Шан Ян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шан Ян

Шан Ян 商鞅 (інші імена: Вей Ян 衛鞅, Шан-цзюнь 商君, Ґунсунь Ян 公孫鞅) 390 до н. е. — 338 до н. е.,  — видатний китайський мислитель, один із засновників легізма — філософсько-політичного учення, що суперечило даосизму і конфуціанству.

Біографія[ред.ред. код]

Шан Ян народився у бідній, проте аристократичній сім'ї у царстві Вей. У 361 р. до н. е. вступив на службу до правителя держави Цінь Сяо-ґуна (en:Duke Xiao of Qin), при дворі якого став першим радником. Провів низку важливих реформ, спрямованих на зміцнення царської влади, придушення родової аристократії, зміцення позицій землевласників. Вперше в історії Китаю закріпив приватну власність на землю. За заслуги отримав у подарунок область Шан. У правління наступного володаря Цінь, Хуейвень-вана 惠文王 (en:King Huiwen of Qin), був звинувачений у державній зраді і страчений.

Основні положення теорії Шан Яна[ред.ред. код]

Вчення Шан Яна викладено у трактаті «Шан-цзюнь шу» 商君書 (en:The Book of Lord Shang), який містить як ранні тексти що можливо належали Шан Янові, так і пізніші додання від його послідовників.

  1. Найбільшу цінність для держави має армія і заготівля зерна
  2. Наука і традиції є непотрібними.
  3. Цінність людини не в її походженні, а в заслугах.
  4. Усі є рівними перед законом.
  5. Доноси є можливістю попередити злочин.
  6. Кругова порука, колективна відповідальність за злочини.

Див. також[ред.ред. код]