Чутливість (фізіологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чутли́вість — одна із основних функцій нервової системи, яка полягає у здатності організму сприймати рецепторами й усвідомлювати подразнення від навколишнього середовища та внутрішніх органів. Тобто, поняття чутливість є складовою частиною більш широкого поняття рецепція, до якого крім усвідомленої інформації входить також інформація від автономної нервової системи.

За кожен вид чутливості відповідає окремий аналізатор, який складається з рецепторів, провідних шляхів та відповідної зони кори головного мозку. Аналізатори поділяються на дві групи:

Зовнішні (екстероцептивні):

Внутрішні (інтероцептивні):

Класифікація чутливості[ред.ред. код]

Чутливість поділяють на загальну (просту) та складну.

Загальна чутливість, залежно від місця розташування рецепторів поділяється на:

  • поверхневу (екстероцептивна) — шкіра, слизові
больова чутливість
температурна (теплова, холодова) чутливість
тактильна чутливість
  • глибоку (пропріоцептивна) — м'язи, зв'язки, суглоби
м'язово-суглобове відчуття
відчуття тиску і ваги
вібраційна чутливість
кінестетичне відчуття — визначення напрямку руху шкірної складки
  • внутрішню (інтероцептивна) — внутрішні органи

До складних видів чутливості належать:

Види порушень чутливості[ред.ред. код]

Розрізняють кількісні та якісні порушення чутливості.

До кількісних належать:

До якісних належать:

Чутливість в біології[ред.ред. код]

Деякі біологічні види здатні відчувати подразники, до яких людський організм нечутливий:

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Нервові хвороби/С. М. Віничук, Є. Г. Дубенко, Є. Л. Мачерет та ін.; За ред. С. М. Віничука, Є. Г. Дубенка. — К.:Здоров'я, 2001. — 696 с. ISBN 5-311-01224-2 Ст.20-25.