Шарль Ренар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шарль Ренар
фр. Charles Renard
Charles Renard.jpg
Шарль Ренар (1884)
Народився 23 листопада 1847(1847-11-23)
Дамблен, Вогези (департамент), Франція Франція
Помер 13 квітня 1905(1905-04-13) (57 років)
Медон (О-де-Сен), Франція Франція
Діяльність військовий інженер, винахідник
Звання полковник
Дирижабль «Франція» (фр. «La France») в «ангарі Y»
«Ангар Y» у відновленому вигляді (2009)

Шарль Рена́р (фр. Louis-Marie-Joseph-Charles-Clément Renard)[1]; (* 23 листопада 1847, Дамблен, Вогези (департамент)  — † 13 квітня 1905, Медон)  — французький повітроплавець, один з піонерів дирижаблебудування.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Син судді, він успішно склав вступні іспити в Політехнічній школі у 1866 році і після закінчення якої потрапив у військовий інженерний корпус.

1871 — член комісії військового міністерства з повітроплавання. Тут він присвятив своє життя повітроплаванню та авіації і дослужився до звання полковника і обіймав посаду директора важливої військової дослідницької установи.

Створення дослідницької установи[ред.ред. код]

У 1877 році він заснував Центральний інститут військового повітроплавання Шале-Медон, який згодом став першою у світі лабораторією випробування літаків. У 1879 році він добився будівництва ангару («Ангар Y»; фр. «Hangar Y»)[2], необхідного для оснащення та зберігання повітряних куль і дирижаблів.

На створених Ренаром експериментальному устаткуванні досліджувався аеродинамічний опір дирижаблів залежно від швидкості обтікання й форми корпуса. На основі цих досліджень Ренар розробив теорію статичної стійкості дирижабля в польоті.

Ряди переважних чисел[ред.ред. код]

В 1877–1879 роках Шарль Ренар розробив сортамент канатів, що використовувались при конструюванні аеростатів, з таким розрахунком, щоб їх можна було виготовляти заздалегідь для різних аеростатів. Ренар прийняв за основний параметр масу канату на 1 м довжини, і побудував ряд за законом геометричної прогресії із знаменником, котрий забезпечував десятикратне збільшення маси через кожні п'ять членів ряду. Знаменник такого ряду дорівнює \sqrt [5]{10}. На базі побудованого Ренаром ряду, який умовно позначили R5, були згодом побудовані ряди R10, R20, R40 і т. д., названі рядами Ренара або рядами переважних чисел були стандартизовані у 1952 році ISO 3[3]. В Україні діє ГОСТ 8032-84[4], що відповідає міжнародним рекомендаціям.

Перший у світі повністю керований політ[ред.ред. код]

У 1884 за фінансування військового міністерства Ш. Ренар разом з А. Кребсом (фр. Arthur H.C. Krebs) розробив і побудував дирижабль «Франція» (фр. «La France») з електродвигуном конструкції З. Ґрамма потужністю 6,6 кВт й акумуляторною батареєю, за довжиною більший ніж перший дирижабль А. Жіффара, що використовував паровий двигун потужністю 2,2 кВт. Двигун приводив у рух чотирилопастевий повітряний гвинт діаметром 7,01 м. Довжина дирижабля склала 52 м, об'єм — 1 900 м³. Загальна маса силової установки 0,6 т, маса дирижабля 2 т. 9 серпня 1884 у безвітряну погоду дирижабль зробив політ з довжиною траси близько 7,6 км з поверненням на місце старту за 23 хв.

У 1884–1885 роках виконано було ще 6 польотів.

На основі досвіду польотів дирижабля «Франція» Ренар визначив необхідну площу оперення дирижабля. Він першим розробив методику оцінки власної швидкості дирижабля з урахуванням швидкості вітру, створив конструкції прив'язних аеростатів спостереження, що застосовувалися у французькій армії. Наскільки було важливим повітроплавання для військових цілей, доводить та обставина, що французи забезпечили загоном повітроплавців у 1884 р. свої війська, відправлені у Тонкінську експедицію у франко-китайській війні.

Автопоїзди[ред.ред. код]

У 1903–1905 роках Ш. Ренар розробив і побудував декілька багатоланкових активних армійських автопоїздів. Вони складалися з тягача з паровою або бензиновою силовою установкою, від якої крутний момент за допомогою системи карданних валів передавався на колеса декількох причепів з керованими за допомогою важільних механізмів передніми осями так, що всі складові автопоїзда рухались в одній колії[5]. Останні конструкції оснащувались 16,1-літровим двигуном фірми Daimler але останній вагон завжди зрізував кут повороту[6].

Трагічний кінець[ред.ред. код]

Пригнічений відмовою французького уряду у фінансуванні його експериментів і відмовою у прийнятті його кандидатури в члени Французької академії наук він покінчив життя самогубством у квітні 1905 року[7].

Публікації[ред.ред. код]

  • Société de secours des amis des sciences. Conférence sur la navigation aérienne, faite par M. commandant Ch. Renard, dans la séance publique annuelle du 8 avril 1886 (1886) (фр.)
  • Charles Renard Les Piles légères (piles chlorochromiques) du ballon dirigeable La France Paris: G. Masson 1890. — 35 p. (фр.)
  • Notice sur les travaux scientifiques de M. Ch. Renard (1904) (фр.)

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Ouvrage "Funérailles de Louis-Marie-Joseph-Charles-Clément Renard, colonel du génie"». Google Books. Процитовано 14 février 2010. 
  2. Hangar Y, ЮНЕСКО.
  3. ISO 17:1973, Guide to the Use of Preferred Numbers and of Series of Preferred Numbers.
  4. ГОСТ 8032-84 Предпочтительные числа и ряды предпочтительных чисел
  5. The Commercial Motor-vehicle And Boat Exhibition. The Times, Monday, Mar 11, 1907; pg. 4; Issue 38277
  6. Lord Montagu and David Burgess-Wise Daimler Century ; Stephens 1995 ISBN 1-85260-494-8
  7. Hallion, Richard P. Taking Flight. New York: Oxford University Press, 2003 ISBN 0-19-516035-5

Посилання[ред.ред. код]