Павел Йозеф Шафарик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Шафарик Павел Йозеф
Павел Йосиф Шафарик
Народився	13 квітня 1795 с. Кобелерова, Словаччина
Помер	26 червня 1861

Павел Йосиф Шафарик (слов. Pavel Jozef Šafárik, чеськ. Pavel Josef Šafařík, 13 квітня, 1795 – 26 червня 1861) — визначний славіст, діяч чеського і словацького відродження, родом із с. Кобелерова на східній Словаччині.

Закінчив університет в Єні (Німеччина) і в дусі німецьких романтиків досліджував етногенезу слов'янських народів, мови і фольклору та історію.

Працював у Празі, найдовше був завідувачем бібліотеки Карлового університету.

Брав активну участь у Слов'янському Конгресі у Празі 1848 року.

У своїх працях Geschichte der slavischen Sprache und Literatur nach alien Mundarten (1826) та Über die Abkunft der Slawen (1828), Slovanské starožitnosti (тт. 1-2, 1836-1837) доводив індоєвропейське походження слов'ян та визнавав окремішність української та російської мов.

Хоч досліджував і захоплювався словацьким фольклором, проте був прихильником зближення між чехами і словаками, включно до вживання спільної літературної мови.

Мав широкі зв'язки з слов'янськими вченими, у тому числі й українськими: О.Бодянським, М.Максимовичем, Я.Головацьким, І. Срезневським та ін.

Тарас Шевченко присвятив Шафарику поему «Єретик».

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)