Чубар Влас Якович
| Чубар Влас Якович | |
 |
|
| Народився | 10 (22) лютого 1891 с. Федорівка (тепер Чубарівка Запорізької області |
|---|---|
| Помер | 26 лютого 1939 (48 років) |
| Відомий | голова Ради Народних Комісарів УСРР |
| Діяльність | радянський державний і партійний діяч |
| Попередник | Раковський Христіан Георгійович |
| Наступник | Любченко Панас Петрович |
Чу́бар Вла́с Я́кович (10 (22) лютого 1891, с. Федорівка (тепер Чубарівка Запорізької області) — 26 лютого 1939) — радянський державний і партійний діяч, довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР.
Народився в селянській родині. По закінченні Олександрівського механо-технічного училища (1911) працював на заводах Краматорська, Гуляйполя, Маріуполя, Москви й Петрограда.
Брав участь у революції 1905–1907 років. 1907 — вступив до партії більшовиків.
Брав активну участь у революції 1917 р.: був комісаром Військово-революційного комітету Головного артилерійського управління Петрограду, того ж року став членом Президії Вищої Ради Народного Госп-ва (ВРНГ).
В 1918-23 член Президії ВСНХ РСФРР, водночас з 1919 р. працював в Україні. 1919 — голова Організаційного бюро для відбудови промисловости України. З кінця 1920 р. — голова Української Ради Народного Господарства, а з грудня 1921 водночас керував роботою Центрального правління кам'яновугільної промисловості Донбасу.
З липня 1923 р. — голова Ради Народних Комісарів УСРР. На цій посаді відстоював інтереси республіки проти централістичних тенденцій Москви [Джерело?], але одночасно виступав проти речників українського відродження О.Шумського і М.Хвильового. Як слухняний виконавець планів більшовицької партії, проводив в Україні авантюристичну політику «комуністичного штурму» у промисловості, Індустріальна гонка і форсування темпів індустріалізації, яку за дорученням Москви реалізовував Чубар, призвели до істотного зубожіння основної маси населення України.
Кінцем жовтня 1932 призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель в Дніпропетровській області. 1932 — призначений заступником голови Ради Народних Комісарів СРСР, а з 1937 р. — наркомом фінансів СРСР.
У 1938 призначений начальником Солікамського будівництва ГУЛАГа НКВД СРСР, але до роботи не приступив, був арештований і ліквідований за невідомих обставин без формального судового процесу.
По смерті Й.Сталіна в 1955 реабілітований.
Визнання винним в організації Голодомору [ред.]
13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва постановив, що з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932–1933 років, був причетний до організації геноциду частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб[1].
Постановою суда зафіксовано, що головні ролі в ідеологічному забезпеченні, плануванні, організації і здійсненні злочину геноциду належали неукраїнській інтернаціональній групі, яка, зокрема, складалася із Сталіна, Кагановича, Молотова, Постишева, Косіора і Хатаєвича, але участь в даній групі серед вказаних осіб етнічного українця Чубаря жодним чином не впливає на кваліфікацію даного злочину, вчиненого шляхом штучно створеного ними в Україні в період 1932–1933 років Голодомору, як геноциду, оскільки ні національне кримінальне законодавство, ні міжнародне кримінальне право, в першу чергу зазначені вище Конвенції, не обумовлюють його кваліфікацію (як і жодного іншого злочину) національною приналежністю злочинця[1].
1992 року проспект Чубаря в Києві перейменовано на Відрадний. 2009 року пам'ятник Чубарю на цьому проспекті демонтовано.
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Довідник з історії України. За ред. Підкови І. З., Шуста Р. М., Інст. історичних досліджень Львівського нац. унів. ім. Івана Франка. Видавництво «Генеза», Київ. 2001 ISBN 966-504-439-7
- В. Чубар про симпатиків «національної Республіки»
Примітки [ред.]
| Попередник: | Глави РНК УРСР 1923—1934 |
Наступник: |
| Раковський Христіан Георгійович | Любченко Панас Петрович |
|
|||||||||||||||||||
