Шагінян Марієтта Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марієтта Сергіївна Шагінян
Мариэтта Сергеевна Шагинян
Шагінян Марієтта Сергіївна.jpg
Дата народження: 21 березня (2 квітня) 1888(1888-04-02)
Місце народження: Москва
Дата смерті: 20 березня 1982(1982-03-20) (93 роки)
Місце смерті: Москва
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Мова творів: російська
Рід діяльності: прозаїк, поет, есеїст
Премії:

Сталінська, Ленінська

Маріє́тта Сергі́ївна Шагіня́н (* 21 березня (2 квітня) 1888(18880402), Москва — † 20 березня 1982, Москва) — російська письменниця і літературознавець вірменського роду. Герой Соціалістичної Праці (1976). Член-кореспондент Академії наук Вірменської РСР (1950).

Біографія[ред.ред. код]

Марієтта Шагінян народилася 21 березня (2 квітня за новим стилем) 1888 року в Москві в родині лікаря, професора Московського університета. Здобувши якісну домашню освіту, далі навчалася в приватному пансіоні, потім у гімназії Ржевської, одній із найкращих тогочасних гімназій Москви.

1912 року закінчила історико-філософський факультет Вищих жіночих курсів.

1912 року Шагінян побувала в Петербурзі, познайомилася та зблизилася із Зінаїдою Гіппіус і Дмитром Мережковським, цікавилася філософськими концепціями символістів, відчула їх вплив, що відбилося в книгах Шагінян «Про блаженство того, хто має. Поезія З. М. Гіппіус» (1912), «Дві моралі» (1914), в деяких статтях.

1913 року Шагінян видала книгу «Orientalia», яка принесла їй відомість. Велику роль у формуванні письменниці зіграла її співпраця з газетами "Приазовский край", «Кавказское слово», «Баку», де вона регулярно виступала як професійний журналіст, висвітлюючи події літературного та мистецького життя країни.

У 1915—1918 роках Шагінян мешкала в Ростові-на-Дону, викладала в консерваторії естетику та історію мистецтв. В ці роки написала перший великий роман — «Своя доля», насичений філософською проблематикою.

Марка 1988 р. на честь письменниці М. Шагінян

За часів СРСР бралася за різні роботи - від директора 1-ї ткацької школи до лектора Институту історії митстецтв. Але головною залишалась літературна діяльність. У 1922-1948 рр. працювала спеціальним кореспондентом відомих ідеологічних, комуністичних за спрямуванням газет СРСР - «Правда» та «Известия».

Прийнята до лав Комуністичної партії (більшовиків) у 1942 році. Декілька років була депутатом Моссовєта.

Мала накове звання доктора філологічних наук. Була членкором АН Вірменської РСР. Герой Соціалістичної Праці з 1976 року.

Чоловіком Марієтти став перекладач Яків Шагінян. 17 травня 1918 року в передмісті Ростова-на-Дону в Шагінянів народилася перша та єдина донька Мірель — майбутня художниця.

Померла в Москві 20 березня 1982 р. і похована на Вірменському цвинтарі ( філії Ваганьківського цвинтаря в Москві ). На честь письменниці в СРСР створена поштова марка у 1988 році.

Шагінян як шевченкознавець[ред.ред. код]

У літературознавчій праці багато уваги приділяла шевченкознавству: 1939 здійснила подорож по шевченківських місцях України. 1941 опублікувала монографію «Шевченко» (є в українському й чеському перекладах), в якій, крім біографії, особливу увагу звернула на висвітлення проблем естетики й поетики Шевченка та на характеристику його мист. спадщини. Крім того, ст.: «Русская проза Шевченко» («Красная Новь», 1939, 3), «Эстетика Тараса Шевченко» («Новый Мир», 1939, 3), «Аральская экспедиция» («Молодая гвардия», 1940, 8), «У ряду геніїв людства» («Вітчизна», 1961, 3) та ін.

Друковані книги (російською)[ред.ред. код]

  • книга стихов «Первые встречи» (1909)
  • «О блаженстве имущего.Поэзия З.Н. Гиппиус» (1913)
  • «Orientalia» (1913)
  • «Узкие врата»(1914)
  • «Две морали» (1914)
  • «Семь разговоров» (1915)
  • «Своя судьба» (1916)
  • «Приключения дамы из общества» (1923)
  • «Перемена» (1923)
  • «Гироцентраль» (1928)
  • «Месс Менд, или Янки в Петрограде» (1924)
  • «Кик» (1928)
  • «Урал в обороне» (1944)
  • сборник очерков «По Советской Армении» (1950)
  • книга очерков «Зарубежные письма» (1964)
  • «Лениниана» (1937—1968)
  • «Путешествие в Веймар» (1914; «Гёте» (1950))
  • «Т. Шевченко» (1941)
  • «И. А. Крылов» (1944)
  • «Этюды о Низами» (1955)
  • «Воскрешение из мёртвых» (1964)
  • « Йозеф Мислівечек », серия ЖЗЛ, о чешском композиторе, современнике Моцарта и Максима Березовского (1967)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література[ред.ред. код]