Шарль де Вайї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шарль де Вайї
01 Odéon.PNG
Дата народження 9 листопада 1730(1730-11-09)
Місце народження Нант, Лотарінгія
Дата смерті 2 листопада 1798(1798-11-02) (67 років)
Місце смерті Париж
Працював у містах Париж, Діжон,
Архітектурний стиль ранній класицизм
Найважливіші споруди замок-палац Монмусар біля Діжона, малий театр в замку Сенефф ( Бельгія ), театр Одеон в Парижі, замок Дез’Орм
Містобудівні проекти план нового французького порту Пор Вандр, проект реконструкції Парижа, частково використаний в 19 ст.
Нереалізовані проекти Павільйон наук і мистецтв, перебудова Пантеона в Парижі на Храм Республіки
Шарль де Вайї у ВікіСховищі

Шарль де Вайї( фр. Charles De Wailly 9 листопада, 1730, Париж — 2 листопада,1798, Париж ) — уславлений французький архітектор, графік, викладач 18 ст.


Життєпис. Ранні роки[ред.ред. код]

Народився в Парижі. Рано виявив художні здібності, що стало в перешкоді при ввивченні латини та французької граматики. Батьки мріяли бачити сина філологом, бо філологію вивчав їх старший син.

Але Шарль обрав художню кар'єру і вже в юнацтві наполегиво копіював картини і репродукції з відомих творів мистецтва. Сам почав збирати твори мистецтва і гравюри.

В роки опановування архітектури приятелював із Марі-Жозефом Пейром, з яким співпрацюватиме надалі над деякими проектами. Серед його вчителів - Жак-Франсуа Блондель, Жан-Лоран Леже, Ніколо Сервандоні.

Був здібним студентом і виробився в талановитого малювальника-графіка, механіка і дизайнера. 1752 року, по закінченні навчання, виборов перший приз з архітектури і право на пенсіонерську Римську премію, котра надавала право на стажування в Римі (Французька Академія в Римі). Шарль наполягав на наданні першої премії також Моро (Pierre-Louis Moreau-Desproux), і шляхетно розділив її з ним, бо останній виборов лише другу премію без права подорожі до Риму.

Стажувався в Римі на протязі трьох років. Разом із Моро брав участь в розкопках Терм Діоклетіана. Болонський інститут обрав де Вайї власним членом. З 1767 року став членом Королівської Академії архітектури в Парижі.

Художня манера[ред.ред. код]

Перебуваючи в Римі, архітектор вивчав архітектурні проекти Лоренцо Берніні, відомого представник римського бароко [1]. Тим не менше, у Шарля де Вайї виробилась особлива художня манера без цитат із барокового репертуару, яку розцінили як «Грецький стиль». Він не цурався пластичних об'ємів і наслідків французької архітектури 17 століття, зберігав рови з водою, руст на кутах, колонади, активно використовував скульптуру на парапетах чи в парковому оточенні. Але його архітектурні об'єми тяжіли до спокійних геометричних фігур на кшталт кола, кулі, прямокутника. Скупий декор іноді переходив в майже повну відмову від нього, коли на виглажених фасадах залишена обмаль елементів ( карниз, круглі наші з декоративними погруддями та вікна різної форми в театральному павільйоні Сенефського замку).

Еволюція архітектурного стилю Шарля де Вайї йшла шляхом відмови від декоративності до елегантної простоти. Проте, радикальні тенденції французьких архітекторів кінця 18 століття знайшли у нього відгук. Останній проект перебудов Пантеону в Парижі на Храм Республіки часів Французької революції 1789-1793 років вже несе риси педантичного символізму і холодного, неемоційного академізму.

Замок Монмусар[ред.ред. код]

Замок Монмусар, гравюра 1765 року.

Серед найкращих реалізованих споруд архітектора у Франції — замок-палац Монмусар неподалік міста Діжон. Компактний двоповерховий палац має досить простий план — це два кола на одній вісі, оточені бічними прямокутними блоками. Але спрощений план компенсований монументальними деталями і пластичною красою. Парадний вхід в палац створений у вигляді круглого двору, напівциркульна частина якого висунута уперед і створена наскрізною колонадою та парадними сходами з помпезною алегоричною скульптурою. Перше коло плану порожнє, відкрите у простір і в небо на всю висоту споруди. В контраст з першим колом друге займає ротонда, крита величним куполом, запозиченим з римських ренесансних і барокових церков. Декор споруди довершували монументальний кутовий руст, пишний важкуватий карниз і парапет, прикрашений декоративною скульптурою. Замок запроектували на острівці, поєднаного з оточеням кам'яними містками. Збережено і рови з водою, декоративі якості яких зберігали ще Луї Лево чи Жермен Бофран. ( Гру з пластичними об'ємами запам'ятає російський учень архітектора Старов Іван Єгорович і використає в палаці садиби Нікольське-Гагаріно для князя С.С. Гагаріна ).

План і архітектурний образ замку Монмусар визнавав вдалим і сам Шаль де Вайї. Коли він отримав замову на парковий павільйон наук і мистецтв від російської імператриці Катерини ІІ, то використав варіант власного проекту замку Монмусар.

Дещо пізніше замок Монмусар визнають серед найкращих пам'яток доби класицизму у Франції. Серед поціновувачів творчості архітектора — філософ Дені Дідро. Твори Шарля де Вайї увійшли ще за життя в французьке видання «Енциклопедії» і також у видання «Опис Франції».

Проекти і архітектурні споруди[ред.ред. код]

Королівський палац де Лекен, Бельгія

Ситуація напередодні французької революції 1789-1793 рр. в будівництві Франції була складною. Будівельні роботи або скорочуються, або припиняються. Ситуація набула контрасту між скороченням замов і наявністю плеяди високо обдарованих архітекторів без замов, серед яких — Ніколо Сервандоні, П'єр-Луї Моро, Марі Жозеф Пейр і сам Шарль де Вайї. Архітектор Шарль-Луї Клеріссо взагалі перейшов на позиції дослідника античної архітектури і малювальника.

Тому де Вайї охоче брався за проекти для закордонних замовників. Серед цих замов - поради для фасаду палацу Шеремєтева в садибі Кусково ( Російська імперія ), для Королівського палацу де Лекен, Бельгія, Малий театр в парку Сенефського замку для валлонського багатія Жозефа II Депестра , Бельгія.

Вайї багато працював над проектами театральних споруд. Він автор проекту першого загальнодоступного театру в Парижі Одеон (в співавторстві з Марі Жозефом Пейром ). Але загальна кількість виконаних архітектором замов невелика в порівнянні з творчими можливостями митця.

Він, однак, відхиляв пропозиції покинути Париж і перебратися на працю архітектора чи викладача в Німеччину чи в Російську імперію. Катерина ІІ запросила його на посаду викладача в Петербурзьку Академію мистецтв з високою платнею за рік, але він не прийняв спокусливої пропозиції, як це зробив архітектор-француз Валлєн Деламот.

Востаннє він значно прислужився войовничому французькому урядові не в якості архітектора, коли після війскового приєднання Нідерландів відбув туди у відрядження з метою конфіскації видатних творів мистецтва та перевезенню їх в Париж.

Дизайнер інтер'єрів і графік[ред.ред. код]

В творчому доробку митця - дизайнерські проекти. Так, він працював над перебудовами і декоруванням палаццо Крістофоро Спінола в місті Генуя. Скрочення архітектурної практики спонукало до пошуків інших джерел прибутку. Перебування в Італії використав для придбання антикварних скульптур, котрі потім перепродав заможним колекціонерам.

Разом із скульптором Огюстеном Пажу, художниками Жаном-Оноре Фрагонаром (1732—1806), Луї Лагрене (1725—1805 ), Шарлем Жозефом Натуаром (1700—1777 )та ін. декорував інтер'єри такої державної установи в Парижі, як Орлеанська канцелярія [2].

Майстер архітектуної графіки, Шарль де Вайї також залишив серію малюнків (архітектурних пейзажів), котрі нагадували архітектурні фантазії італійця Піранезі. Шарль де Вайї — постійний учасник виставок в Паризькому Салоні, де демонстрував власні кресленики і архітектурні моделі.

Вибрані твори архітектора[ред.ред. код]

  • замок-палац Монмусар біля Діжона
  • замок Дез’Орм
  • парковий павільйон мистецтв, замок Менар
  • проект паркового павільйона для замку Меран
  • малий театр в парку замку Сенефф, Бельгія
  • Королівський палац де Лекен, Бельгія
  • салон палацу Крістофоро Спінола, Генуя
  • театр Одеон в Парижі (в співавторстві з Марі Жозефоп Пейром )
  • малий театр-павільйон в замку Сенефф ( Бельгія )
  • проект театру Комеді Франсез, Париж
  • прокт реконструкції театра Ла Монне, Брюссель
  • проект реконструкції Парижа, частково використаний в 19 ст.
  • Проект реконструкції історичного центру міств Кассель, Німеччина
  • план нового французького порту Пор Вандр
  • Павільйон наук і мистецтв ( для імператриці Катерини ІІ )

Джерела[ред.ред. код]

  • Лавале. Notice historique sur Charles Wailly, an VII.
  • Плюшар Адольф Александрович. «Энциклопедический лексикон», том 8. — Типография А. Плюшара; С.-П., 1837 — с. 141 (Вальи, Карлъ).
  • Кючарианц Д. А. «Иван Старов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1982
  • Гос. Эрмитаж. Каталог «Западноевропейская живопись», т 1, «Аврора», Ленинград, 1976

Примітки[ред.ред. код]

  1. Кючарианц Д. А. «Иван Старов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1982
  2. Кючарианц Д. А. «Иван Старов», серия «Зодчие нашего города», Лениздат, 1982

Див. також[ред.ред. код]