Шаляпін Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
портрет работи Б. М. Кустодієва
Feodor Chaliapin LOC 37847u.jpg

Фе́дір Іва́нович Шаля́пін (*1 (13) лютого 1873(18730213) — † 12 квітня 1938) — російський оперний співак (бас).

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився у 1873 році, син селянина Вятської губернії. У 1890 році поступив в Уфі у хор трупи Семенова-Самарського. В 17-річному віці Шаляпіну випадково довелося дебютувати, як солісту, замінивши в опері Монюшко «Галька» захворілого артиста. Цей дебют виявився вдалим і Ф.Шаляпіну зрідка стали доручати невеликі оперні партії, наприклад Феррандо в «Трубадурі». У наступному році Шаляпін виступив у партії Невідомого в «Аскольдовій могилі» Верстовського.

Йому було запропоноване місце в уфимському земстві, але в Уфу приїхала українська трупа Деркача, до якої й примкнув Шаляпін. Мандри з нею привели його в Тіфліс, де він вперше зміг серйозно розпочати працю над своїм голосом, завдяки співаку Д. А. Усатову. Шаляпін прожив у Тифлисі цілий рік, виконуючи в опері перші басові партії.

В 1893 році він перебрався до Москви, а в 1894 р. — до Петербурга, де співав в Аркадіі й Панаєвському театрі, у трупі Зазуліна. В 1895 р. він вийшов на сцену маріїнского театру у Петербурзі й співав з успіхом партії Мефистофеля («Фауст» Ш. Гуно) і Руслана («Руслан і Людміла» (М. Глінки)).

В Росії[ред.ред. код]

Різностороннє обдарування Шаляпіна проявило себе і в комічній опері «Таємний шлюб» Д.Чимароза, але все-таки не отримало належної оцінки. Згодом Шаляпіна помітив відомий російський меценат С. І. Мамонтов, та запросив його у свою приватну оперу в Москві. Із цього часу (1896 г.) почалася блискуча діяльність Шаляпіна. Він співає в операх «Князь Игорь» (О. П. Бородіна, «Псковитянка» М. А. Римского-Корсакова, «Русалка» О. С. Даргомижського, «Іван Сусанін» М. І. Глінки й у багатьох інших операх.

Ф.Шаляпін був високо оцінений в Мілані, де виступив у театрі «La Scala» у головній ролі «Мефистофеля» А.Бойто. Потім Шаляпін перейшов на сцену імператорської російської опери в Москві, де мав величезний успіх. Гастролі Шаляпіна в Петербурзі на Маріїнській сцені становили свого роду події в петербурзькому музичному світі.

Після Жовтневої революції повернувся до Маріїнського театру, де йому було доручено художнє керівництво. В сезоні 1918-19 проспівав близько 80 спектаклів; виступав з концертами перед робочою і червоноармійською аудиторією. У листопаді 1918 Рада комісарів присвоїла Шаляпіну звання народного артиста як «высокодаровитому выходцу из народа». В 1919 Ф.Шаляпін був обраний у Директорію Маріїнського театра.

За кордоном[ред.ред. код]

Незважаючи на визнання на батьківщині, в 1922 Шаляпін покидає Росію. Виступав у США (зокрема у Метрополітен Опера, в Чикаго та інших містах), Парижу, Лондоні, Берліні, Барселоні, Мілані (Ла Скала) та інших містах, брав участь у російських антрепризах (у тому числі в 1930-31 у спектаклях «Російської опери» Церетелі і В. Де Базиля «Князь Ігор», «Русалка», і «Борис Годунов»). Останній публічний виступ співака відбувся в 1937.

Ф. Шаляпін виступав також як оперний режисер, знімався в кіно (виконав головну роль у фільмі «Дон Кіхот», 1932, музика Ж. Ібера). Автор мемуарів «Сторінки з мого життя» (1917), «Маска й душа» (1932).

Помер в Парижі від лейкозу. В 1984 був перепохований на Новодівочому цвинтарі.

Аудіо[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія Брокгауза і Єфрона
  • Марков П. А., ред. Театральная энциклопедия. Т.5. М.,1967. С.65

Посилання[ред.ред. код]