Чугуїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чугуїв
Coat of Arms Chuguiv.png Chuguev.png
Герб Чугуєва Прапор Чугуєва
Чугуїв
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Чугуївський район
Рада Чугуївська міська рада
Код КОАТУУ 6312000000
Засноване 1638
Статус міста з 10 серпня 1938 року
Населення 32 338 (1 жовтня 2012)
Площа 12,77 км²
Густота населення 2528 осіб/км²
Поштові індекси 63500—63509
Телефонний код +380-5746
Координати 49°50′07″ пн. ш. 36°40′52″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 36.68111° сх. д. / 49.83528; 36.68111Координати: 49°50′07″ пн. ш. 36°40′52″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 36.68111° сх. д. / 49.83528; 36.68111
Висота над рівнем моря 96 м
Водойма р. Сіверський Донець
День міста 10 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Чугуїв
До обл./респ. центру
 - залізницею 48 км
 - автошляхами 20 км
До Києва
 - залізницею 541 км
 - автошляхами 508 км
Міська влада
Адреса 63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. К.Лібкнехта, 35а, тел. 2-43-46
Веб-сторінка Чугуївська міськрада
Міський голова Галина Миколаєвна Мінаева
Зазначено рік повторного перетворення селища міського типу Чугуїв на місто районного підпорядкування. Засновано як військове поселення у 1638 році.Вперше затверджувалося містом у 1780 році.

Чугýїв — місто на Харківщині, розташоване над річкою Сіверський Донець, районний центр Харківської області. Відстань до облцентру становить близько 20 км і проходить автошляхом E40.

Загальні відомості[ред.ред. код]

З високої гори у центрі міста відкривається багатокілометрова панорама лісів, сіл, доріг. Разом з тим наявність глибоких ярків дозволило у XVII столітті спорудити тут неприступну фортецю. Майже 400 років Чугуїв був військовим містечком. З першої половини XIX століття він став центром військових поселень, про що свідчить план вулиць, будівель того часу. Збереглись споруджені тоді міцні будівлі військового і цивільного призначення. Завдяки ним центральна площа міста стала музеєм історичної архітектури.

Поблизу Чугуєва є потужна теплова електростанція «Есхар». Це ще й улюблене місце відпочинку харків'ян, спортсменів. На теплій воді місцевої затоки можна тренуватись у веслуванні до настання морозів.

Неподалік від Чугуєва в урочищі «Фігуровка» побудовано багато баз відпочинку. Серед них — спортивно-оздоровчий табір «Політехнік» Національного технічного університету «ХПІ». Густий нескінченний сосновий ліс, чисте повітря, тиша, спокійна річка приваблюють не одне покоління студентів, викладачів, дорослих та дітей.

Біля Чугуєва щорічно проводиться фестиваль авторської пісні «КСП», куди з'їжджаються автори та виконавці зі всього СНД.

Загальна чисельність мешканців населених пунктів Чугуївської міськради — 33 680 осіб[1].

Історія[ред.ред. код]

Місто засновано 10 серпня 1638 року в долині р. Сіверський Донець українськими козаками і російськими стрільцями на чолі з гетьманом Яковом Остряницею з метою захисту південних кордонів Російської держави від набігів кочових племен. З середини 17 століття до 1765 року сотенне містечко Харківського (Старобільського) полку. З 1780 року — місто, 18171857 один з центрів військових повстань (1819 вибухнуло повстання Чугуївського полку, жорстоко придушене владою), з 1857 — заштатне містечко Зміївського повіту Харківської губернії. 1897 мало 12600, 1926 — 14400, 1974 — 26000 мешканців; характер міста хліборобсько-ремісничо-торговельний. Теперішня промисловість міста: заводи паливної апаратури, ремонтний, дослідний точного устаткування, «Гідрозалізобетон», будівельних матеріалів; меблевий комбінат, цех мистецької вишивки, харчова промисловість. У 2006 було 34000 мешканців.

Персоналії[ред.ред. код]

Докладніше: Категорія:Персоналії:Чугуїв

Чугуїв — батьківщина художника Іллі Рєпіна (18441931). Увічнене місце, де народився майбутній автор картин «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Бурлаки на Волзі», «Садко», пейзажів рідного Дінця. Є картинна галерея, дім-музей І. Рєпіна. Є музей-заповідник, пам'ятник, Рєпінські місця.

5 серпня 1844 р. у Чугуєві народився великий художник І. Рєпін. У місті пройшли його дитячі і юнацькі роки, формувався характер і талант. 1969 р. — відкритий меморіальний музей І. Ю. Рєпіна;

Чугуїв — батьківщина художника Івана Рашевського (1849–1921), композитора Андрія Рубцова (1849–1913), з історією міста пов'язане життя вченого-хірурга Єфрема Мухіна, письменників Олексія Євстаф'єва, Степана Александрова та його сина Володимира Александрова, поета Бориса Чичибабіна.

Історико-культурна спадщина[ред.ред. код]

Див. також: Пам'ятки Чугуєва

1984 р. — відкрита галерея «Лауреати премії І. Ю. Рєпіна»;

1996 р. — на базі меморіального музею створений історико-культурний заповідник ім. І. Ю. Рєпіна. Кількість туристів, що відвідують культурний заповідник — 16-20 тис. на рік.

З 2000 р. у Чугуєві проводиться міжнародний Рєпінський пленер за участю художників, що працюють у реалістичному стилі.

Житлово-комунальна сфера[ред.ред. код]

Кількість вулиць — 211. Кількість будинків — 5118. Загальна площа житлового фонду міста — 8057,569 тис. м²;

Довжина:

  • автомобільних доріг місцевого значення — 95,7 км;
  • лінії електропередач — 189 км;
  • водогінних мереж — 99,0 км;
  • каналізаційних мереж — 39 км;
  • газових мереж — 134 км.

Освіта[ред.ред. код]

У місті працює 9 загальноосвітніх шкіл, 2 профільних технічних училища, музична та художня школи.

Спорт[ред.ред. код]

Для любителів спорту у Чугуєві існує стадіон, що має 892 сидячих місця та бігові доріжки.

Наука[ред.ред. код]

У Чугуївському районі міститься радіотелескоп УТР-2, один із найбільших у світі. Спостереження з нього допомогли створити атлас зворотного боку Місяця.

Телебачення[ред.ред. код]

У Чугуївському районі знаходиться та здійснює мовлення «ТРК Слобожанка».

Промисловість[ред.ред. код]

Чугуївський авіаційний ремонтний завод — ремонт авіатехніки. В 2011 році на цьому заводі був створений БПЛА "Стрепет".

Посилання[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 265 с. ISBN 966-8201-26-4
  3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 265 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред.ред. код]

{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.