Чіаурелі Софіко Михайлівна
| Софіко Михайлівна Чіаурелі | |
![]() |
|
| Ім’я при народженні | Софіко Чіаурелі |
| Народження | 21 травня 1937 Тбілісі |
| Дата смерті | 2 березня 2008 (70 років) там же |
| Роки діяльності | 1956 — 2008 |
| Нагороди | |
|---|---|
|
|
|
Софі́ко Миха́йлівна Чіауре́лі (груз. სოფიკო ჭიაურელი; *21 травня 1937, Тбілісі — †2 березня 2008, там же) — радянська і грузинська актриса. Народна артистка Грузинської РСР (1976). Народна артистка Вірменської РСР (1979). Зіграла більш ніж у ста фільмах.
Зміст |
Біографічні відомості [ред.]
Софіко Чіаурелі народилася в Тбілісі в сім'ї актриси Веріко Анджапарідзе і кінорежисера Михайла Чіаурелі. Михайло Чіаурелі був актором, художником, скульптором, грав на багатьох інструментах, мав хист до вивчення мов, народний артист СРСР, знаний режисер. Мати Веріко Анджапарідзе англійська Академія мистецтв визнала однією з десяти найкращих актрис XX століття.
Софіко після закінчення Тбіліської жіночої середньої школи у 1955 році вступила до Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІКу) (закінчила 1960, майстерня Бориса Бібікова). У 1960—1964 і з 1968 — актриса академічного театру імені К. Марджанішвілі у Тбілісі, в 1964—1968 — академічного театру імені Ш. Руставелі.
Двоюрідна сестра кінорежисера Георгія Данелії (Веріко Анджапарідзе — сестра його матері).
Померла після тривалої хвороби 2 березня 2008 року в Тбілісі на 71-му році життя[1].
Фільмова кар'єра [ред.]
Першою її роботою стала роль у стрічці «Наш двір» (1956) режисера Резо Чхеїдзе. Картину було визнано гідною золотої медалі на Московському міжнародному фестивалі.
Громадська діяльність [ред.]
У 1974—1979 роках була депутатом Верховної Ради СРСР, в період незалежності Грузії нагороджена державними нагородами і орденами країни. У 80—90-х роках вона активно займалася громадською діяльністю. В останні роки Софіко Чіаурелі керувала тбіліським «Театром одного актора», який вона заснувала в 2000 році разом з Коте Махарадзе[2].
Визнання [ред.]
- 1976 — Народна артистка Грузинської РСР
- 1979 — Народна артистка Вірменської РСР
- 1966 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії акторам»
- 1972 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Премії за акторську роботу»
- 1974 — Лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінації «Перші премії за акторську роботу»
- 1980 — Лауреат Державної премії СРСР (за участь у фільмі «Декілька інтерв'ю по особистих питаннях»).
Фільмографія [ред.]
- 1957 — Наш двір
- 1958 — Акварель
- 1960 — Повість про одну дівчину
- 1961 — На берегах Інгурі
- 1964 — Генерал і маргаритки
- 1966 — Хевсурська балада Мзекала
- 1967 — Інші нині часи Тасія
- 1967 — Хтось спізнюється на автобус (новела у кіноальманаху «Повернення усмішки»)
- 1968 — Повернення усмішки
- 1969 — Колір гранати
- 1969 — Не журись! Софіко
- 1970 — Рубежі
- 1970 — Чермен
- 1972 — Тепло твоїх рук Сидонія
- 1973 — Заклик
- 1973 — Мелодії Верійського кварталу Вардо
- 1975 — Переполох
- 1976 — Хлоп'ята з Бузкової вулиці
- 1977 — Прийди в долину винограду
- 1977 — Древо бажання
- 1977 — Комедія помилок
- 1977 — Береги Нано
- 1978 — Декілька інтерв'ю по особистих питаннях Тамро
- 1978 — Аревік Аревік
- 1979 — Пригоди Алі-баби і сорока розбійників Заміра, мати Алі-баби
- 1980 — Ляпас Турванда
- 1982 — Шукайте жінку Аліса Постік
- 1984 — Покаяння
- 1984 — Розповідь бувалого пілота
- 1984 — Легенда про Сурамську фортецю
- 1984 — Канікули Петрова і Васєчкина, звичайні і неймовірні
- 1985 — «Мільйон у шлюбному кошику» Джулія
- 1987 — Загорода
- 1988 — Ашик-керіб
- 1991 — Спогади про Грузію
- 1991 — Блукаючі зірки Мать
- 1992 — Острів Бабуся
- 1992 — Я обіцяла, я піду
- 1992 — Політ нічного метелика
- 1992 — Параджанов: Остання весна
- 2000 — Ковчег
- 2002 — Тільки раз
- 2005 — Серенада місячної долини
- 2005 — Продається дача
- 2006 — Маяк
Сім'я [ред.]
- Була заміжня за Георгієм Шенгелая і Коте Махарадзе, грузинським телекоментатором і актора (†2002).
- Мала двох братів: Отара Чіаурелі (1915—†1964) і Рамаза Чіаурелі.
Примітки [ред.]
Посилання [ред.]
- Чіаурелі Софіко на сайті Internet Movie Database (англ.)
- Софіко Чіаурелі: «Я затята оптимістка»

