Чилое (острів)
| Острів Чилое | ||||
|---|---|---|---|---|
| ісп. Isla de Chiloé | ||||
 Вальдивійські ліси на заході острова | ||||
|
Карта  | ||||
| Карта острова Чилое | ||||
| Географія | ||||
| Координати: 42°40′36″ пд. ш. 73°59′36″ зх. д. / 42.67667° пд. ш. 73.99333° зх. д. | ||||
| Місцерозташування |
Південна Америка Тихий океан | |||
| Акваторія | Анкудська затока | |||
| Група островів | архіпелаг Чилое | |||
| Площа | 8394 км² (87-ме місце) | |||
| Довжина | 190 км | |||
| Ширина | 65 км | |||
| Найвища точка | г. Серро Редондо, 866 м | |||
| Країна | ||||
 Чилі | ||||
| Регіон | Лос-Лагос | |||
| Район | провінція Чилое | |||
| Населення |
186 933 [1] (2016) (141-ше місце) | |||
  Острів Чилое Острів Чилое (Чилі) | ||||
 | ||||
 Чилое у Вікісховищі | ||||
Чилое (ісп. Isla de Chiloé) або Великий острів Чилое (ісп. Isla Grande de Chiloé) — острів у Тихому океані в південній частині Чилі, площею 8394 км² і головний острів архіпелагу Чилое (9181 км²), що становить 91,4 % його території. Архіпелаг Чилое, за винятком декількох островів, утворює однойменну провінцію Чилое, що належить до регіону Лос-Лаґос. Сам острів роздільний на кілька муніципалітетів.
Географія[ред. | ред. код]
Острів Чилое площею 8394 км² — другий за розміром острів в Чилі після великого острова Вогняної землі і п'ятий за розміром в Південній Америці. Острів відділений від материкової частини Чилі протокою Чакао на півночі і Анкудською затокою (Golfo de Ancud) та затокою Корковадо (Golfo Corcovado) на сході. Тихий океан омиває острів на заході , а Чонос відділений від острова затокою Ґуафо (Boca del Guafo). Розміри острова становлять 190 км з півночі на південь і близько 55-65 км зі сходу на захід. Столиця провінції Чилое, що приблизноспівдадає з островом, є місто Кастро на східному березі острова, друге за розміром місто — Анкуд, на північному заході острова, крім того тут розташовані кілька менших поселень — Кейон, Далкауе і Чончі. Провінція Чилое також включає інші острови архіпелагу Чилое крім островів Десерторес (Desertores) та острів Ґуафо.
Острів Чилое і архіпелаг Чонос — південне продовження Чилійського берегового пасма, що є пасмом Анд що простягнулося з півночі на південь паралельно тихоокеанському узбережжю. Східна частина острова гориста за рахунок продовження пасма. Затоки Анкуд і Корковадо є продовженням Центральної долини Чилі. Східне узбережжя глибоко порізане, з численними природними гаванями і маленькими островами.
Картопля[ред. | ред. код]
За даними хронологічних записів, місцевих землеробів і аналізу ДНК находить значну підтримку гіпотеза, що найпоширеніший у світі вид картоплі, Solanum tuberosum tuberosum, походить саме з острова Чилое, та культивувався тубільними мешканцями острова задовго до прибуття іспанців[2][3].
Клімат[ред. | ред. код]
Чилое розташований між 41º 47' і 43º 26' пд.ш. та має вологий прохолодний клімат. Західна сторона острова дощова і ненаселена, покрита вальдивійськими лісами, помірними дощовими лісами. На західному узбережжі острова також розташований Національний парк Чилое (Parque Nacional de Chiloé). Східна частина острова, захищена горами, сухіша і тепліша.
Історія[ред. | ред. код]
Першими відомими мешканцями острова Чилое були чоно, кочовий індіанський народ. Пізніше уїїче (племя народу мапуче) переселилися до острова з материка і осіли на східному березі острова, займаючись сільським господарством та рибальством.
В 1567 році острів був проголошений володінням Іспанії, на острові в 1567 році було засноване поселення Катро, що пізніше стало місцем розташування єзуїтської місії, та служило столицею провінції до заснування Анкуда в 1768 році. В 1784 острів Чилое був включений до складу віцекоролівства Перу і знаходився під прямим управлінням віцекороля, тоді як материкова Чилі було окремим генерал-капітанством в межах віцекоролівства. 1793 року було відкрито Королівську дорогу, яка сполучила Чилое та Вальдивію.
На відміну від центральних районів Чилі, де війна за незалежність тривала досить довго після іспанської реокупації, Чилое ніколи не був частиною Старої Республіки (Patria Vieja). У грудні 1817 року острів (разом з містом Вальдивія) став останньою твердинею Іспанської корони. Чилійська військова експедиція з метою захоплення острова, проведена під керівництвом Томаса Кокрейна, була невдалою. 15 січня 1826 року, після іншої невдалої спроби в 1824 році, іспанцям було завдано поразки, і острів був повністю приєднаний до незалежної республіки Чилі, хоча Іспанія і не визнавала цього до 1844 року.
Протягом колонізації Патагонії Чилі і Аргентиною, багато мешканців острова переїхали до материка, щоб працювати в тваринництві. Поселення острова зазнали значних руйнувань під час Великого чилійського землетрусу 1960 року, найсильнішого землетрусу за історію реєстрації. У 1982 столиця, через понад 200 років, була повернена у Кастро.
Культура[ред. | ред. код]
Архітектура[ред. | ред. код]
Архітектура Чилое має унікальний архітектурний стиль, фактично обмежено островом, що відрізняється від типового стилю іспанської колоніальної архітектури. Стиль виник частково через ізоляцію острова від материкової частини Чилі та через доступ до інших матеріалів. Іспанці, які прибули в 16 столітті, і єзуїтські місіонери, які слідували за ними, сконструювали сотні маленьких дерев'яних церков в спробі поширити християнство на острові. В результаті був створена синкретична релігія, суміш католицизму і язичницьких вірувань. Ці унікальні будівлі були вненесні до списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.
Майже всі будинки Чилое колоніального періоду будувалися з деревини і часто використовувалася черепиця. Черепиця, зроблена з фіцройї, була настільки популярна, що часто використовувалася як заміна грошам, під назвою «Real de Alerce». З кінця 19 століття також почали будувати велику кількість будинків на палях, особливо в таких містах як Кастро і Чончі.
Міфологія[ред. | ред. код]
Чилое має багатий фольклор із численними міфічними істотами — фантастичними тваринами і духами (Калеуче, Трауко, Пінкойя, Інвунче тощо). Міфологія острова засновується на суміші релігій тубільних народів (чоно і уїїче), що мешкали на острові, та легендах і забобонах іспанських колоністів, які з 1567 почали селитися тут, утворюючи, таким чином, нову синкретичну міфологію. Ця міфологія процвітала, ізольована від вірувань і міфів решти Чилі через ізольованість архіпелагу як від решти контрольованих іспанцями територій, так і від берега, на якому мапуче захопили або знищили всі іспанські поселення після катастрофи Куралаба в 1598 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Chile: Administrative Division (Provinces and Municipalities) - Population Statistics, Charts and Map. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
- ↑ Jaime Solano Solis та ін. (2007). Molecular description and similarity relationships among native germplasm potatoes (Solanum tuberosum ssp. tuberosum L.) using morphological data and AFLP markers. Electronic Journal of Biotechnology. Архів оригіналу за 9 лютого 2009. Процитовано 8 квітня 2008.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|author=(довідка) - ↑ Using DNA, scientists hunt for the roots of the modern potato. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 8 квітня 2008.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чилое // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Mythology of Chiloé (ісп.)
- Research at Chiloé Rain Forest (англ.)
- The churches of Chiloe at Unesco world heritage site [Архівовано 24 грудня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
- Dicen Que Los Chilotes... (Music of Chiloé) [Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- description of the chiloe churches with pictures (англ.)
- Images of Chiloé [Архівовано 5 квітня 2017 у Wayback Machine.] (ісп.)
|
