Шаг

Шаг — назва кількох типів грошей, що використовувалися в різний час на території України. Назва походить від шилінга через шеляг (пол. szeląg).

XVII-XIX століття

Шагом звичайно називали польсько-литовську срібну монету 17—18 ст. вартістю в три гроші (трояк), карбованої з 1528, особливо за Сіґізмунда III у 1618 — 24. У Російській імперії в їхній системі Шаг дорівнював 2 копійкам, через що назву Шаг перенесено й на пізнішу російську мідяну монету вартістю в 2 копійки. Після 1839 з встановленням у Росії лічби на «срібло» назва «Шаг» була перенесена на 1/2 копійки «сріблом» і як така збереглася до 1917.

Українська Народна Республіка (XX століття)

У часи Центральної Ради починається й історія перших українських марок з номіналом у шагах. Вже 19 грудня 1917 був прийнятий тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів». Спочатку марки були задумані тільки як поштові мініатюри. Та згодом, через нестачу дрібної розмінної монети, за прикладом російської влади, яка зробила це раніше, стали вживати їх одночасно як марки і гроші на підставі закону УНР від 18 квітня 1918 р. Емісія від 18 квітня містила в собі номінали у 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. Друкували «шаги» в Києві аркушами по 100 штук з перфорацією, щоб полегшити відривання окремих купюр. Папір під марки використовували грубий, зручніший для тривалого вжитку. Але ці марки-шаги з'явились у обігу вже після падіння Центральної Ради. В обігу шаги знаходилися до березня 1919 року, коли були скасовані радянською владою. Відомо багато фальшивих купюр цієї вартості.

Шаги 1918 року випуску. Дизайнери графіки Антон Середа та Георгій Нарбут.

Україна — 1992 рік

В 1992 році було викарбувано пробні монети номіналами «один шаг» та «п'ятдесять шагів», але назву не було затверджено для української монети. Довкола майбутньої назви розмінної монети було багато дискусій, суперечок та розмов. Дехто вважав, що «копійка» — назва російська і для незалежної України вона не підходить. Пропонувалися назви «сота», «резана». Були навіть пропозиції назвати дрібну монету «списівкою». Кажуть, що Леонід Кравчук прийняв рішення стосовно майбутньої назви монети. І вже 2 березня 1992 постановою Президії Верховної Ради України назва розмінної монети була визначена — «копійка».

Література

• Національні паперові гроші України
• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.
• Віталій Черноіваненко. Історія паперових грошей України 1917—1920 років. Дзеркало тижня, № 37 (361) 22 — 28 вересня 2001. Текст доступний українською та російською мовами.
• З історії українських грошей. Дзеркало тижня, № 33 (612) 2 — 8 вересня 2006. Текст доступний українською та російською мовами.
• The Ukrainian Philatelic and Numismatic Society — Introduction to Ukrainian Philately (англ.)

Див. також

• Історія української гривні
• Карбованець