Чуркін Віталій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віталій Чуркін
Віталій Чуркін

Постійний представник Російської Федерації при Організації Об'єднаних Націй
Нині на посаді
На посаді з 1 травня 2006
Президент   Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Володимир Путін
Прем'єр-міністр   Дмитро Медведєв
Володимир Путін
Дмитро Медведєв
Попередник Андрій Денисов

Посол Росії у Бельгії
Час на посаді:
3 жовтня 1994 — 25 лютого 1998
Президент Борис Єльцин

Народився 21 лютого 1952(1952-02-21) (62 роки)
СРСР СРСР Москва
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Професія дипломат
Звання кандидат історичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Орден Пошани

Віталій Іванович Чуркін (рос. Виталий Иванович Чуркин; нар. 21 лютого 1952 р., Москва) — російський дипломат. Постійний представник Росії в Організації Об'єднаних Націй з 2006 року. Колишній посол Російської Федерації у Бельгії з 1994 по 1998 та в Канаді з 1998 по 2003 роки.

Біографія[ред.ред. код]

Чуркін народився у Москві. Знімався у трьох дитячих фільмах, два з яких стосуються образу Леніна (Синій зошит та Серце матері)[1]. Закінчив 56-у московську спеціалізовану школу з поглибленим вивченням англійської мови. Закінчив Московський державний інститут міжнародних відносин у 1974 році, де потім і розпочав свою трудову діяльність, а в 1981 році у Дипломатичній академії Міністерства закордонних справ СРСР здобув ступінь кандидата історичних наук. Згодом він обіймав посаду начальника Управління інформації Міністерства закордонних справ Радянського Союзу та Російської Федерації. Він також працював начальником Управління інформації МЗС Росії та був заступником міністра закордонних справ з 1992 по 1994.

Чуркін був послом Росії у Бельгії з 1994 по 1998 та послом в Канаді з 1998 по 2003. Після цього він перебував на посаді посла з особливих доручень Міністерства закордонних справ (2003–2006 роки). Змінив Андрія Денисова на посаді Постійного представника при Організації Об'єднаних Націй 1 травня 2006, коли вручив свої вірчі грамоти Генсеку ООН Кофі Аннану.

Був також головою вищих офіційних осіб Арктичної ради. Вільно говорить російською, монгольською, французькою і англійською мовами.

Чорнобильське питання[ред.ред. код]

Чуркін зажив слави в 1986 році, коли його, 34-річного другого секретаря, посол СРСР у США Анатолій Добринін обрав свідчити перед Конгресом Сполучених Штатів у справі аварії на Чорнобильській атомній електростанції.[2] Це був перший в історії випадок, коли радянський чиновник свідчив перед комітетом Палати представників Конгресу США[3] Вибір Чуркіна, тоді ще молодого дипломата, пов'язувався з його репутацією найкращого англомовного співробітника в радянському посольстві; ЗМІ повідомляли, що він володів «масивом англійського сленгу».[3] Виступи Чуркіна призвели до появи пародії на нього в образі Vitaly Charmyourpantsoff (Віталій Загіпнотизуйко) у створеній Марком Аланом Стаматі серії політичних карикатур Вашингтон Пост під назвою Washingtoon.

Позиція щодо України[ред.ред. код]

Постійний представник Росії при ООН Віталій Чуркін заявив, що Москва не визнає легітимність нинішньої української влади, тому політичні відносини Росії з Україною перервано. Водночас він висловив надію на те, що в Україні проведуть незалежне розслідування подій, пов'язаних із вбивствами невідомими снайперами та автоматниками учасників протестів і міліції.[4]

3 березня 2014 року увечері на засіданні Ради безпеки ООН представник Росії Віталій Чуркін зачитав заяву Януковича від 1 березня 2014 року про те, що той попросив президента РФ Володимира Путіна застосувати свої війська для «відновлення законності» в Україні.[5]

Чуркіна критикували за те, що у виступі на засіданні Ради Безпеки ООН він переплутав прізвища головнокомандувача УПА Шухевича і першого президента незалежної Білорусі Шушкевича, назвав провідника ОУН Степана Бандеру «Бендерою» і заявив, що політична криза в Росії спричинена діяльністю Шухевича й Бандери[6]. Журналісти також відзначали факти його, на їхню думку, зумисної неправдивості, виразної тенденційності та політичної упередженості стосовно України[7][8][9][10].

Примітки[ред.ред. код]