Чума великої рогатої худоби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чума великої рогатої худоби (лат. Pestis bovum) — гостра вірусна хвороба великої рогатої худоби, перебіг якої відбувається у вигляді септицемії з високою температурою і запально-некротичним враженням слизових оболонок, переважно шлунково-кишкового каналу.

Збудник хвороби і група ризику[ред.ред. код]

Збудник чуми великої рогатої худоби — РНК- вірус, для якого характерний поліморфізм. Зв'язується з білками крові та інших рідин. Культивується на культурі тканин. Не стійкий в навколишньому середовищі. Дезінфектанти в звичних концентраціях інактивують вірус на протязі декількох хвилин.

Епізоотологія[ред.ред. код]

До чуми сприйнятливі велика рогата худоба, зебу, буйволи. Джерелом інфекції є хворі і перехворівші тварини, які виділяють вірус з калом, сечею, молоком, слиною. Зараження відбувається в природних умовах через органи травлення, слизову оболонку носа. Сприяють розповсюдженню захворювання хижі птахи і тварини, які механічно розносять вірус, поїдаючи трупи тварин. Чума перебігає у вигляді епізоотій з 90-100% летальністю, в стаціонарних місцях летальність – 5-20%.

Симптоматика та перебіг[ред.ред. код]

Патогенез[ред.ред. код]

Після аліментарного (з харчуванням) зараження вірус швидко потрапляє в кров і розноситься по організму. Репродукція вірусу проходить в лімфовузлах, кістковому мозку, легенях, слизових оболонках респіраторної та травної системи. Це викликає виникнення септичного ураження різних органів. У зв’язку з сильним ураженням слизової оболонки шлунково-кишкового каналу різко порушується травлення, розвивається пронос, що веде до зневоднення і виснаження хворої тварини.

Симптоми[ред.ред. код]

Інкубаційний період — 3-17 днів. Захворювання перебігає гостро, рідше — блискавично, підгостро і абортивно.

Перша ознака — підйом температури до 41-42 °C. Атонія передшлунків, спрага, зниження надоїв. Але основні ознаки проявляються на слизових травного каналу — гіперемія, вузлики, які розпадаються з утворенням яскраво-червоних ерозій та виразок. Сильна слинотеча. Кон’юнктива червоного кольору, помутніння рогівки. На початку хвороби спостерігається запор, потім  — профузний пронос. Вагітні тварини абортують. Хворі гинуть на 5-21 день. Підгостра форма спостерігається в стаціонарних пунктах і перебігає більш доброякісно.

Патологічні зміни[ред.ред. код]

Труп виснажений, кров водяниста, погано згортається. Слизові оболонки, починаючи з ротової порожнини і закінчуючи прямою кишкою, гіперемійовані, з ерозіями та виразками, крововиливи. Жовчний міхур містить велику кількість жовчі (900 мл).

Встановлення діагнозу та лікування, протиепідемічні заходи[ред.ред. код]

Діагноз встановлюють на підставі аналізу епізоотологічних даних, клініки, патанатомії і лабораторних досліджень (виділення вірусу, біопроби, серологічних реакцій (РЗК, РДП, ІФА). Диференціювати чуму необхідно від злоякісної катаральної гарячки, ящуру, пастерельозу, кокцидіозу, вірусної діареї.

Лікування[ред.ред. код]

Хворих тварин забивають, трупи спалюють.

Профілактика[ред.ред. код]

Охорона території країни від заносу інфекції. При виникненні захворювання накладають карантин. Хворих забивають, трупи спалюють. Гній спалюють. У загрозливій зоні проводять щеплення. Карантин знімають через 21 день після проведення комплексу заключних ветеринарно-санітарних заходів.