Шарль Луї Леритьє де Брютель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шарль Луї Леритьє де Брютель
Charles Louis L'Héritier de Brutelle
Народився 15 червня 1746(1746-06-15)
Париж
Помер 16 серпня 1800(1800-08-16) (54 роки)
Париж
Громадянство Франція Франція
Галузь наукових інтересів ботаніка
L'Hér. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Шарль Луї Леритьє де Брютель.
Перегляньте таксони приписувані цьому автору в International Plant Names Index (IPNI).


Шарль Луї Леритьє де Брюте́ль (фр. Charles Louis L'Héritier de Brutelle[1], 15 червня 174616 серпня 1800) — французький[1][2][3] ботанік[2][3] і суддя[3].

Біографія[ред.ред. код]

Шарль Луї Леритьє де Брютель народився в Парижі 15 червня 1746 року у заможній родині[3]. У 26 років він отримав посаду наглядача вод та лісів у регіоні Парижа, що було порівняно високою адміністративною посадою[3]. У 1775 році Шарль Луї Леритьє де Брютель отримав нову урядову посаду: він був призначений суддею в Парижі[3].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Cornus rugosa. Ілюстрація з роботи Cornus: specimen botanicum sistens descriptiones et icones specierum corni minus cognitarum, 1788

Шарль Луї Леритьє де Брютель проводив різноманітні дослідження дерев та кущів своєї країни[3]. Леритьє де Брютель цікавився також екзотичною флорою[3]. Карл Людвиг Вільденов (1765—1812) та Огюстен Пірам Декандоль (1778—1841) признали та оцінили його ботанічні праці. Шарль Луї Леритьє де Брютель вніс значний вклад в ботаніку, описав багато видів рослин. Він спеціалізувався на папоротеподібних та на насіннєвих рослинах[1]. Починаючи з 1795 року Шарль Луї Леритьє де Брютель був членом Французької академії наук. Після своєї смерті 16 серпня 1800 року Шарль Луї Леритьє де Брютель залишив гербарій із приблизно 8000 видів рослин та велику ботанічну бібліотеку.

Смерть[ред.ред. код]

Шарль Луї Леритьє де Брютель був вбитий невідомим біля свого будинку[3]. Цей злочин ніколи не був викритий[3]. Після смерті вченого його гербарій із 8000 видів рослин був проданий швейцарскому ботаніку Огюстену Піраму Декандолю і зараз знаходиться в Женеві[3].

Наукові праці[ред.ред. код]

  • Stirpes Novae aut minus cognitae, quas descriptionibus et iconibus illustravit... Paris, ex typographia Philippi-Dionysii Pierres (1784)[4].
  • Sertum anglicum.
  • Geraniologia, seu Erodii, Pelargonii, Geranii, Monsoniae et Grieli, Historia iconibus illustrata, Parisii, Typo Petri-Francisci Didot (17871788)[5].
  • Cornus: specimen botanicum sistens descriptiones et icones specierum corni minus cognitarum, Parisiis, Typis Petri-Francisci Didot, (1788)[6].
  • "Mémoire sur un nouveau genre de plants appelé Cadia", Magasin encyclopédique, (1795).

Почесті[ред.ред. код]

Рід рослин Heritiera Ait. родини Мальвові був названий на його честь.

На його честь були також названі наступні види рослин: Monsonia lheritieri DC.[7], Sarcocaulon lheritieri Sweet[8] и Eugenia lheritieriana DC.[9].

Див. також[ред.ред. код]

Список ботаніків за скороченням

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • James Britten and B. B. Woodward, 1905, "L’Héritier’s Botanical Works". The Journal of Botany, v. 43: 266—273; 325—329.(англ.)
  • Günther Buchheim, "A bibliographical account of L’Héritier’s ‘Stirpes novae’." Huntia, v. 2: 29—58. 1965.(англ.)
  • Frans A. Stafleu, 1963, L’Héritier de Brutelle: the man and his work, Sertum Anglicum, facs. ed. xiii-xliii.(англ.)
  • Robert Zander, Fritz Encke, Günther Buchheim, Siegmund Seybold (Hrsg.): Handwörterbuch der Pflanzennamen. 13. Auflage. Ulmer Verlag, Stuttgart 1984, ISBN 3-8001-5042-5.(нім.)
  • Жорж Леопольд Кюв'є, 1819, Recueil des Éloges Historiques, v. 1: 109—133.(фр.)

Посилання[ред.ред. код]