Шафаревич Ігор Ростиславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шафаревич Ігор Ростиславович
Igor Shafarevich.jpeg
Народився 3 червня 1923(19230603)
Житомир Україна Україна
Громадянство СРСР СРСР Росія Росія
Національність українець
Діяльність математика
Відомий як математик, публіцист, філософ, дисидент, політик, «антисеміт»
Alma mater МГУ
Діти син — Андрій Шафаревич, фізик і математик, доктор фізико -математичних наук, професор
Нагороди

Ленінськая премия, 1959

Сторінка в інтернеті
http://shafarevich.voskres.ru Офіційна сторінка

Ігор Ростиславович Шафаревич (нар. 3 червня 1923 року в місті Житомир) — радянський і російський математик, один з найбільших математиків сучасності[1], філософ, публіцист і громадський діяч, доктор фізико-математичних наук, професор, академік РАН (1991)[2].

Біографія[ред.ред. код]

Народився 3 червня 1923 року в УРСР в м. Житомир . Батько закінчив МДУ, працював викладачем теоретичної механіки; мати — філолог за освітою, велику частину часу не працювала. Завдяки батькам (а також читання збережених ще від діда книг) придбав любов до літератури, казок, билин, трохи пізніше — до історії[3]. Наступним захопленням була математика.

Навчаючись у школі, здавав екстерном іспити на механіко-математичному факультеті МДУ. Після закінчення школи був прийнятий на останній курс цього факультету і закінчив його в 1940- у році (в 17 років). Науковий керівник — член-кореспондент АН СРСР Борис Делоне — направив його дослідження в русло теорії алгебраїчних чисел. Іншою областю, що привернула в той час увагу вченого, стала теорія Галуа. Це визначило область його наукових інтересів на багато років[4].

Першим великим досягненням стало рішення зворотної задачі теорії Галуа для кінцевих «p»-груп, ця робота була удостоєна премії Московського математичного товариства.

За цикл робіт з вирішення зворотної задачі теорії Галуа над полями алгебраїчних чисел (відкриття загального закону взаємності і рішення зворотної задачі Галуа для розв'язаних груп) отримав Ленінську премію (1959).

Захистив кандидатську дисертацію в 1942 році (у 19 років), докторську — в 1946 році (у 23 роки)[5].

У 1944 році, після закінчення аспірантури, стає викладачем механіко-математичного факультету МДУ. У 1946 році, після захисту докторської дисертації, стає співробітником Математичного інституту ім. В. А. Стеклова (МІАН). У 1975 році у зв'язку з громадською діяльністю був усунений від викладання в МДУ, і з тих пір працює тільки у відділі алгебри МІАН: у 19601995 роках — на посаді завідувача відділом, з 1995 року — на посаді головного наукового співробітника (радника РАН)[6][7]. Семінар Шафаревича також був перенесений з МДУ в МІАН, де він діє за станом на початок 2010-х років, у семінарі постійно бере участь значна кількість математиків Під його керівництвом захищено понад 30 кандидатських дисертацій. Має багато відомих учнів, серед яких Сурен Аракелов, Євген Голод, Олексій Кострикін, Юрій Манін, Олексій Паршин, Андрій Тюрін[8].

20 червня 1958 року (у віці 35 років) обрано членом-кореспондентом АН СРСР по відділенню фізико-математичних наук. Лауреат Ленінської премії (1959). 7 грудня 1991 року обраний академік ом РАН по Секції математики, механіки, інформатики (математика). Іноземний член Національної академії деї Лінчеї (Італія), німецької академії натуралістів «Леопольдіна», член Лондонського Королівського товариства, Національної академії наук США. Почесний доктор університету Париж XI (Орсе)[9].

У 1955 році підписав «Лист трьохсот». У 1968 році підписав листа на захист Єсеніна-Вольпіна[10].

У вересні 1973 року написав відкритий лист на захист Сахарова.Один з учасників виданого з ініціативи Солженіцина збірника статей «Під брил» (йому належать три статті). Після арешту і видворення за межі СРСР Солженіцина в лютому 1974 року написав відкриті листи «Арешт Солженіцина» і «Вигнання Солженіцина».

Син — Андрій Шафаревич, фізик і математик, доктор фізико -математичних наук, професор.

Математика[ред.ред. код]

Основні праці Шафаревича присвячені алгебрі, теорії чисел і алгебраїчній геометрії. У теорії алгебраїчних чисел знайшов самий загальний закон взаємності статечних відрахувань в полях алгебраїчних чисел, що стало певною мірою завершальним етапом 150-річної історії арифметичних законів взаємності, висхідній до Ейлера і Гауса. Вніс фундаментальний внесок у розвиток теорії Галуа. В 1954 у дав рішення зворотного завдання теорії Галуа для розв'язаних груп, тобто довів, що в тому випадку, коли основне поле є полем алгебраїчних чисел кінцевого ступеня, існує алгебраїчне розширення цього поля з наперед заданою розв'язною групою Галуа. За цю свою роботу він був 1959 року нагороджений Ленінською премією).

Шафаревич, Фаддєєв і їхні учні отримали в 1970-1980-х роках важливі результати, пов'язані з теоріїєю груп, теорії цілочисельних уявлень груп і теорії Галуа. Зокрема, спільно зі своїм учнем Голодом в 1964 дав негативний розв'язок[11] загальної (не обмеженої) проблеми Бернсайда, а саме - довів існування нескінченних періодичних груп зі скінченним числом твірних[12].

Публіцистика і громадська діяльність[ред.ред. код]

Відомий не тільки як вчений-математик, але і як публіцист, громадський діяч і автор історико-філософських публікацій. Основні роботи:

  • Соціалізм як явище світової історії, 1974 рік
  • «Русофобія», 1982 рік
  • «Дві дороги - до одного обриву», 1989 рік
  • «Русофобія: десять років потому», 1991 рік
  • «Росія і світова катастрофа»
  • «Духовні основи російської кризи XX століття», 2001 рік
  • «Трьохтисячолітня загадка (Історія єврейства з перспективи сучасної Росії)», 2002 год
  • «Майбутнє Русі», 2005 рік
  • «Руський народ у битві цивілізацій», 2011 рік

В СРСР[ред.ред. код]

З кінця 1960-х років бере участь у громадській діяльності: пише заяви і проводить прес-конференції на захист Російської православної церкви (РПЦ), проти використання психіатрії як засоби політичних репресій (спільно з А. Д. Сахаровим) і в захист жертв гонінь з політичних мотивів[13][14][15][16]. Член «Комітету прав людини». Багато уваги приділяв захисту свободи релігії та прав віруючих в СРСР. За спогадами Сахарова, проблеми релігії зайняли значне місце в роботі Комітету завдяки його великій і аргументованій доповіді про становище релігії в СРСР[17].

В 1974 у брав участь разом з А. І. Солженіциним в виданні публіцистичного збірника «З під брил», написавши для нього три статті: «Соціалізм», «Відокремлення або зближення?» і «Чи є в Росії майбутнє?». Перша стаття являє собою резюме виданої пізніше книги «Соціалізм як явище світової історії [18], яка в повному вигляді була опублікована в 1977-у у Франції. Після видання збірника дав прес-конференцію іноземним кореспондентам в Москві. В 1975 у був звільнений з МДУ.

Книга “Русофобія”[ред.ред. код]

В 1982 у опублікував за кордоном і в самвидаві книгу « Русофобія»[19]. У цій роботі використовував ідеї французького націоналістичного історика початку XX століття Огюстена Кошена, який розробив ідею про «малий народ» - антинаціональну еліту, що нав'язала «великому народові» свої ідеї та теорії, які, таким чином, стали справжньою причиною і рушійною силою французької революції[20]

За Шафаревичем російське втілення феномену «малого народу» зіграло велику роль у революції в Росії. При цьому «малий народ» не є, на думку Шафаревича, певним національним чинником (в ньому присутні представники різних націй), але він містить впливове ядро, пов'язане з жидами Він пише: “Чому сталося так, що саме вихідці з єврейського середовища виявилися ядром того «Малого народу», якому випала фатальна роль у кризову епоху нашої історії? Ми не будемо намагатися розкрити глибинний зміст цього явища. Ймовірно, основи - релігійні, пов'язані з вірою в «богообраність» і в нібито призначену йому владу над світом. /.../ Мабуть, у житті «малого народу», що мешкає зараз у нашій країні, жидівський вплив відіграє виключно велику роль: судячи з того, наскільки вся література «малого народу» просякнута точками зору жидівського націоналізму, природно думати, що саме з націоналістично налаштованих жидів складається то центральне ядро, навколо якого кристалізується цей шар. Їх роль можна порівняти з роллю ферменту, що прискорює і направляє процес формування «малого народу». Проте сама категорія «малого народу» ширше: він існував би і без цього впливу, хоча активність його і роль у житті країни була б, ймовірно, набагато меншою.”

Робота «Русофобія» містить також підтримку версії, згідно з якою розстріл царської сім'ї є « ритуальним вбивством». Опублікування тієї книги призвело до перетворення автора в персону нон-грата серед частини демократично-ліберальної інтелігенції [21].

На думку деяких дослідників, цінність дослідження Шафаревичем русофобії в тому, що він сприяв приверненню уваги до цієї проблеми.[22][23][24].

Після надрукування «Русофобії» в СРСР в 1989 році в журналі «Наш современник» у «Книжковому огляді» (1989, № 38) з'явився лист протесту проти поглядів Шафаревича за 31 підписом, включаючи Юрія Афанасьєва, Дмитра Лихачова, Андрія Сахарова[25].

У 1992 році понад 400 математиків опублікували в «Notices of the American Mathematical Society» відкрите колективне звернення до Шафаревича з проханням переглянути позицію, опубліковану в «Русофобії », а 16 липня 1992 Національна академія наук США звернулася до вченого з проханням добровільно відмовитися від членства в ній, оскільки процедури виключення з академії не існує; подібного прохання раніше не виникало за всю 129-річну історію цієї академії[26]. Ряд математиків, у тому числі Жан-П'єр Серр, Анрі Картал, Серж Ленг і Джон Тейт, виступив проти таких дій Академії[27]. Рада Американського математичного товариства також подала спеціальну заяву, в якому висловила своє засудження «антисемітських робіт І. Р. Шафаревича»[28]. Шафаревич відповів що він не був ініціатором вступу в Національну академію наук США і тому не вважає за потрібне й ініціювати з неї вихід, бо вважає це внутрішньою справою тієї академії[29][30]. Але коли США розпочали війну в Іраку він попросив американську академію наук виключити його з її списків почесних членів[31].

В Російській федерації[ред.ред. код]

В 1989 у Шафаревич опублікував у журналі «Новий світ» (№ 7) статтю «Дві дороги - до однієї прірви», яка містить критику і соціалізму, і західної демократії[32].

21 грудня 1991 року брав участь в 1-му з'їзді Російського загальнонародного союзу (РІС) Сергія Бабуріна .

9 лютого 1992 року був обраний членом Центральної Думи Російського Народних зборів.

У жовтні 1992 року входив до Оргкомітету Фронту національного порятунку (ФНП).

У 1993 був у списку кандидатів у депутати Державної Думи від Конституційно-демократичної партії - Партії народної свободи (КДП-ПНС) Михайла Астаф'єва (список не зібрав потрібної кількості підписів).

У 1994 увійшов у Всеросійський національний правий центр (ВНПЦ) Астаф'єва та Наталії Нарочницької. Член редколегії журналу «Наш сучасник», в 1991-1992 роках входив до редколегії газети «День» Олександра Проханова (після заборони в 1993 році вона стала видаватися як газета «Завтра»).

Робота Шафаревича «Російське питання» включена видавництвами «Алгоритм» і «Ексмо» в книжкову серію «Класика російської думки».

Критика[ред.ред. код]

Шафаревича звинувачують в антисемітизмі, шовінізмі[33] і в “крайньому свавіллі в поводженні з фактами” у публіцистичних працях[34] (за його класифікацію вбивства царської родини як ритуального злочину).

Публікації[ред.ред. код]

Зібрання праць[ред.ред. код]

  • Collected mathematical papers. (Ed. M. Artin, J. Tate.) — Berlin: Springer-Verlag, 1988. (784 p.)
  • Собрание сочинений: В 3 т.[35] — М.: «Феникс», 1994 + М.: АОЗТ «Прима В», 1996.

Математичні праці[ред.ред. код]

  • О решении уравнений высших степеней (метод Штурма) (совместно с Е. С. Голодом). — М.: Гостехиздат, 1954, 24 с. Нем. пер.: VEB Deutscher Verlag der Wiss., Berlin, 1956.
  • О башне полей классов. — М.: 1964, 16 с.
  • Теория чисел (совместно с З. И. Боревичем). — М.: Наука, 1964.
    Нем. пер.: Basel; Stuttgart: Birkhäuser Verlag, 1966.
    Англ.: New York; London: Acad. Press, 1966.
    Фр.: Paris: Gauthier-Villars, 1967.
    Япон.: Tokyo: Joshioka Shoten, 1971.
  • Lectures on minimal models and birational transformations of two-dimensional schemes. — Bombay: Tata Inst. Fund. Res., 1966.
  • Алгебраическая геометрия. — М.: Изд-во МГУ, 1968.
  • Дзета-функция. — М.: Изд-во МГУ, 1969.
  • Основы алгебраической геометрии. — М.: Наука, 1971. Нем. пер.: Berlin: Dtsch. Verl. Wiss., 1972. Англ.: Grundlehren Math. Wiss. Bd. 213. Berlin; Heidelberg; New York, 1974. Румын.: Bucharesti: Stiint. encicl., 1976.
  • Теория чисел (совместно с З. И. Боревичем). — 2-е изд. — М.: Наука, 1972.
  • Геометрии и группы (совместно с В. В. Никулиным). — М.: Наука, 1983.
    Англ. пер.: Berlin, Heidelberg, New York: Springer-Verlag, 1987.
    Япон.: Tokyo: Springer-Verlag, 1993.
  • Теория чисел (совместно с З. И. Боревичем). — 3-е изд. — М.: Наука, 1985.
  • Основные понятия алгебры. — М.: ВИНИТИ, 1986. Соврем. пробл. мат. Фундаментальные направления. Т. 11. Алгебра-1.
    Англ. пер.: Algebra I. Basic notions of algebra. Encyclopaedia of Mathematical Sciences, 11, 1990.
  • Основы алгебраической геометрии. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Наука, 1988.
    Англ. пер.: Basic algebraic geometry, Springer-Verlag, Berlin, 1994.
  • Основные понятия алгебры. — 2-е изд., испр. и доп. — М., Ижевск: РХД, 2001. ISBN 5-89806-022-7, ISBN 5-93972-097-8.
  • Discourses on algebra. — Universitext, Springer-Verlag, Berlin, 2003, ISBN 3-540-42253-6.
  • Избранные главы алгебры: Учеб. пособие для школьников. — М.: Журн. «Математическое образование», 2000. (377 с.)
  • Основы алгебраической геометрии. — 3-е изд., испр. и доп. — М.: Изд-во МЦНМО, 2007, 589 с. ISBN 978-5-94057-085-1.
    Англ. пер.:
    Basic Algebraic Geometry 1: Varieties in Projective Space (3rd edition). — Springer-Verlag, Berlin, 2013, ISBN 978-3-642-37955-0.
    Basic Algebraic Geometry 2: Schemes and Complex Manifolds (3rd edition). — Springer-Verlag, Berlin, 2013, ISBN 978-3-642-38009-9.
  • Линейная алгебра и геометрия (совместно с А. О. Ремизовым). — М.: Физматлит, 2009, 511 с. ISBN 978-5-9221-1139-3.
    Англ. пер.: Springer-Verlag, Berlin, 2013, ISBN 978-3-642-30993-9.

Нематематичні праці[ред.ред. код]

  • Социализм как явление мировой истории. — Париж: YMCA-Press, 1977. ISBN 5-699-04186-9
  • Есть ли у России будущее? — М.: Советский писатель, 1991. 558 страниц. ISBN 5-265-01844-1
  • Русский народ на переломе тысячелетий. Бег наперегонки со смертью. — М.: «Русская идея», 2000, 400 с. ISBN 5-89097-032-1.
  • Духовные основы российского кризиса XX века. — М.: Издание Стретенского монастыря, 2001.
  • Трёхтысячелетняя загадка. История еврейства и перспективы современной России. — СПб.: Библиополис. 2002. ISBN 5-94542-023-9
  • Трёхтысячелетняя загадка: Тайная история еврейства. М.: Алгоритм, 2011. 432 с., Серия «Тайная история человечества», 3 000 экз., ISBN 978-5-432-00056-9
  • Две дороги — к одному обрыву. — М.: Айрис-Пресс, 2003, 448 с. ISBN 5-8112-0273-3.
  • Записки русского экстремиста. Алгоритм, Эксмо, 2004, 320 с. ISBN 5-699-06296-3.
  • Русофобия. — М.: Эксмо, 2005, 352 с. ISBN 5-699-12332-6; — М.: Алгоритм, 2011. 272 с. ISBN 978-5-432-00048-4.
  • Зачем России Запад? — М.: Эксмо, 2005, 352 с. ISBN 5-699-12786-0.
  • Русский вопрос. — М.: Эксмо, 2009, 992 с. ISBN 978-5-699-31878-0.
  • Мы и они. — М.: Алгоритм, Эксмо, 2010, 480 с. ISBN 978-5-699-39479-1.
  • Русский народ в битве цивилизаций. — М.: Институт русской цивилизации, 2011, 934 с. ISBN 978-5-902725-62-6.
    2-е изд.: М.: Институт русской цивилизации, Родная страна, 2012. 936 с., ISBN 978-5-426-10010-7

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Международная конференция, посвященная 90-летию академика Игоря Ростиславовича Шафаревича
  2. Игорю Ростиславовичу Шафаревичу — 80 лет! — «Русское Воскресение»
  3. Заветный список. Шафаревич Игорь Ростиславович
  4. Выступление И. Р. Шафаревича на заседании, посвященном 75-летию МИАН, 5 июня 2009 г.
  5. Игорь Ростиславович Шафаревич (к шестидесятиле­тию со дня рождения)
  6. Отдел алгебры (сайт МИАН)
  7. Математическая биография (сайт МИАН)
  8. Более полный список учеников И. Р. Шафаревича можно найти на сайте МИАН
  9. Страница на сайте МИАН
  10. http://www.poesis.ru/poeti-poezia/esenin-volpin/frm_univ.htm
  11. {{статья | автор = Голод Е. С., Шафаревич И. Р.| заглавие = О башне полей классов| ссылка = Е. С., Шафаревич И. Р. О башне полей классов. Изв. АН СССР. том 28, випуск 2 1964 стор. 261—272
  12. Список математических трудов И. Р. Шафаревича (по 2007 год включительно) на сайте МИАН]
  13. Открытое письмо
  14. Обращение (ко Всемирному комитету защиты Л. И. Плюща)
  15. Заявление в защиту преследуемых священников
  16. Не будем молчать
  17. А. Д. Сахаров. Воспоминания, часть 2, глава 7.
  18. И. Шафаревич. Социализм. — В сб. «Из-под глыб»
  19. И. Р. Шафаревич. Сочинения в трёх томах. Т. 2. — М.: Феникс, 1994. — С. 145.
  20. П. Новейшая история отечественного кино. 1986—2000. Кино и контекст. Спб.изд. Сеанс, 2004, том V
  21. Толпыго А. Игорь Шафаревич и проблемы дуалистического сознания. Панорама № 1(31) апрель1992 “К ужасу всей московской математической общественности, Шафаревич оказался среди „патриотов“ наихудшего, антисемитского пошиба. Да, конечно, кое-какие мысли этого жанра проскальзывали ещё в „Из-под глыб“ — но никто не ждал „Русофобии“”
  22. «Как школьнику драться с отборной шпаной?» polit.ru от 13 сентября 2010, Никита Соколов: «Политбюро, разумеется, ничего о „русофобии“ не знало и даже Игорь Шафаревич, написав 1982-м на сей счет целый трактат, не сообщил хлесткому словцу терминологической определенности».
  23. «Курс „Противодействие ксенофобии и этнической дискриминации“ „Московская Хельсинкская группа“, 2006: «Русофобия». Этот термин актуализировал в XX в. математик Игорь Шафаревич, таким образом озаглавивший свой труд".
  24. «Старшая дочь короля Лира» «Новый Мир» 2003, № 10, Алла Латынина: «Я не отношусь и к числу тех, кто готов уверять, что русофобия — выдумка Шафаревича. Он не только ввел термин в актуальный оборот, но и подметил явление, хотя его трактовка происхождения этого явления сама по себе исчезновению русофобии, к сожалению, не способствует».
  25. Игорь Шафаревич: отец фобии
  26. Alleging Bias, Science Group Urges Russian to Quit — Biography — NYTimes.com
  27. Sadly, by the 1990s, largely as a result of his essay «Russophobia», he came under enormous attack from critics in the West accusing him of anti-Semitism. In 1992 more than 400 mathematicians signed an advertisement in the Notices of the American Mathematical Society asking him to reassess his position. Later that same year the National Academy of Sciences of the United States sent Shafarevich a letter suggesting it might not be appropriate for him to maintain his membership. Shafarevich responded that the accusations were both nonsensical and impudent and that since he had never requested election to the Academy, the question of his continued membership was the Academy’s own problem. Several prominent members of the Academy did protest the Academy’s action, including Jean-Pierre Serre, Henri Cartan, Serge Lang, and John Tate (Serre described the action as nothing less than a ‘politically correct witch hunt) // John J. Watkins. Из рецензии на книгу «The vexing case of Igor Shafarevich, a Russian political thinker» на сайте Американского математического общества
  28. Глава 6.3 (стр. 16—17): The Council of the American Mathematical Society expresses its condemnation of the anti-semitic writings of I. R. Shafarevich[…]
  29. In an open letter to the NAS, Shafarevich denied that Russophobia is antisemitic.
  30. cite journal |author=Igor R. Shafarevich |title=Russian Castigates NAS For Making 'Vague Accusations' |journal=The Scientist |year=1992 |volume=6 |issue=24 |pages=11 |url=http://classic.the-scientist.com/?articles.view/articleNo/12594/
  31. "The Steklov Legacy", Ulf Persson, Baltic Worlds, Pages 34-38, Vol 1, 2011
  32. ...вряд ли у нас сейчас есть хоть какие-то основания предугадать, как человечество выйдет из кризиса. Но, возможно, по крайней мере, освободиться от мёртвых схем, которые не дадут этот выход увидеть. Одной из таких схем и представляется мне противопоставление командной системы западному пути как двух диаметрально противоположных выходов, из которых только и возможен выбор. // И. Р. Шафаревич. «Две дороги — к одному обрыву» на сайте http://shafarevich.voskres.ru
  33. Шовинизм Шафаревича и Ко | Альтернативы
  34. Так, Семён Резник указывает на следующие приёмы, примененные Шафаревичем для обоснования утверждения, что убийство Николая II было якобы еврейским ритуальным актом: один из убийц царя, Белобородов (русский, из уральских рабочих), получает у него еврейскую фамилию «Вайсборд», да кстати и отчество «Григорьевич» вместо «Георгиевич»; еврей Юровский объявляется непосредственным убийцей Николая, хотя за эту «честь» с ним конкурировали два его сотоварища — оба русские; без ссылки на источник воспроизводится ложное утверждение о «надписях на идиш», якобы найденных на стене подвала, и т. д. В результате, по словам Резника, любое убийство, к которому причастны евреи или масоны, в такой логике может быть объявлено «ритуальным»Семён Резник. Кровавый навет в России «Если расстрел царя был ритуальным актом, то любое убийство или только предполагаемое убийство, к которому причастны или только могли бы быть причастны какие-нибудь евреи, или масоны, или просто интеллигенты, подпадающие под понятие „малый народ“, — может быть объявлено еврейским ритуальным убийством.»
  35. Перші два томи вміщають нематематичні работи, третій том (в двох книгах) — математичні работи автора.

Ресурси інтернету[ред.ред. код]

Статті й інтерв'ю[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]