Чуфут-Кале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Місто-фортеця
Чуфут-Кале
Чуфут-Кале
Чуфут-Кале
Країна Україна Україна
Місто Бахчисарай
Дата заснування V—VI ст.javascript:dismissNotice();

Чуфу́т-Кале́ (крим. Çufut Qale, «Юдейська Ффртеця» ) — середньовічне місто-фортеця в гірському регіоні Криму, за 3 км на схід від Бахчисараю, тепер у руїнах.

Історія і опис[ред.ред. код]

Виникло в V—VI століттях (можливо, під назвою Фулли). Від найдавнішої частини міста (старе місто) залишилися донині головна стіна і арка X століття. За часів панування половців місто отримало назву Кирк-Єр. У 1299 році фортецю було захоплено та розграбовано армією ординського еміра Ногая. Заселяли його в той час переважно алани.

В часи створення Кримського Ханства, стало столицею першого хана Хаджі I Ґерайя. Після укріплення при владі ханів, столицю було перенесено в літній палац в Бахчисараї. У XIV столітті в місті поселилися караїми і створили тут свій ремісничо-торговельний осередок (нове місто). У добу Кримського ханства Кирк-Єр був місцем ув'язнення військовополонених начальників. Саме в цей період місто отримало сучасну назву завдяки тому, що більшість його населення становили караїми (караїмська релігія — це особлива форма юдаїзму). В середині XIX століття караїми переселилися до Бахчисараю та Євпаторії, і Чуфут-Кале спорожніло.

У західній давнішій частині збереглися численні печери, руїни мечеті, мавзолей дочки ординського хана Тохтамиша Джанике (1437 року), два караїмські храми (кенаси). У східній частині був монетний двір, де за часів ханства карбували кримські монети, і чимало житлових будинків.

Серед архітектурних пам'ятників, що збереглися, слід відзначити оборонну стіну Х століття, яка будувалася з трьох шарів (бокові стіни — з добре оброблених вапнякових блоків, а простір між ними був заповнений грубим ламаним каменем, скріпленим вапняним розчином). Загальна товщина стіни сягала 5 м. Зберігся мавзолей XV століття, у якому міститься гробниця дочки хана Тохтамиша Данини-ханум, а також руїни мечеті й дві кенаси. Підземна частина представлена значною кількістю старих печер, а також приміщеннями господарчого призначення. Цікаво, що, незважаючи на високу стійкість породного масиву, в камерах створювали підпірне кріплення у вигляді вапнякових стовпів. Місто існувало до середини XIX століття.

В період бойових дій і блокування фортеці ворогом воду отримували з облогової системи гідротехнічних споруд. Вона являє собою вертикальний колодязь діаметром від 1,8 до 2,2 м впродовж 45 м; на глибині 25 м до нього примикає підземна галерея квадратного перетину 2 на 2 м, яка полого піднімається на висоту 30 м. Майже по всій її довжині вирубані ступені. На місці виходу галереї на поверхню була вежа, складена з крупних квадрів. Нижче за галерею (на глибині 27 м) колодязь розширюється майже до 5 м за рахунок пологого спуску — вирубаних в скельному масиві гвинтових сходів, що йдуть від порталу галереї в глибину колодязя. Припускають, що ця система служила не тільки для прихованого підходу до води. При необхідності в ній могли сховатися безліч людей. Не виключено і культове призначення підземної споруди в нижній частині колодязя Тік-кую.

Фотогалерея[ред.ред. код]

Пам'ятка архітектури[ред.ред. код]

Чуфут-Кале є пам'яткою архітектури національного значення згідно з такими документами:

  • Постанова Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963р. № 970, діл. №290/1-7;
  • постанову Ради Міністрів УРСР від 21.06.1965р. № 711, діл. № 66;
  • рішення Кримського облвиконкому від 05.09.1969р. № 595, діл. №692;
  • рішення Кримського облвиконкому від 22.05.1979р. №284;
  • рішення Кримського облвиконкому від 15.01.1980р. № 16;
  • рішення Кримського облвиконкому від 20.02.1990р. № 48;

До складу пам'ятки входять такі елементи.

  1. Стіни фортеці з вежею та воротами;
  2. Східна стіна фортеці з воротами («Біюк-Капу» та вирубними ровами);
  3. Стіна фортеці з малими воротами;
  4. Мавзолей «дюрбе Джанике Ханим»;
  5. Караїмська кенаса (велика);
  6. Караїмська кенаса (мала);
  7. Житловий будинок;
  8. комплекс архітектурно-археологічний мис Бурунчак:
    а) споруди наземні оборонні;
    б) споруди печерні;
    в) басейн водозбірний;
    г) огорожі по краю обриву (руїни);
    д) стіна, що відокремлює Бурунчак від Старого міста (руїни);
  9. Комплекс «Старого міста»:
    а) споруди оборонні в щілинах по краю обриву;
    б) палац (руїни);
    в) забудова житлова (руїни);
    г) мечеть (руїн
    а);
    д) споруди печерні в районі південних воріт;
    е) споруди печерні оборонні та господарські;
  10. Комплекс «Нового міста»:
    а) палац (руїни);
    б) будинок гостьовий (руїни);
    в) будинок житловий (будинок доглядача);
    г) забудова житлова;
    д) колодязь «Коплі-Кую»;
    е) споруди печерні в малому рові перед середньої стіною;
    є) споруди печерні «Тюрма»; ж) споруди печерні оборонні;
  11. Комплекс пам'яток, розташованих за межами городища:
    а) басейн водозбірний перед воротами «Біюк-Капу»;
    б) кладовищі в Іософатовой долині;
    в) споруди печерні на південному схилі балки Марьям-Дере;
    г) притулок пріскальное в південному обриві мису Бурунчак;
    д) стіна оборонна середня з воротами Орта-Капу та системою ровів на території міста

Рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979 р. № 284, встановлена охоронна зона, межі котрої проходять з відстані на 70 м на північний захід від «бурунчакской» стіни (точки 1-4), за лінії на північний схід від обриву плато з відстані на 50 м від «східної» стіни (точки 5-7) і далі по лінії на південний захід від обриву (точки 7-1); Рішенням Кримського облвиконкому від 15.01.1980р. № 16, встановлена ​​охоронна зона площею 113 га, включаючи плато, на якому розташоване городище, і смугу вздовж південного обриву шириною з півночі на південь 250 м і довжиною із заходу на схід 1300 м, з ранньосередньовічним та караїмським кладовищами.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Координати: 44°44′27″ пн. ш. 33°55′28″ сх. д. / 44.7410278° пн. ш. 33.9244667° сх. д. / 44.7410278; 33.9244667

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.