Чік Коріа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чік Коріа
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Армандо Антоні Коріа
Дата народження 12 червня 1941(1941-06-12) (72 роки)
Місце народження Массачусетс
Роки активності з 1960-дотепер
Країна США США
Професія джазовий піаніст, композитор
Жанри джаз, ф'южн
http://www.chickcorea.com

Чік Корі́а (Chick Corea; справжнє ім'я Армандо Ентоні Коріа, Armando Anthony Corea; *12 червня 1941, Массачусетс, США) — джазовий піаніст і композитор.

Коріа вважається одним із піонерів напрямку ф'южн, крім того вплив його творчості відчутний у таких напрямках, як пост-боп, латинський джаз, фрі джаз, авангард-джаз. Чік Коріа є віртуозом гри на клавішних інструментах із своєрідною манерою, він розкрив нові можливості електроінструментів.

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Чік Коріа народився у Массачусетсі — міській агломерації у передмісті Бостона; має італійське походження (за іншими даними — сицилійське). Його батько Армандо — професійний джазовий трубач, який керував групою «Original Dixieland Jazz Band» в 1930-х — 40-х роках, почав навчати сина грі на фортепіано з 5-ти років. Значна джазова колекція батька, його досвід а також оточення визначило подальше виховання майбутнього джазмена. Юність Чіка Коріа припала на період розквіту Бібопу, його кумирами стали такі майстри як Діззі Гіллеспі, Чарлі Паркер, Бад Пауелл, Horace Silver та Лестер Янг, що прослідковується у пізнішій творчості Чіка Корії досить виразно. У 8-річному віці Чік Коріа вчився грати на ударних інструментах, що пізніше дозволило йому трактувати фортепіано як ударний інструмент.

Розвиток Коріа був скоріше самобутнім ніж визначався школою. Вартим уваги є навчання під наглядом концертного піаніста Сальваторе Сулло (Salvatore Sullo), який ознайомив його з класичною музикою та пробудив інтерес до компонування. У середній школі Чік починає грати на халутрах. Виступав у тріо, що виконували музику Гораце Сільвера у місцевому джаз-клубі; до складу цього колективу входили португальський трубач а також ударник Біл Фітч, який познайомив Чіка з латинською музикою.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Обкладинка альбому Now He Sings, Now He Sobs (1968)

Чік Коріа розпочав професійну кар'єру у 1960-х роках, виступаючи разом з трубачем Блю Мітчеллом (Blue Mitchell) та латинськими музикантами Herbie Mann, Willie Bobo та Mongo Santamaria. Один з ранніх записів — запис із квінтетом Блю Мітчелла The Thing To Do. Альбом включає його композицію «Chick's Tune» — модифікацію композиції «You Stepped Out of a Dream» яка демонструє кострубаті мелодії та латинські ритми, які частково характеризують стиль Чіка Коріа.

Перший альбом як лідера був Tones For Joan's Bones в 1966, за два роки до відомого Now He Sings, Now He Sobs, з Роєм Гейнесом (Roy Haynes) на ударних та Мірославом Вітоушем (Miroslav Vitouš) на контрабасі.

Авангардний період[ред.ред. код]

З 1968 по 1971 Чік Коріа співпрацює з виконавцями-авангардистами; його стиль збагачується дисонантними гармоніями. Його авангардну гру можна почути на сольних записах цих років, також в роботах з Майлзом Девісом, джаз бандою Circle, та в альбомі «Song of the Wind» (лейбл CTI).

У вересні 1968, Коріа змінив Гербі Генкока у джаз-банді М.Девіса і з'явився у таких відомих альбомах, як «Filles de Kilimanjaro», «In a Silent Way» та «Bitches Brew». Ритм-секція, до якої окрім Коріа входили Дейв Голанд (Dave Holland) та Джек ДеЖонетт (Jack DeJohnette) грали у новаторському стилі, що поєднував елементи фрі-джазової імпровізації та рок-музики. В цьому ж колективі Чік Коріа почав експериментувати з електронним клавішними, головним чином електропіаніно Fender Rhodes.

В живих виконаннях він часто використовував колесо модуляції електропіаніно, відтворюючи обертони, що нагадували творчість Штокхаузена. Приклади авангардних композицій в альбомах з Майлзом Девісом: «Black Beauty: Miles Davis at Fillmore West» та «Miles Davis at Fillmore: Live at the Fillmore East». Співпраця з Майлзом Девісом тривала до 1970 року.

Бажаючи більшої свободи творчості Чік Коріа засновує власний проект під назвою «Circle», активну в 1970—1971 роках. Окрім Чіка до цього гурту фрі-джазового напрямку входив мультіінструменталіст на язичкових інструментах Антоні Брекстон (Anthony Braxton), басист Дейв Голанд (Dave Holland) та барабанщик Беррі Олтскул (Barry Altschul). Записи цього гурту здійснювали лейбли Blue Note та ECM. Окрім атональної манери, Чік Коріа у сольній грі вдавався до гри безпосередньо по струнах роялю. В 1971 — 1972 роках, незадоволений абстрактністю авангардного стилю, а також бажаючи завоювати ширшу аудиторію, Коріа переглядає свою манеру.

Джаз фьюжн[ред.ред. код]

Чік Коріа у стилізованому одязі на обкладинці альбому 'My Spanish Heart' («Моє іспанське серце», 1976) .

На початку 1970-х років творчість Чіка Коріа зазнає значних стилістичних змін. В 1971 він засновує новий гурт під назвою Return to Forever. Цей гурт характеризувався звучанням джаз-фьюжн, що досягалась завдяки електроінструментам, а також включали впливи латино-американських жанрів та рок-музики. Перші записи гурту приваблюють яскравим вокалом Флори Пурім (Flora Purim), звучанням електропіаніно «Fender Rhodes», та флейти і саксофона Джо Фаррелла (Joe Farrell). На барабанах грав Airto Moreira. Композиції Коріа для цього гурту відзначаються бразильським колоритом.

Наступного року творчість групи розвивається у напрямку рок-музики, піддаючись впливу гурту (The Mahavishnu Orchestra). В той же час Return to Forever відрізнявся від оркестру Махавішну більшою увагою до аранжувань, а також електронних технологій. Зокрема, в 1974 Коріа долучає синтезатор Муга. Склад гурту постійно змінюється, у 1972 році гурт залишає Флора Пурім і до 1977 року гурт виступав без вокаліста. Останні виступи гурту датуються 1977 роком, після чого Чік Коріа зайнявся сольною кар'єрою.

Серед найвідоміших композицій Чік Коріа цього періоду — Аудіо "Spain" ("Іспанія")опис файлу, що з'явилася у 1972 році в альбомі «Light as a Feather». Ця композиція сполучає латинській і сучасний джазові силі. Пізніше ця композиція була записана багатьма артистами (найвідоміший запис — Al Jarreau), а також і була використана самим Чіком Коріа в різних контекстах, включно з аранжуваннями для фортепіано з оркестром у 1999 році.

Також на початку 1970-х Чік Коріа відзначились співробітничав в дуеті з вібрафоністом Ґері Бертоном (Gary Burton), з яким він записав кілька альбомів (лейбл ECM), найвідоміший — Crystal Silence, 1972.

Пізніші роботи[ред.ред. код]

Пізніша творчість Чіка Коріа пов'язана зі створеними ним колективами Elektric Band, The Akoustic Band, та Origin.

The Akoustic Band випустила однойменний альбом у 1989, з басистом Джоном Патітуччі (John Patitucci) і барабанщиком Дейвом Веклом (Dave Weckl). Всі три учасники — блискучі віртуози, деякі слухачі навіть знаходили їх гру надто бездоганною і віддавали перевагу брутальнішій але яскравій манері Роя Гейнса. Записи 1989 року зробили поворот у творчості Чіка Коріа у напрямку традиційного джазу, більшість подальших записів були переважно акустичними.

концерт у Доувілі, Франція, 1992 р.

В 1992, Чік Коріа заснував свій власний лейбл — Stretch Records. В 2002 взяв участь у запису альбому Per sempre відомого італійського співака Адріано Челентано.

У 2001 він зібрав нове, вже третє тріо у складі Авішай Коен (Avishai Cohen) на басу та Джефф Баллард (Jeff Ballard) на ударних. Були випущені альбом Past, Present & Futures. Примітно що 11-трековий альбом містив лише одну стандартну композицію («Jitterbug Waltz» Ф.Воллера), решта були оригінальними творами Чіка Коріа, альбом показав Чіка Коріа плдіним та повним енергії музикантом. Це тріо відрізнялось більш органічним звуком у порівнянні з Akoustic Band, але й більш «інтернаціонально» ніж з Вітоушем і Гейнсом, оскільки і Баллард і Коен мали досвід роботи з музикою різних культур.

У 1998 Чік Коріа брав участь у записі альбомі Ґері Бертона Like Minds, в якому брали участь також гітарист Пет Метней (Pat Metheny), басист Дейв Голланд (Dave Holland) та барабанщик Рой Гейнес.

Останні роки Чік Коріа проявляв інтерес до сучасної академічної музики. Він створив фортепіанний концерт — транскрипцію своєї відомої п'єси «Spain» і виконав його у 1999 з Лондонський філармонічним оркестром. У 2003 він створив свою першу композицію, яка не включала жодного клавішного інструменту — Струнний квартет № 1, ця композиція була спеціально написана для Orion String Quartet і була виконана на у 2004 році на фестивалі Summerfest.

В той же час Чік Коріа продовжує працювати над концептуальними альбомами у стилі фьюжн — це такі альбоми як To the Stars (2004) та Ultimate Adventure (2006) які отримали нагороду Греммі як ліпший Джазовий альбом.

У жовтні 2006 року Чік Коріа разом з Ґері Бертоном виступив у Києві у Палаці культури «Україна»

Характеристика творчості[ред.ред. код]

«Жоден музикант не використав потенціалу фьюжн так багатогранно, з такою витонченістю і смаком, як це зробив Чік Коріа» — писав Лен Найонс, відомий джазовий критик у своїй книзі «101 ліпший джазовий альбом» ( «The 101 Best Jazz Albums» ). Впливовий американський журнал «Downbeat» назвал Коріа «найбільш різноплановою і непередбачуваною постаттю у джазі». Серед музикантів, що вплинули на творчість Чік Коріа, називають В.А. Моцарта, Л. ван Бетховена, Арт Татум, Телоніуса Монка, Білла Еванса та Бада Пауелла. Творчість Чік Коріа ставлять поруч з Гербі Генкоком i Кейтом Джарреттом, як найвпливовіших джазменів другої половини XX століття.

Серед найважливіших моментів кар'єри Чік Коріа можна згадати його співпрацю з Майлзом Девісом у створенні альбому Bitches Brew в 1969 році, який вважається першим поєднанням джазу і року, а також створення гурту, що стане «стовпом» фьюжну — Return to Forever. Такі джазові стандарти, як «Spain», «La Fiesta», «Now He Sings, Now He Sobs», «Armando's Rhumba» та «Matrix» — найвідоміши серед творів Чік Коріа.

Знаковими у музичній творчості музиканта є багатобарва лірика насичена домінантовими акордами, динамічні хроматичні фігурації та пасажи на зменшених гармоніях, а також «полум'яні» фрази в граних ним творах. Добре впізнавані своїм неповторним електронним звуком його експериментальні техніки, зокрема шарпання струн фортепіано, трактування фортепіано як ударного інструменту.

Деякі критики відзначають у творчості Чіка Коріа випадкові провали, під час яких з'являються слабкі, «показні» твори. Його велетенська дискографія включає і досить засуджувальні рецензії. Близько 40 відсотків його альбомів дістають оцінки нижче 6 по 12-бальній системі в двох найбільших джазових журналах Америки; їх кількість може дивувати, беручи до уваги значну кількість позитивних рецензій останніх років. З іншої сторони, в найбільшому інтернет-порталі amazon.com такі низькі оцінки отримують лише 5% його композицій, причому найгірші оцінки отримують композиції, що загалом вважаються слабкими. Проте окремі провали не затьмарюють того значення, яке відіграє Чік Коріа у розвитку тисяч піаністів та, ймовірно, відіграватиме надалі.

Дискографія[ред.ред. код]

Соло і співпраці[ред.ред. код]

  • Tones for Joan's Bones (1966)
  • Now He Sings, Now He Sobs (1968)
  • Is (1969)
  • Sundance (1969)
  • The Song of Singing (1970)
  • Circulus (1970)
  • Piano Improvisations Vol. 1 (1971)
  • Piano Improvisations Vol. 2 (1971)
  • The Leprechaun (1976)
  • My Spanish Heart (1976)
  • The Mad Hatter (1978)
  • An Evening with Chick Corea & Herbie Hancock (1978)
  • Secret Agent (1978)
  • Friends (1978)
  • Delphi I (1979)
  • CoreaHancock (1979)
  • Delphi 2 & 3 (1980)
  • Tap Step (1980)
  • Live in Montreaux (1980)
  • Three Quartets (1981)
  • Touchstone (1982)
  • Trio Music (1982)
  • Again & Again (1983)
  • On two pianos (1983, з Ніколасом Економоу)
  • The Meeting (1983, з Фрідріхом Гульданом)
  • Children's Songs (1984)
  • Fantasy for Two Pianos with Friedrich Gulda (1984)
  • Voyage — with Steve Kujala (1985)
  • Septet (1985)
  • Trio Music Live in Europe (1987)
  • Play (1992, z Bobbym McFerrinem)
  • Expressions (1994)
  • Time Warp (1995)
  • The Mozart Sessions (1996, з Боббі Мак Ферріном)
  • Remembering Bud Powell (1997)
  • Like Minds (1998, Ґарі Бертон, Чік Коріа, Пет Матени, Рой Гейнес, Дейв Голланд)
  • Corea Concerto (1999)
  • Solo Piano — Originals (2000)
  • Solo Piano — Standards (2000)
  • New Trio: Past, Present & Futures (2001)
  • Rendezvous In New York (2003)
  • The Ultimate Adventure (2006)

Чік Коріа з Ґері Бертонем[ред.ред. код]

  • Crystal Silence (1972)
  • Duet (1979)
  • In Concert, Zürich (1980)
  • Lyric Suite for Sextet (1983)
  • Native Sense — The New Duets (1997)

Тріо «Circle»[ред.ред. код]

  • Circle Gathering (1970)
  • Circle Live in Germany (1970)
  • ARC (1970)
  • Circle — Paris Concert (1971)

Гурт «Return to Forever»[ред.ред. код]

  • Return to Forever (1972)
  • Light as a Feather (1972)
  • Hymn of the Seventh Galaxy (1973)
  • Where Have I Known You Before (1974)
  • No Mystery (1975)
  • Romantic Warrior (1976)
  • MusicMagic (1977)
  • RTF Live (1978)

Гурт «Elektric Band»[ред.ред. код]

  • Chick Corea Elektric Band (1986)
  • Light Years (1987)
  • Eye of the Beholder (1988)
  • Inside Out (1990)
  • Beneath the Mask (1991)
  • Elektric Band II: Paint the World (1993)
  • To the Stars (2004)

Проект Origin[ред.ред. код]

  • Live at The Blue Note (1998)
  • A Week at The Blue Note (1998)
  • Change (1999)

Акустичний гурт Чіка Коріа[ред.ред. код]

  • Chick Corea Akoustic Band (1989)
  • Alive (1991)
  • Live from Blue Note Tokyo (2000)

Нагороди[ред.ред. код]

Упродовж своєї кар'єри Коріа номінувався 45 разів на премію Греммі, 14 разів він став її володарем:

Рік Нагорода Альбом/композиція
1976 Найкраще джазове інструментальне виконання, група No Mystery (з гуртом Return to Forever)
1977 Найкраще інструментальне аранжування «Leprechaun's Dream», The Leprechaun
1977 Найкраще джазове інструментальне виконання, група The Leprechaun
1979 Найкраще джазове інструментальне виконання, група Friends
1980 Найкраще джазове інструментальне виконання, група Duet (with Gary Burton)
1982 Найкраще джазове інструментальне виконання, група In Concert, Zürich, October 28, 1979 (with Gary Burton)
1989 Найкраще інструментальне виконання в стилі R&B «Light Years», GRP Super Live In Concert (with Elektric Band)
1990 Найкраще джазове інструментальне виконання, група Akoustic Band (with Akoustic Band)
2000 Найкраще джазове інструментальне соло «Rhumbata», Native Sense (with Gary Burton)
2001 Найкраще інструментальне виконання Like Minds (with Gary Burton, Pat Metheny, Roy Haynes and Dave Holland)
2002 Best instrumental arrangement «Spain for Sextet & Orchestra», Corea.Concerto
2004 Найкраще джазове інструментальне соло «Matrix»
2007 Найкращий джазовий альбом і аранжування «The Ultimate Adventure»

Альбом 1968 року Now He Sings, Now He Sobs включений до Залу слави Греммі в 1999.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Чік Коріа брав участь у записі третього платинового альбому Адріано Челентано«Per sempre» 2002 року.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]