Народних зборів Західної України від міста був обраний П. П. Осавуленко, який увійшов до складу президії НЗЗУ, також робітниця С. І. Туркевич.

28 червня — 2 липня 1941 в Чортківській тюрмі радянські спецслужби знищили понад 800 осіб (на цвинтарі є могила невідомих), 123 особи розстріляли дорогою в м. Умань (Черкаська область), 767 — в Умані.[джерело не вказано 420 днів] 6 липня 1941-23 березня 1944 Чортків — під німецько-нацистською окупацією. 27 листопада 1942 р. на полі між Чорковом та селом Ягільниця гітлерівці розстріляли 52 в'язні Чортківської тюрми (Насипано символічну могилу).

У квітні 1941 року у Чорткові було створено гетто для 6800 євреїв. До вересня 1943 року більшість з них були або розстріляні поблизу міста у Чорному лісі, або відправлені до винищувального табору в Белжеці[13].

Докладніше: Чортківське гетто

Через те, що Тернопіль унаслідок запеклих боїв був майже повністю зруйнований, у Чорткові 19441946 перебували обласні установи та організації.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Збереглися:

Є парк та пам'ятка природи Чортківська катальпа.

Храми[ред.ред. код]

  • Успіння Пресвятої Богородиці (1583, дерев'яна),
  • Вознесіння Христового (1630, дерев'яна; відбудован 1717, реставрована 1997) — у 1936 році при реставрації церкви теслярську роботу виконав майстер Іван Лавро[14][15],
  • Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1854, мурована),
  • Покрови Пресвятої Богородиці (1905, мурована, з каплицею Божої Матері та джерелом Всецариці),
  • Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла (1990-ті),
  • кляштор оо. Домініканців (1610)
  • костел св. Станіслава (1619; перебудовано на початку 20 ст.), Є також 2 синагоги «Головна» (1680-ті) й «Нова» (1909, архітектор Г. Ґольдкремер; нині приміщення станції юних техніків), капличка Чудотворної Матері Божої з Люрду.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятник «Шевченко художник»

Споруджено пам'ятники:

  • керівникам партизанського загону «Дванадцятка» С. Мельничуку та П. Шереметі (1953),
  • на 2-х Братських могилах воїнів Червоної Армії (1953 і 1954),
  • на могилі Героя Радянського Союзу І. Лавриненка (1955),
  • І. Франку (1959),
  • Т. Шевченку (1960, скульптор В. Ропецький),
  • артистці й співачці К. Рубчаковій (1991, скульптор Д. Стецько),
  • актору й режисерові П. Карабіневич у (1993, скульптор Г. Невесела),
  • священику Г. Хомишину (2002),
  • діячу ОУН і УПА П. Хамчуку («Бистрому»; 2002),(скульптор Юліан Савко, м. Львів)
  • Закатованим у Чортківській тюрмі в липні 1941 (скульптор І. Сонсядло),
  • Борцям за волю України (2005, скульптор В. Садовник),
  • Степанові Бандері (2012),
  • депортованим лемкам,
  • святому Яну,
  • розстріляним євреям.

Також встановлено пам'ятний знак монахам, яких закатували більшовики 1941.

22 квітня 2007 року на території Чортківського райвідділу МНС був освячений пам'ятник «Жертвам Чорнобильської катастрофи». 3,5-метровий монумент авторства скульптора Дмитра Мулярчука зображує ліквідатора аварії[16].

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Меморіальні дошки:

  • уряду ЗУНР та її президенту Петрушевичу Евгену (фасад нової ратуші)
  • Борцям за волю України (1924, реставр. 1992, у стіні церкви Покрови Пресвятої Богородиці),
  • художникові Л. Левицькому (1986),
  • письменникові С. Тудору (1987),
  • воякові УПА Г. Ільківу («Пугачу»).
  • 26 січня 2012 року відкрита меморіальна дошка, присвячена підняттю українського прапора на будівлі Чортківського педагогічного училища ім. О. Барвінського у ніч з 21 на 22 січня 1973 року[17][18].

Населення[ред.ред. код]

Мовні особливості[ред.ред. код]

Місто розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Чорткові: босаки («босоніжки»), бурти («сукняне взуття»), жидик («птах, який перед дощем квилить»), закоп'янки («вид чобіт»), карніші («карнизи»), кобрак («тепла безрукавка»), марок («прилад для проведення рядків на полі»), нанашка («хресна мама»), палюшки («галушки з тертої картоплі і борошна»), райтики («штани-галіфе»), сволок («брус, що підтримує стелю»), тирба («суп із кукурудзяного борошна»), шмір («мазут»), ябчанка, ябчєнка («суп із яблук»), ягодянка («суп із ягід»).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Народний дім К. Рубчакової

Працюють:

  • Педагогічний коледж ім. Олександра Барвінського,
  • медичний коледж,
  • інститут підприємства і бізнесу,
  • дяківсько-катехитична академія,
  • вище професійне училище № 29,
  • 7 загальноосвітніх шкіл,
  • Районний Центр науково-технічної творчості та дозвілля учнівської молоді (РЦНТТДУМ колись Станція юних техніків СЮТ)
  • музична школа,
  • народний дім ім. К. Рубчакової,
  • краєзнавчий музей,
  • громадський музей більшовицького терору,
  • 4 бібліотеки, зокрема найбільша Чортківська Центральна бібліотека
  • медичні заклади,
  • відділення зв'язку,
  • духовий оркестр,
  • ансамблі «Чайка», «Яворина», «Яблунька»,
  • Дитячий театр танцю «Джерельце»,
  • ансамбль танцю "Галицькі візерунки"
  • клуб спортивного та сучасного танцю "Наталі"
  • культ-просвітній центр «Лемківська світлиця»,
  • соціально-культурний комплекс «Авіаносець».

Проводиться щорічний дитячий фотоконкурс "Первоцвіт" [1]

  • Народний аматорський хор "Галичина",Чортківської центральної комунальної районної лікарні,неодноразовий переможець всеукраїнських пісенних фестивалів та конкурсів(рік заснування хору 1963).

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Інтернет-видання[ред.ред. код]

  • Чортківські новини — місцева інтернет-газета. Адреса — news.chortkiv.net.ua.
  • Вісник правди — місцева інтернет-газета. Адреса — pravda.cc.ua.
  • Золота пектораль — культурологічний інтернет-журнал. Адреса — zolotapektoral.te.ua.
  • 20 хвилин Чортків — новинний портал Медіакорпорації «RIA». Адреса — 20minut.ua/Novyny-Chortkova.

Радіостанції[ред.ред. код]

  • Говорить Чортків — районна комунальна радіостанція. Засновник — Чортківська районна рада. В ефірі — інформаційні, культурологічні, просвітницькі, розважальні програми та передачі для дітей. Веде мовлення на 1-му каналі проводової мережі за наступним графіком: понеділок, четвер — 06:30-06:44; вівторок, середа, п'ятниця — 10:30-10:59 (час мовлення не використовується під час трансляції пленарних засідань Верховної Ради України); п'ятниця — 14:00-14:59. Сайт радіостанції — radiochortkiv.at.ua.

Друковані періодичні видання[ред.ред. код]

  • Голос народу — щотижнева газета Чортківської районної ради і райдержадміністрації.
  • Чортківський вісник — щотижнева газета Чортківської міської ради.

Колишні періодичні видання[ред.ред. код]

  • Крафт — газета, що виходила у 1919 р. Редактор — З. Гельман[19].
  • Чортківська думка — тижневик, який видавався у Львові у часи німецької окупації.

Промисловість[ред.ред. код]

ДП «Чортківське лісове господарство» (адмінбудинок)

У місті працюють ВАТ "Чортківський завод «Агромаш», сирзавод, хлібзавод, цукровий завод, ливарний завод "Коніст", «Біллербек-Україна» перо-пухова фабрика, ТОВ "Ваврик і Компанія" ЛТД й інші виробничо-торгівельні заклади.

Спорт[ред.ред. код]

У місті базується жіночий волейбольний клуб «Галичанка-ТНЕУ-2».

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженці[ред.ред. код]

У Чорткові народилися:

Люди, пов'язані з Чортковом[ред.ред. код]

Проживали, навчалися, перебували, працюють:

  • Похований Д.-М. Фрідман.

Література[ред.ред. код]

Видано книги Яромира Чорпіти «Чортків» (2002), «Чортків. Туристичний путівник» (2003, автор тексту П. Бубній), «Чортківщина. історико-туристичний путівник» (2007, автор-упорядник В. Погорецький), «Літературномистецька та наукова Чортківщина» (2007, авт. О. та Я. Чорпіти).

Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 — Державний комітет статистики України
  2. Пассек Т. С. Раннеземледельческие (трипольские) племена Поднестровья. // МИА. — М.: Наука, 1961. — № 84. — С. 6
  3. J.K.Ostrowski. Czortków. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978-83-89273-71-0 s.86 пол.
  4. J.K.Ostrowski. Czortków. Wiadomości na temat… s.87
  5. Dragoner-Regimenter 1 — 15 as at February 1914 (англ.)
  6. Л.Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина… с. 807
  7. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 23
  8. Лев Шанківський. Стрий і Стрийщина у визвольній війні 1918–1920 рр.
  9. Х.Весна, Б.Мельничук. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2005. — T. 2: К — О. — ISBN 966-528-199-2. — С. 75
  10. О.Полянський. Західна Україна у двох революціях.- Тернопіль: Джура, 1998. 52 с.: іл. с.33
  11. О.Полянський. Західна Україна у двох революціях… с.42
  12. Ю.Макотерський. Тигровий скок.- Чортків, 2004. 52 с. с. 18
  13. Чортков (Электронная еврейская энциклопедия)
  14. Вуйцик, Володимир; Слободян, Василь. Матеріали до словника народних будівничих // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Том CCXLI. Праці Комісії архітектури та містобудування. — Львів, 2001. — С. 544–601
  15. ЛНБ НАН України, від. рукописів, ф. 10 (Управління консервації), спр. 34
  16. http://mns.gov.ua/chaes/show_chaes_news.php?news_id=7794&PHPSESSID=7f82d561239db9db43fee09e7d1ef684
  17. У Чорткові відкрили меморіальну дошку… синьо-жовтому прапору http://nter.net.ua/main/19802-u-chortkovi-vidkrili-memorialnu-doshku-sinozhovtomu-praporu.html
  18. На Тернопільщині правда стає історією http://poglyad.te.ua/rehiony/na-ternopilschyni-pravda-staje-istorijeyu/
  19. В. Ханас. «Крафт» // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2005. — T. 2: К — О. — ISBN 966-528-199-2. — С. 222
  20. І.Дем'янова. Макотерський Юхим Фотійович // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.— 2010. — T. 4: А — Я (додатковий). — ISBN 978-966-528-318-8. — С. 369-370

Посилання[ред.ред. код]