Чубар Влас Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чубар Влас Якович
Vlas Czubar.jpg
Народився 10 (22) лютого 1891(1891-02-22)
с. Федорівка (тепер Чубарівка, Запорізька область, Українська РСР, СРСР
Помер 26 лютого 1939(1939-02-26) (48 років)
СРСР
розстріл
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність радянський державний і партійний діяч
Відомий 2-й голова Ради Народних Комісарів УСРР
Термін 19231934
Попередник Раковський Христіан Георгійович
Наступник Любченко Панас Петрович
Партія ВКП(б)
Нагороди

Орден Трудового Червоного Прапора (УСРР)

Чу́бар Вла́с Я́кович (10 (22) лютого 1891(18910222), с. Федорівка (тепер Чубарівка, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — 26 лютого 1939, СРСР) — радянський державний і партійний діяч, довголітній голова Ради Народних Комісарів УСРР.

13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва, здійснивши попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, постановив закрити кримінальну справу у зв'язку зі смертю обвинувачених[1][2].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селянській родині.

Освіта[ред.ред. код]

По закінченні Олександрівського механо-технічного училища (1911) працював на заводах Краматорська, Гуляйполя, Маріуполя, Москви й Петрограда.

Кар'єра[ред.ред. код]

Брав участь у революції 1905–1907.

У 1907 вступив до партії більшовиків.

Брав активну участь у революції 1917: був комісаром Військово-революційного комітету Головного артилерійського управління Петрограду, того ж року став членом Президії Вищої Ради Народного Госп-ва (ВРНГ).

У 19181923 член Президії ВСНХ РСФРР, водночас з 1919 працював в Україні. 1919 — голова Організаційного бюро для відбудови промисловості України. З кінця 1920 — голова Української Ради Народного Господарства, а з грудня 1921 водночас керував роботою Центрального правління кам'яновугільної промисловості Донбасу.

З липня 1923 — голова Ради Народних Комісарів УСРР. На цій посаді відстоював інтереси республіки проти централістичних тенденцій Москви [Джерело?], але одночасно виступав проти речників українського відродження О.Шумського і М.Хвильового. Як слухняний виконавець планів більшовицької партії, проводив в Україні авантюристичну політику «комуністичного штурму» у промисловості, Індустріальна гонка і форсування темпів індустріалізації, яку за дорученням Москви реалізовував Чубар, призвели до істотного зубожіння основної маси населення України.

У жовтні 1932 призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель в Дніпропетровській області. Згодом — заступник голови Ради Народних Комісарів СРСР.

У 1937 — нарком фінансів СРСР.

У 1938 — начальник Солікамського будівництва ГУЛАГа НКВД СРСР, але до роботи не приступив, був арештований і ліквідований за невідомих обставин без формального судового процесу.

По смерті Сталіна в 1955 реабілітований.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Попередник: Глави РНК УРСР
19231934
Наступник:
Раковський Христіан Георгійович Любченко Панас Петрович