Чікл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пази на дереві Manilkara zapota, що вказують на проведене збирання латексу (підсочку)

Чікл — загальний термін на позначення натурального сокулатексу, що виділяється з дерев роду Manilkara (Manilkara zapota, Manilkara bidentata) при їх пораненні. Він дає природну камедь, відому як каучук, яка традиційно використовується в створенні жувальної гумки[1][2] та інших продуктів.

Чикл, свіжий сік дерева, схожий на коров'яче молоко, швидко гусне на повітрі і перетворюється на жовтувату липку масу.[3] Її доводять до консистенції крему кип'ятінням, після чого продукт осаджують і ріжуть на шматки.[3]

В склад чікла входять гутта (трансполіізопрен, який надає йому еластичність), смоли, вуглеводи, воски, таніди і необмежені речовини.[3] Якість чіклу залежить від співвідношення гутти і смол, яке в свою чергу залежить від умов, в яких виросло дерево.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «чикл» походить з мови науатль, яке можна перевести як «липка речовина», був добре відомий науатль-мовним ацтекам і майя, які цінували його за тонкий смак та високий вміст цукру і традиційно використовували як жувальну гумку.

Виробництво[ред.ред. код]

Місцеві збирачі чіклу називаються «chicleros». Техніка збору полягає в утворенні зиг-загоподібних надрізів на стовбурі дерева з наступним збором рідкої субстанції (смоли), що капає, в невеликі пакети. Після чого зібрану речовину кип'ятять і доводять до потрібної консистенції.

Технологія збору[ред.ред. код]

На стовбурі саподіли (Manilkara zapota) на висоті 10 метрів, коли дерево досягає 25-річного віку, роблять косі радрізи, які сходяться до основи дерева в один великий канал.[4] Таким чином латекс стікає надрізами і збирається в нижній частині дерева. Сік цього дерева на 25-30% складається з каучука.[5] За шість годин збирають незначно більше 100 кілограм смоли.[4] Ця процедура може бути повторена не частіше, ніж один раз в декілька років, але навіть у цьому випадку 15% дерев гине.[4]

Збір латексу триває 6 місяців у році.[4] За цей час одна людина встигає опрацювати 200-300 дерев, а за сезон заготовити до тонни сирого чуклу.[4] Зібраний сік збирають у спеціальний посуд і кип'ятять його до видалення біля 67% води.[4] В результаті отримують сіру напівтверду масу, яку відливають у блоки по 10 кг.

Саподіла культивується Центральноамериканських країнах, Азії (Індії, Шри-Ланці, Філіпінах).[5]

На сьогоднішній день лише декілька компаній досі роблять жувальну гумку з натурального каучуку. Це тому, що у 1960, чикл був замінений бутадієном, на основі якого отримують синтетичний каучук, який дешевший у виробництві.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ральф Уитлок: Майя. Быт, религия, культура / Переводчик: Федяев О. А., Редактор: Шенгелая Ю. И. Издательство: Центрполиграф, 2005. ISBN 978-5-9524-1638-3 С.:191
  2. А.В. Гранин, В.С. Воробьев, Научно-исследовательский институт стоматологии. Жевать или не жевать? / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.:94)
  3. а б в ВЕЩИ И ВЕЩЕСТВА: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)
  4. а б в г д е Э. Киллер. Чикли из джунглей Кинтана-Роо. Скорочений переклад з англійського журналу «Chemistry» (1969, №8) / «Химия и жизнь» 1970, №10, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. (с.: 94-95)
  5. а б Артамонов В.И. Зеленая лаборатория планеты. — М.: «Агропромиздат», 1987. (с.: 132)

Див. також[ред.ред. код]