Читтаґонґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Читтаґонґ
চ্রাম
Вигляд міста
Вигляд міста
Координати: 22°22′00″ пн. ш. 91°48′00″ сх. д. / 22.36667° пн. ш. 91.80000° сх. д. / 22.36667; 91.80000
Країна Бангладеш
Регіон Читтаґонґ
Округ Читтаґонґ
Площа [1]
 - Місто 168,07 км²
Населення (2008 оцінка) [2]
 - Місто 2 579 107
 - Густота 15 345/км²
 - Агломерація 3 858 093
Часовий пояс BST (UTC+6)
Веб-сайт: chittagong-website.com
Читтаґонґ (Бангладеш)
Читтаґонґ
Читтаґонґ
Розташування міста на мапі Бангладеш

Читтаґонґ (бенг. চট্টগ্রাম, Chôţţogram, англ. Chittagong) - місто в Бангладеш, адміністративний центр округу Читтаґонґ (Chittagong), друге за значенням місто країни. Воно розташоване на правому березі річки Карнафулі. Є міжнародний аеропорт Шах Аманат.

Історія[ред.ред. код]

За однією з версій Читтаґонґ отримав свою назву від злиття арабського слова Shat (дельта) із словом Ganga (Ганг), що означає, що місто знаходиться у гирлі р. Ганг. Округ отримав свою назву на честь міста.

Місто Читтаґонґ привертало увагу зовнішнього світу з давніх часів. Араби знали про порт у 9 сторіччі н.е. Де Баррос, перший із значних португальських літописців, що писали про Азію, в 1552 р. описував Читтаґонґ як «найвідоміше і найбагатше місто Бенгальського королівства завдяки наявності у нього порту, в якому перетинаються дороги всього східного регіону».

Рання історія Читтаґонґу не дуже ясна. Бірманські хроніки говорять про довгу чергу королів в області Аракан, яка включала Читтаґонґ в 6-7 ст. н.е. Імена цих королів незмінно закінчувалися титулом Чандра. Історик Лама Таранатх згадує короля буддиста Гопічандра, столицею держави якого в 10 сторіччі був Читтаґонґ. По Тибетьским оповіданням Читтаґонґ був місцем народження буддійського тантріста Тілайоги (the Buddhist Tantric Tilayogi), який мешкав і працював у 10 сторіччі. Яка б не була рання історія Читтаґонґ, вона стає зрозумілою з приходом у цю місцевість мусульман.

Гиясуддін Тугхлак поділив Бенгалію на три адміністративні райони: Лакхнауті, Сатгаон і Сонаргаон. У 1338 році Факхруддін Мубарак Шах захопив владу в Сонаргаоне, а незабаром захопив Читтаґонґ. Він побудував шосе від Чандпура до Читтаґонґу і прикрасив місто мечетями і усипальнями. У 1538 році араканці відновили своє правління в Читтаґонґу після падіння режиму султана Гиясуддін Махмуд Шаху під натиском Шер Шаху. Моголи захопили Читтаґонґ у 1666 році У період між 1538 і 1666 роками португальці здійснювали набіги на Читтаґонґ і практично правили у ньому. Протягом цих 128 років Читтаґонґ став пристанищем для португальських і магхських (Magh) піратів. Захоплення Читтаґонґу моголами відновило мир і порядок як в районі в цілому, так і в Читтаґонґу зокрема. Проте, за часів португальської окупації місто Читтаґонґ і його порт придбали велику популярність як центри бізнесу і торгівлі. Протягом 18 і 19-го сторічч, з поступовим зростанням і розвитком Калькутти і, головним чином, унаслідок торгівельної діяльності Східно-індійської Компанії, Читтаґонґ втратив минуле значення в регіоні.

Читтаґонґ знову набув популярність після поділу Бенгалії в 1905 році і утворення нової провінції Східна Бенгалія і Ассам. Завдяки будівництву Ассамської Бенгальської залізниці, яка з'єднала порт Читтаґонґ з віддаленими територіями, Читтагонг отримав сильний імпульс для свого розвитку в першій чверті 20-го сторіччя.

Історія Читтаґонґу відображає постійні спроби народу позбавитися від колоніального правління Британії. Під час Сипайського повстання 1857 року 2-а, 3-я і 4-а роти 34-ого Бенгальського піхотного полку розміщувалися в Читтаґонґу. У ніч на 18-те листопада ці три роти повстали, звільнили всіх ув'язнених з в'язниці і залишили Читтаґонґ, забираючи з собою трьох державних слонів, спорядження і казну. Вони пройшли уздовж кордонів холмів Тіппера в Силхет і Качар. На жаль, вони були або убиті, або схоплені розвідниками Куки і солдатами з підрозділів легкої піхоти Силхета, що пізніше здобули популярність як гуркхи (10th Gurkha Rifles).

Населення Читтаґонґу всіляко підтримувало рухи халіфат і непокори. Коммуналістські повстання і різанина мусульман у Калькутті й інших частинах Індії в 1925 році, вилилися в підтримку населенням Читтаґонґу мусульманських лідерів Бенгалії, які боролися заради інтересів мусульман.

На початку 20 сторіччя, коли терористичний рух набирав силу, група індуської молоді, очолювана Сурія Сіном (Surya Sen), створила підпільний гурт, відомий як «Республіканська Армія». У індуських районах міста були створені підпільні центри, в яких молодь проходила навчання, залучалася до террористичної діяльності і боролася проти британців впродовж багатьох років. У ніч на 18 серпня 1930 року 700 хлопців розділилися на декілька груп і в певний час одночасно атакували арсенал і військовий склад Допоміжного корпусу, захопили телефонну і телеграфну станції й перервали все зовнішнє спілкування, у т.ч. і по залізниці. Проте, рух потерпів невдачу і арешти, що послідували потім, і страту через повішення Сурія Сіна 20 лютого 1933 року поклали кінець терористичної діяльності у Читтаґонґу.

Під час 2-ої Світової війни британці використовували Читтаґонґ як важливу військову базу, що автоматично перетворило його на ціль для атак японців. Аеродром у Патенге бомбардувався протягом 2-х днів поспіль у квітні 1942 року, а потім знов 20 й 24 грудня того ж року. У результаті цього Читтаґонґ був оголошений нежитловою зоною і штаб-квартира комісара округу була перенесена в Коміллу (Comilla), а головний офіс Ассамської Бенгальської залізниці – до Дакки. Вся коштовна урядова документація була вивезена в Маймансингх(Mymensingh).

Війна змінила тихий маленький Читтаґонґ. Життя завирувало у ньому з новою силою. Значна присутнфсть військ союзників, прибулих в основному з Британії, Австралії й Америки, відчувалася всюди на вулицях Читтаґонґу. Це виявлялося і в частих нальотах японської авіації, нічних затемненнях, присутності біженців з районів, окупованих японцями. Війна, не зважаючи на те що вона допомогла декому нажити величезні гроші на військових постачаннях, загалом принесла лише горе і страждання в результаті сильного голоду в 1943 році. Голод, як багато хто вважає, був спровокований британським урядом з метою змусити людей піти в армійські рекрутінгові центри, оскільки уряд потребував живої сили.

Місто Читтаґонґ зіграло значну роль у Визвольній війні Бангладеш 1971 році. Саме звідси вперше по радіо було оголошено про проголошення незалежності Бангладеш і початок Визвольної війни. Населення Читтаґонґу відмовилося надати окупаційній армії Пакистану вихід до моря і можливості для поповнення військ і переозброєння. Борці за свободу потопили безліч судів на фарватері річки Карнафулі, заблокувавши таким чином порт і можливість його використання пакистанською окупаційною армією. Все це вилилося у величезні людські й матеріальні втрати для Читтаґонґу в ході Визвольної війни.

Після звільнення Бангладеш і капітуляції пакистанських військ, в Читтаґонґу потрібно було провести масові роботи по його відновленню і реконструкції. Протягом двох років після звільнення Читтаґонґ знов став функціонувати і як місто, і як порт. Тут треба відзначити значну допомогу, яку надав тоді Радянський Союз в очищенні акваторії порту від мін і затонулих судів. Роботи проводилися силами Тихоокеанської флотилії. При їх проведенні загинув радянський моряк Юрій Редькин, який був похований в Читтаґонґу на території військово-морської академії Бангладеш. Над його могилою споруджений пам'ятник, до якого кожен рік 18 грудня – день народження Ю. Редькина – покладаються вінки.

Виноски[ред.ред. код]

  1. «Area, Population and Literacy Rate by Paurashava –2001». Bangladesh Bureau of Statistics. Архів оригіналу за 2007-06-10. Процитовано 2009-09-18. 
  2. «Statistical Pocket Book, 2008» (pdf). Bangladesh Bureau of Statistics. Архів оригіналу за 2009-04-19. Процитовано 2009-08-15. 

Посилання[ред.ред. код]