Шакал чепрачний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шакал чепрачний
Canis mesomelas.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид: Шакал чепрачний
Біноміальна назва
Canis mesomelas
(Schreber, 1775)
Ареал чепрачного шакала
Ареал чепрачного шакала
Підвиди
  • Canis mesomelas achrotes
  • Canis mesomelas arenarum
  • Canis mesomelas elgonae
  • Canis mesomelas schmidti
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 183818
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Canis mesomelas
Fossilworks: 232943[1] 232943[1]

Шака́л чепр́ачний (Canis mesomelas) — ссавець роду Пес (Canis), один з кількох видів шакалів. Поширений в ПАР і на східному узбережжі Африки від Нубії до мису Доброї Надії. проживає у двох великих ареалах розділених 1000 км. Його можна знайти в найрізноманітніших місцях проживання, в тому числі в посушливих прибережних пустелях, гірських луках, посушливих саванах і чагарниках, відкриті саванах, лісових мозаїках саван на сільськогосподарських угіддях. Віддає перевагу відкритим областям, уникаючи густої рослинності. Діапазон проживання за висотою: від рівня моря до більш ніж 3.000 м над рівнем моря. [2]

Етимологія[ред.ред. код]

Mesomelas отримане від meso - "середина", і melas - "чорний".[3]

Морфологія[ред.ред. код]

Тіло струнке, ноги довгі, очі великі, хвіст пухнастий з чорним кінчиком. Покривне волосся розрізняються по довжині, від 60 мм на плечах до 40 мм біля основи хвоста, із збільшенням до 90 мм на кінчику хвоста. Волосся на обличчі 10-15 мм у довжину. Передні і задні лапи мають 5 і 4 пальців, відповідно, з кігтями розміром 15 мм уздовж кривої. Статевий диморфізм має місце і самці більші й важчі, ніж самиці. Середня вага дорослих самців: 8.4 кг, середня вага дорослих самиць: 7.7 кг, довжина вух: 110 і 106 мм, відповідно. Самиці С. mesomelas мають 8 молочних залоз, хоча зазвичай 6 виробляють молоко, в залежності від розміру приплоду. Зубна формула для молочних зубів: I 3/3, C 1/1, P 3/3, для постійних зубів: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42.[3] Тіло загалом рудувато-сірого кольору, однак на спині темне волосся утворюе неначе чорний чепрак, що тягнеться до хвоста. Цей чепрак — відмітна видова ознака, яку мають всі підвиди чепрачного шакала. Довжина тіла — 75—100 см, довжина хвоста — близько 30 см, висота в холці — 50 см ; маса — до 21 кг. Як і в інших диких собак, у чепрачного шакала стоячі вуха. Хутро чепрачного шакала густе і м'яке, у південній Африці з шкур чепрачного шакала шиють хутряні килими (так звані каросс).

Поведінка[ред.ред. код]

Опортуністичний хижак і падальщики. Він всеїдний і харчується всім, що найбільш поширене і що легко отримати. Де поверхнева вода є, чепрачний шакал п'є регулярно. Проте, в деяких областях, таких, як південно-заходна і центральна Калахарі, С. mesomelas виживає, де поверхнева вода можуть бути недоступна на термін до 9 місяців року. [3]Цей шакал дуже довірливий, легко звикає до людей і може навіть стати майже ручним.

Життєвий цикл[ред.ред. код]

Моногамний. Вагітність триває 60-65 днів. Народжується 1-9, зазвичай, 3-6 дитинчат. Цуценята народжуються сліпими і починають відкривати очі на 8-10 день. Вони починають їсти їжу виплюнуту дорослими на 3 тижні і відлучаються від молока на 8-10 тижні. Цуценята народжуються в підземних норах і не виходять звідти до бл. 3-тижневого віку і, одначе, цуценята продовжують проводити більшу частину свого часу в лігві до бл. 7-тижневого віку. На 12-14 тиждень, вони покидають лігво й починають годуватися разом з дорослими. Досягають статевої зрілості на 11 місяць, хоча в дикій природі тільки дорослі, яким більше 2 років дають потомство. [3]


Генетика[ред.ред. код]

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=78.[3]

Загрози та охорона[ред.ред. код]

Чепрачний шакал переслідується за його роль в якості вбивці худоби і переносника сказу. Деякі частини тіла використовуються в традиційній африканській медицині. Зустрічається в багатьох природоохоронних областях у всьому діапазоні поширення.[2]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в Fossilworks
  2. а б Веб-сайт МСОП
  3. а б в г д Lyle R. Walton and Damien O. Joly Canis mesomelas / Mammalian Species No. 715, 2003, pp. 1–9 PDF


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.