Шавлія лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шавлія лікарська
Salvia officinalis0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Підродина: Nepetoideae
Триба: Nepeteae
Рід: Шавлія (Salvia)
Вид: Шавлія лікарська
Біноміальна назва
Salvia officinalis
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 32729
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 38868
The Plant List: kew-183353
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Salvia officinalis

Ша́влія лі́карська (Salvia officinalis) — вид рослин з роду Шавлія.

Морфологія[ред.ред. код]

Це — багатостебловий напівкущ до 80 см заввишки. Стебла галузисті, внизу здерев'янілі, вгорі трав'янисті, чотиригранні. Листки супротивні, черешкові, сірувато-зелені, молоді — білоповстисті. Квітки двогубі, великі, синьо-фіолетові, зібрані несправжніми кільцями, зближеними на верхівці стебла в пухкі колосоподібні суцвіття. Плід складається з чотирьох горішків, які сидять на дні неопадаючої чашечки. Цвіте в червні.

Використання[ред.ред. код]

Серед народів Середземноморських країн та й у науковій медицині давно відома як цілющий засіб. Не одне століття використовується і в Україні.

Листки містять ефірну олію (1—2,5 %), до складу якої входить близько 15 % цинеолу; туйон, пінен та інші терпени. Свіже листя має сильну бактерицидну дію.

Застосовують відвар листя як в'яжучий і дезинфікуючий засіб при різних катаральних станах слизових оболонок, переважно у вигляді полоскань. Листя входить до грудних, протипроносних і пом'якшувальних зборів.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножується насінням. У перший рік росте повільно, утворюючи невелику кількість стебел. З другого року вегетації утворює 100 стебел і більше. З віком вони дерев'яніють. У культурі здерев'янілі стебла викидають, бо листки на них дуже дрібні, а це знижує урожай.

Вирощування[ред.ред. код]

Плантацію для заготівлі шавлії використовують протягом 5—6 років, у зв'язку з чим посіви її слід розміщувати на родючих ґрунтах з рівним рельєфом.

Підготовка ґрунту[ред.ред. код]

Підготовка ґрунту під шавлію полягає в лущенні на глибину 8—10 см, а через два тижні — оранці на глибину 27—30 см. Перед сівбою проводять культивацію на глибину 10—12 см і боронування. Рекомендується вносити органічні добрива з розрахунку 200—300 кг/100 м².

Сівба[ред.ред. код]

Основним способом вирощування є ранньовесняна або підзимова сівба. Глибина загортання насіння — 3—4 см, на більш легких ґрунтах — до 5 см. Витрати кондиційного насіння при висіві з міжряддями 60 см —80—90 г/100 м².

Підживлення[ред.ред. код]

Приблизно через 20—25 днів після появи сходів посіви підживлюють суперфосфатом (12 кг) і хлористим калієм (5 кг/100 м²).

Вегетація[ред.ред. код]

Молоді рослини дуже чутливі до бур'янів. Тому міжряддя розпушують ще до появи сходів, а зразу ж після їх появи рядки прополюють. Надалі посіви кілька разів культивують і прополюють.

Починаючи з другого року життя на рослинах утворюється велика кількість суцвіть. Для збільшення врожаю їх слід видаляти. Молоді гілки, як правило, не цвітуть, внаслідок чого одержують сировину необхідної кондиції.

Збір врожаю[ред.ред. код]

Протягом літа врожай збирають 2—3 рази: перший — у кінці липня, останній — у вересні. Листя збирають руками разом з верхівками рослини.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]