Шансон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шансо́н (фр. Chanson — пісня) — назва ряду різновидів французької пісні, а також жанру сучасної естради. Виконавців шансону, які нерідко є і авторами текстів і музики називають шансоньє́.

XV—XVI століття[ред.ред. код]

У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XV—XVI століть. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, як балад, віреле, рондо, мистецтва трубадурів. Першим значним композитором шансонів був Гійом де Машо (XIV століття).

У XVXVI століттях шансон зазнав впливу нідерландської поліфонічної школи. Серед найвидніших авторів шаносну — Гійом Дюфаї, Жіль Беншуа, Йоганнес Окегем (середина XV століття), Жоскен Депре, Клеман Жаннекен (початок XVI століття), Орландо ді Лассо (кінець XVI століття).

У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів Відродження. Поліфонічні шансони багатоманітні за тематикою, їх музиці властиве використання популярних народних або професійних мелодій. Іноді ці мелодії могли звучати одночасно в поліфонічному з'єднанні. Нерідко застосовувався техніка канонів, в тому числі подвійних («Basiez Moy» Жоскена Депре) та нескінченних («Celebrons» Лассо). Жанекен створив програмні шансони з звуконаслідувальними прийомами.

XVII—XX століття[ред.ред. код]

В кінці XVI століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стає сопрано. З XVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як air de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанемент лютні або клавіру.

Впродовж 18 століття домінуючим вокальним жанром у Франції була опера, відродження сольної пісні припадає на XIX століття, спочатку із салонними мелодіями, а з середини століття завдяки впливу німецької Lieder. Відомою фігурою в цей час стає Луїс Нідермейєр.

В кінці XIX століття з'являється новий різновид французької пісні що називався chanson réaliste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму, Chanson réaliste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон réaliste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори, як Ернст Шоссон, Габріель Форе, Клод Дебюссі.

В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону — Едіт Піаф, Джо Дассен, Жак Брель, Шарль Азнавур, Лео Ферре та інші.

Російський шансон[ред.ред. код]

Докладніше: Російський шансон

В російській мові термін «шансон» був позичений в кінці XX століття на окреслення широкого кола пісень, пов'язаних із тематикою кримінального світу. До певної міри об'єднувальною рисою російського і французького шансону є їх розповідний характер, що більшою мірою зближує їх з баладами ніж поп-музикою.

Витоком російського шансону є насамперед блатна пісня, яка до розвалу СРСР існувала лише в підпіллі і була офіційно заборонена (або принаймні не заохочувалася) для публічного виконання. Попередниками російського шансону називають також міський романс (початок XX століття), бардівську пісню тощо. Популяризаторами цього жанру в Росії виступила радіостанція "шансон", яка 2001 року започаткувала премію "Шансон року", церемонія вручення якої щорічно відбувається в Державному кремлівському палаці.

Український шансон[ред.ред. код]

Сучасний український естетичний шансон виконує Северин Палидович (сценічне ім'я Ерко) — український співак із США. В 2000-х на музичному ринку України з'явилися п'ять альбомів з його піснями. Ерко мав поодинокі концерти у Києві і Львові[1]. Євген Дашин }Музикою почав займатися з дитинства. Саме тоді навчився грати на гітарі. Зараз сам пише тексти та музику, співпрацює з білоруським композитором Євгеном Курасовим, а також з українським композитором Володимиром Мухаром. Пісенну кар'єру розпочав у серпні 2010 року в складі продюсерського центру «KARPARATION». Вже в жовтні зняв дебютне відео на пісню російською мовою «Иду по осени» та записав достатньо пісень для дебютного альбому з аналогічною назвою. У 2011 видав другий альбом, з виключно україномовними піснями шансонного жанру. У 2011 році зайняв 1 місце на фестивалі Гуляй душа який проходив 15 травня у Москві цьогож року 9 серпня взяв гран-прі у Юрмалі на фестивалі шансону Зона-шансона за що отримав звання Маестро шансону 2011. У лютому 2012 отримав перемогу за підсумками смс голосування на фестивалі Чорна роза в місті Іваново з пісньою "Всего не расскажешь".

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Brown, Howard Mayer, et al. "Chanson." In Grove Music Online. Oxford Music Online.
  • Dobbins, Frank. "Chanson." In The Oxford Companion to Music, edited by Alison Latham. Oxford Music Online.
  • Michail Scherbakov. Russian Chanson. "Deja."
  • Grout, Donald Jay, and Palisca, Claude V. (2001). A History of Western Music, 6th ed. New York: W. W. Norton & Co. ISBN 0-393-97527-4.

Ссылки[ред.ред. код]

http://limanskiy.com/