Чугуїв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чугуїв
Coat of Arms Chuguiv.png Chuguev.png
Герб Чугуєва Прапор Чугуєва
Залізнична станція Чугуїв
Залізнична станція Чугуїв
Чугуїв
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Харківська область Харківська область
Район/міськрада Чугуївський район
Рада Чугуївська міська рада
Код КОАТУУ 6312000000
Засноване 1638
Статус міста з 10 серпня 1938 року
Населення 32 338 (1 жовтня 2012)
Площа 12,77 км²
Густота населення 2528 осіб/км²
Поштові індекси 63500—63509
Телефонний код +380-5746
Координати 49°50′07″ пн. ш. 36°40′52″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 36.68111° сх. д. / 49.83528; 36.68111Координати: 49°50′07″ пн. ш. 36°40′52″ сх. д. / 49.83528° пн. ш. 36.68111° сх. д. / 49.83528; 36.68111
Висота над рівнем моря 96 м
Водойма р. Сіверський Донець
День міста 10 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Чугуїв
До обл./респ. центру
 - залізницею 48 км
 - автошляхами 20 км
До Києва
 - залізницею 541 км
 - автошляхами 508 км
Міська влада
Адреса 63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. К.Лібкнехта, 35а, тел. 2-43-46
Веб-сторінка Чугуївська міськрада
Міський голова Галина Миколаївна Мінаєва
Зазначено рік повторного перетворення селища міського типу Чугуїв на місто районного підпорядкування. Засновано як військове поселення у 1638 році.Вперше затверджувалося містом у 1780 році.

Чугýїв — місто на Харківщині, розташоване над річкою Сіверський Донець, районний центр Харківської області.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто Чугуїв знаходиться на правому березі річки Сіверський Донець:

Рєпінські краєвиди

По місту протікає пересихаюча річка Чуговка (права притока Сіверського Дінця).

Через місто проходять автомобільні дороги М03, Т 2111 і Р07. Поруч проходить залізниця, станція Чугуїв.

Відстань до облцентру становить близько 20 км і проходить автошляхом E40.

Назва[ред.ред. код]

Місто отримало назву від колишнього Чугуївського городища, що знаходилося на цьому місці (можливо, названого на ім'я половецького хана Чугая). Назва, швидше за все, походить від татарського слова «чуга», що означає вузький каптан з короткими рукавами. Територія нинішнього Чугуєва і називалася Чугою, що означало — тут живуть люди, які носять чугу.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Багато відомих льотчиків і космонатів навчалися в Чугуєві

З високої гори у центрі міста відкривається багатокілометрова панорама лісів, сіл, доріг. Разом з тим наявність глибоких ярків дозволило у XVII столітті спорудити тут неприступну фортецю. Майже 400 років Чугуїв був військовим містечком. З першої половини XIX століття він став центром військових поселень, про що свідчить план вулиць, будівель того часу. Збереглись споруджені тоді міцні будівлі військового і цивільного призначення. Завдяки ним центральна площа міста стала музеєм історичної архітектури.

Поблизу Чугуєва є потужна теплова електростанція «Есхар». Це ще й улюблене місце відпочинку харків'ян, спортсменів. На теплій воді місцевої затоки можна тренуватись у веслуванні до настання морозів.

Неподалік від Чугуєва в урочищі «Фігуровка» побудовано багато баз відпочинку. Серед них — спортивно-оздоровчий табір «Політехнік» Національного технічного університету «ХПІ». Густий нескінченний сосновий ліс, чисте повітря, тиша, спокійна річка приваблюють не одне покоління студентів, викладачів, дорослих та дітей.

Біля Чугуєва щорічно проводиться фестиваль авторської пісні «КСП», куди з'їжджаються автори та виконавці зі всього СНД.

Загальна чисельність мешканців населених пунктів Чугуївської міськради — 33 680 осіб[1].

Історія[ред.ред. код]

Чугуївське городище[ред.ред. код]

Д. Багалій і Д. Міллер вважали, що місцевість, де згодом був заснований сучасний Чугуїв, до XIII століття належала Переяславському і Чернігівському князівствам, а на місці Чугуєва в давнину існувало місто.

У московських документах XVI століття згадується Чугуївське або Чугуєво городище, як залишки («пам'ятник») міста, яке існувало ще до монгольського спустошення Київської Русі.

Проведені на Чугуївському городищі археологічні дослідження в 1996, 2005-2007, 2009 рр. встановили що воно було створене в VIII-IX ст. ранньосередньовічним населенням Салтівської археологічної культури, що представляла в історичному відношенні Хозарський каганат. Відмічені окремі знахідки золотоординського часу. Інші, раніше теоретично передбачувані культурні відкладення (скіфські, ранньослов'янські, давньоруські) на пам'ятнику відсутні.

Заснування міста[ред.ред. код]

Місто засновано 10 серпня 1638 року в долині р. Сіверський Донець українськими козаками і російськими стрільцями на чолі з гетьманом Яковом Остряницею з метою захисту південних кордонів Російської держави від набігів кочових племен.

Чугуїв відразу був поліетнічним поселенням. За кілька років сюди переселили ще 400 стрільців і козаків, а в 1696 - півтори тисячі калмиків. Тут зоставалися полонені виходці з Прусії (в часи Семирічної війни) і каторжники. Довгий час чугуївців навіть називали «зведенцями» — людьми, прибулими з різних місць.

Поблизу міста розбивається «царів виноградний сад» на 5 000 десятинах землі і організовуються мисливські угіддя, багаті на дичину. Виростають шовковичні плантації — найтонший шовк з чугуївських коконів поставлявся до царського двору. Як і мед з державних пасік, фаетони та коляски, виготовлені чугуївськими майстрами.

XVII-XXI століття[ред.ред. код]

План Чугуєва 1787року

З середини 17 століття до 1765 року сотенне містечко Харківського (Старобільського) полку. З 1780 року — місто, 18171857 один з центрів військових повстань (1819 вибухнуло повстання Чугуївського полку, жорстоко придушене владою), з 1857 — заштатне містечко Зміївського повіту Харківської губернії. В кінці ХІХ ст. через місто пролягла залізниця, яка сприяла перетворенню міста на промисловий центр.

1897 мало 12600, 1926 — 14400, 1974 — 26000 мешканців; характер міста хліборобсько-ремісничо-торговельний. Теперішня промисловість міста: заводи паливної апаратури, ремонтний, дослідний точного устаткування, «Гідрозалізобетон», будівельних матеріалів; меблевий комбінат, цех мистецької вишивки, харчова промисловість. У 2006 було 34000 мешканців.

Персоналії[ред.ред. код]

Докладніше: Категорія:Персоналії:Чугуїв

Памятник Репіну в Чугуєві

Чугуїв — батьківщина художника Іллі Рєпіна (18441931). Увічнене місце, де народився майбутній автор картин «Запорожці пишуть листа турецькому султану», «Бурлаки на Волзі», «Садко», пейзажів рідного Дінця. Є картинна галерея, дім-музей І. Рєпіна. Є музей-заповідник, пам'ятник, Рєпінські місця.

5 серпня 1844 р. у Чугуєві народився великий художник І. Рєпін. У місті пройшли його дитячі і юнацькі роки, формувався характер і талант. 1969 р. — відкритий меморіальний музей І. Ю. Рєпіна;

Кажуть, що саме історія чугуївського повстання 1819 р., жорстоко придушенного владою, надихнула Миколу Гоголя на створення повісті «Тарас Бульба».

Чугуїв — батьківщина художника Івана Рашевського (1849–1921), композитора Андрія Рубцова (1849–1913), з історією міста пов'язане життя вченого-хірурга Єфрема Мухіна, письменників Олексія Євстаф'єва, Степана Александрова та його сина Володимира Александрова, поета Бориса Чичибабіна.

Чугуївське льотне училище закінчили тричі Герой СРСР Іван Кожедуб та 10 льотчиків-космонавтів, в тому числі Олексій Леонов.

Історико-культурна спадщина[ред.ред. код]

Див. також: Пам'ятки Чугуєва

Чугуїв починався як військове поселення — таким він і залишався століття по тому. І навіть зараз в Чугуєві ХХІ століття можна віднайти риси міста ХІХ ст. Це єдине поселення в Україні, де збереглися планування та регулярна забудова центру військових поселень, виконана за проектами, розробленими петербурзькою архітектурною комісією військових поселень, а також 30 унікальних будинків з регламентованої забудови тих часів, серед них — ансамбль центральної площі. Ці будиночки, поєднані мурами, настільки схожі між собою, що, як шуткував І. Рєпін, іноді навіть голуби помилялися двором.

1984 р. — відкрита галерея «Лауреати премії І. Ю. Рєпіна»;

1996 р. — на базі меморіального музею створений історико-культурний заповідник ім. І. Ю. Рєпіна. Кількість туристів, що відвідують культурний заповідник — 16-20 тис. на рік.

З 2000 р. у Чугуєві проводиться міжнародний Рєпінський пленер за участю художників, що працюють у реалістичному стилі.

Релігія[ред.ред. код]

  • Собор Покрова Пресвятої Богородиці (вул. Каляєва, 5, м. Чугуїв) [4].
  • Храм на честь ікони Божої Матері "Всіх скорботних Радість" (пл. Жовтня, 5, м. Чугуїв) [5].
  • Храм святих Царствених мучеників (вул. Піщана 1б, с.Клугино-Башкирівка, Чугуївський р-н).
  • Всіхскорбященський храм (Осинівка).
  • Різдво-Богородицький храм.
  • Миколаївська каплиця (кам'яна, Поділ, траса Харків - Донбас).
  • Миколаївська каплиця (дерев'яна, Зачугівка).

Житлово-комунальна сфера[ред.ред. код]

Кількість вулиць — 211. Кількість будинків — 5118. Загальна площа житлового фонду міста — 8057,569 тис. м²;

Довжина:

  • автомобільних доріг місцевого значення — 95,7 км;
  • лінії електропередач — 189 км;
  • водогінних мереж — 99,0 км;
  • каналізаційних мереж — 39 км;
  • газових мереж — 134 км.

Освіта[ред.ред. код]

У місті працює 9 загальноосвітніх шкіл, 2 профільних технічних училища, музична та художня школи.

Спорт[ред.ред. код]

Для любителів спорту у Чугуєві існує стадіон, що має 892 сидячих місця та бігові доріжки.

Наука[ред.ред. код]

У Чугуївському районі міститься радіотелескоп УТР-2, один із найбільших у світі. Спостереження з нього допомогли створити атлас зворотного боку Місяця.

Телебачення[ред.ред. код]

У Чугуївському районі знаходиться та здійснює мовлення «ТРК Слобожанка».

Промисловість[ред.ред. код]

Чугуївський авіаційний ремонтний завод — ремонт авіатехніки. В 2011 році на цьому заводі був створений БПЛА "Стрепет".

Посилання[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення Харківської області на 1 січня 2009 року
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 265 с. ISBN 966-8201-26-4
  3. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 265 с. ISBN 966-8201-26-4
  4. «Харківська Єпархія». 
  5. «Харківська Єпархія». 

Джерела[ред.ред. код]

{{{alt}}} Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.