Шамбала (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ша́мбала - міфічна країна, схована в Гімалаях.

Вперше згадується в буддистському тексті Калачакра (XI ст.)[1], згідно з яким, коли настане Кінець Світу, Шамбала стане останньою цитаделлю дійсної Дхарми у війні з ордами варварів. Шамбала згадується в текстах старовинної культури західного Тибету Жан Жун. Також схожа країна з'являється в релігійних текстах добуддійського релігійного вчення Тибету Бон[2].

Фрагмент Калачакри. Мандала в монастирі Сера (Тибет)

Згідно з ірано-тибетською картографічною традицією, під поняттям Шамбала мається на увазі епоха панування Сирії. Сирія перською називається Шам, а слово «бала» означає «верх», «вгору». Отже, Шамбала перекладається як «панування Сирії», що і відповідало дійсності в період III—II ст. до н.е.[3]

З Шамбалою пов'язана величезна кількість міфів, це особливо стосується індо-тибетської історичної традиції. Наприклад, Шамбала може сприйматися, як стан душі, з'єднання людини з Богом. Тобто знайти Шамбалу означає досягти просвітлення.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. The Tantra by Victor M. Fic, Abhinav Publications, 2003, p.49.
  2. The Bon Religion of Tibet by Per Kavǣrne, Shambhala, 1996
  3. Л.Н. Гумилёв, Б. И. Кузнецов. «Две традиции древнетибетской картографии» (Ландшафт и этнос. VIII)