Чіпріано де Роре
| Чіпріано де Роре | |
|---|---|
 |
|
| Відомості | |
| Дата народження | 1515 або 1516 |
| Місце народження | Ронсе |
| Дата смерті | між 11 вересня та 20 вересня 1565 |
| Країна | .svg){kind=small} Бельгія,  Італія |
| Національність | фламандець |
| Професія | композитор, капельмейстер, викладач музики |
| Жанр | мадригал, мотет, літургічна музика |
Чіпрі̀ано де Р̀оре (італ. Cipriano de Rore), також Кипріан де Роре (Ронсе 1515 або 1516 - Парма між 11 вересня та 20 вересня 1565) — фламандський та італійський композитор та викладач музики.
Був представником франко-фламандської школи після Жоскена Депре Переїхав до Італії і взяв дуже активну участь у розвитку музики пізнього Відродження Один з найвидатніших композиторів-мадригалістів другої половини XVI століття.
Зміст |
Біографія [ред.]
Недавні дослідження встановили, що Чіпріано де Роре народився у Ронсе (фр. Renaix), фламандському місті, що розташувалось на кордоні франко-бельгійського та фламандського мовних та культурних ареалів, тобто у самому серці території, де розвинулась франко-фламандська школа. Здається певним, що він походить з дуже заможної родини, про його ж студії у молоді літа нічого невідомо; останні дослідження однак виявили його присутність у групі сановників, пажів та слуг, які, у 1533, супроводжували до Неаполя Маргариту, герцогиню пармську, де вона мусила виконати шлюбні обіцяння щодо Алессанддро Медічі, герцога Флоренції.
Чіпріано д Роре міг супроводжувати герцогиню, отримуючи при цьому освіту в Італії. в іншому випадку він міг дістати її в Антверпені. Довго вважалося, що він навчався у Венеції з Адріаном Віллартом і співав у капелі Базиліки св. Марка, але джерел для обґрунтування цих гіпотез замало. Проте молодий півчий у Сан Марко міг не залишити слідів своєї присутності.
У 1542 він перебував у Брешії, де певно залишався до 1546; у цей період він починає здобувати славу як композитор, опублікувавши книгу мадригалів та дві книги мотетів.
У 1547 переїхав до Феррари на службу до герцога Феррари, Модени та Реджо Ерколе II д'Есте у якості хормейстера. Тут він мав за учнів Жака де Верта та Луццаско Луццаскі, які стали основоположниками однієї з найважливіших авангардних течій пізнього Відродження в Італії. По смерті герцога, у 1559, запропонував свої послуги його наступнику Альфонсо II д'Есте, але новий герцог відхилив його пропозицію і призначив на його місце Франческо далла Віола.
З 1560 до 1563 перебував на службі у Маргарити пармської у Брюсселі та її чоловіка Оттавіо Фарнезе герцога Парми, у Емільскому місті. У 1562 був призначений капельмейстером Базиліки Сан Марко у Венеції, але у 1564 звільнився й повернувся до Парми, де залишався до смерті.
Творчість та впливи [ред.]
Духовна музика [ред.]
Роре знаменитий своїми мадригалами в італійському стилі, але він також був плідним композитором і в сакральній музиці, в месах та мотетах.
Вихідним пунктом його творчості була музика Жоскена Депре, яку він розвивав у старовинному стилі.
Світська музика [ред.]
Роре був найвидатнішим мадригалістом середини XVI століття, написав понад 120 мадригалів, які опублікував у 10 книгах між 1542 та 1565; інші мадригали публікувалися нарізно. Вони є переважно на 4 або 5 голосів, один на 6 та один на вісім; написані здебільша на вірші Петрарки, Аріосто та інших, менш відомих поетів. Тон цих творів схиляється до серйозності та сильно контрастує з працями перших мадригалістів на кшталт Жака Аркадельта та Філіппа Верделота.
Окрім того, Роре вдався до хроматизму, що стало новацією середини століття. Він був вигадливим контрапунктистом і використовував канони та техніку імітації, застосовував усі ресурси поліфонії, що розвинулась у першій половині століття в світській музиці. Вплив стилю Роре явно спостерігається у працях Орландо ді Лассо, Джованні П'єрлуїджі да Палестріна, Андреа Рота, Філіппе де Монте, а також Клаудіо Монтеверді. Альфред Айнштайн писав у The Italian Madrigal (Італійський мадригал) (1949): "Справжнім духовним спадкоємцем Роре був Монтеверді, але Роре зберігав у себе ключ усього розвитку італійського мадригалу після 1550."
Роре компонував також світські мотети латиною на противагу духовним мадригалам, написаним у зв'язку з виконанням сакральних обов'язків. З точки зору стилістики, ці мотети подібні до мадригалів.
Твори [ред.]
Секулярні [ред.]
- I madrigali (Мадригали) (Венеція, 1542, п'ять голосів)
- Il primo libro de madregali cromatici ((Перша книга хроматичних мадригалів) (Венеція, 1544, п'ять голосів; розширення публікації 1542)
- Il secondo libro de madregali (Друга книга мадригалів) (Венеція, 1544, п'ять голосів)
- Il terzo libro di madrigali (Третя книга мадригалів) (Венеція, 1548, п'ять голосів)
- Musica ... sopra le stanze del Petrarcha ... libro terzo ((Музика ... на станці Петрарки ... книга третя) (Венеція, 1548, п'ять голосів)
- Il primo libro de madrigali (Перша книга мадригалів) (Феррара, 1550, п'ять голосів) (також містить канцони французькою)
- Il quarto libro d'imadregali (Четверта книга мадригалів) (Венеція, п'ять голосів)
- Il secondo libro de madregali (Друга книга мадригалів) (Венеція, 1557, чотири голоси)
- Li madrigali libro quarto (Мадригали книга четверта) (Венеція, 1562, п'ять голосів)
- Le vive fiamme de' vaghi e dilettevoli madrigali (Живі пломені вишуканих та осолодних мадригалів) (Венеція, 1565, чотири та п'ять голосів) (також містить світскі латинські твори)
- Il quinto libro de madrigali (П'ята книга мадригалів) (1566, п'ять голосів) (також містить світскі латинські твори)
- Численні додаткові праці в збірках, між 1547 та 1570
Сакральні [ред.]
- Motectorum liber primus (Венеція, 1544, п'ять голосів)
- Motetta (Венеція, 1545, п'ять голосів)
- Il terzo libro di motetti (Третя книга мотетів) (Венеція, 1549, п'ять голосів)
- Passio Domini Nostri Jesu Christi secundum Joannem (Paris, 1557; два - шість голосів)
- Motetta (Венеція, 1563, чотири голоси)
- Sacrae cantiones (Венеція, 1595; п'ять - сім голосів)
Бібліографія [ред.]
- Alvin H. Johnson, "Cipriano de Rore", in The New Grove Dictionary of Music and Musicians, ed. Stanley Sadie. 20 vol. London, Macmillan Publishers Ltd., 1980. ISBN 1-56159-174-2
- Gustave Reese, Music in the Renaissance. New York, W.W. Norton & Co., 1954. ISBN 0-393-09530-4
- Alfred Einstein, The Italian Madrigal. Princeton, N.J., 1949.
- Patrick Macey, Bonfire Songs: Savonarola's Musical Legacy. Oxford, Clarendon Press. 1998. ISBN 0-19-816669-9
