Шапка Мономаха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шапка Мономаха

Ша́пка Монома́ха (корона московських Великих князів) — головний убір (тюбетейка) з соболиним обрамленням, прикрашений коштовним камінням і хрестом (XIV ст.).

Саму корону було зроблено для татарського хана (мабуть, для Узбека) у 1330-х роках. Найвірогіднішою видається версія, що хан Узбек подарував головний убір московському князю Юрію Даниловичу 1317 року при його одруженні з донькою хана Кончакою. Наприкінці XV століття її перейменували, чи перехрестили, додавши хреста, хутрове обрамлення й виписали новий паспорт — підтасовану легенду, яка пов'язувала її з візантійським імператором Констянтином Мономахом[1].

За легендою, яка виникла наприкінці XV — початку XVI ст., візантійський імператор Костянтин IX Мономах (*бл. 1000 — †1055) прислав своєму онуку — Великому київському князеві Володимиру Мономаху (1113 — 1125 рр.) шапку — символ імператорської влади. На думку Мономашичів — правителів Русі, це давало їм право на титул «цар» (цезар в Римській імперії).

Це походження широким науковим загалом визнається сумнівним. Володимиру тоді було всього два роки, ймовірність того, що саме він одержить київський трон, була занадто малою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. А. Спицын. «К вопросу о Мономаховой шапке», Записки отделения русской и славянской археологии русского археологического общества, т. 8, ч. 1 (СПб, 1908). Цитовано за Е. Кінан. Російські історичні міти.— Київ, Критика, 2003.— С. 19

Джерела[ред.ред. код]