Шафран посівний

Шафран посівний (Crocus sativus L.) — бульбоцибулинна трав'яниста багаторічна рослина, вид роду Шафран (Crocus) родини Півникові (Iridaceae).

Ботанічна ілюстрація з книги «Köhler's Medizinal-Pflanzen», 1887

Saffron bulbs for vegetative reproduction

Морфологічна характеристика

Шафран посівний — багаторічна бульбоцибулинна трав'яниста рослина, досягає у висоту 10-30 см. Бульбоцибулини — кулястої форми, та відходять мичкуватим корінням, досягає в діаметрі 2,5 см. Листки — прямостоячі, лінійні, завширшки кілька міліметрів, щільно розташовані, по 6-15 в пучку. Квітки — блідо-фіолетового, жовтого або білого кольору. Квітка складається з шестилистної оцвітини, трьох тичинок.

Хімічний склад

Пікрокроцин (терпеноїдна частина виділена жовтим, глікозидна — синім.

У рильця є ефірна олія, вміст якої становить 0,6-0,9% на абсолютно суху масу. Ефірне масло знаходиться у зв'язаному стані у вигляді глікозида пікрокроцина. До складі ефірної олії входять пінені цинеол, а також 2,2,6-тріметілціклогексадіен-4-6-альдегід.

Крім того, в приймочки шафрану є камедь, вітаміни тіамін і рибофлавін, жовтий барвник кроцин, а також флавоноїди (ізорамнетин і кемпферол) і жирне масло (6,8%), цукру, солі кальцію, фосфора. У пелюстках квіток є пігмент антоціан; в листі — до 0,25% аскорбінової кислоти.

Значення і застосування

Шафран володіє сильним своєрідним ароматом і гіркуватим пряним смаком. Приймочки шафрану використовуються для забарвлення і ароматизації кондитерських виробів, в кулінарії, а також при виробництві сиру, ковбас і лікерів.

Як прянощі шафран вживається в дуже невеликій кількості. На Близькому Сході і в Південній Європі він займає важливе місце в приготуванні страв з рису (плов, бозбаш, піти). Шафран додають як прянощі в прозорі супи при приготуванні ягнятини, баранини, супів з риби і кольорова капусти, бульйонів. У Швеції шафран використовується для фарбування виробів з тіста. Шафран поряд з пряними властивостями проявляє ще й консервуючу дію. Їжа, приготовлена ​​з шафраном, добре зберігається протягом декількох діб, в той час як без нього швидко прокисає.

Шафран в минулому використовували як пряність для підвищення апетиту. Зрідка приймочки застосовують як болезаспокійливе, протисудомне, сердечне, сечогінне, при хворобах печінки і для очних примочок. У народній медицині Азербайджана шафран рекомендували при коклюші, істеричних спазмах, як засіб, що стимулює статеву діяльність.

Таксономія

Вид Шафран посівний входить до складу роду Шафран (Crocus) підродини Crocoideae сімейства Півникові (Iridaceae) порядку Холодкоцвіті (Asparagales).

Вважається гібридом крокусу Картрайта (Crocus cartwrightianus).

Джерела

• Дудченко Л. Г., Козьяков А. С., Кривенко В. В. Пряно-ароматические и пряно-вкусовые растения. — К.: Наукова думка, 1989. — 304 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-12-000483-0
• Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини.. — Київ: Фітосоціоцентр, 2001. — С. 365. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2

Посилання

• Крокус, або шафран на сайті Енциклопедія декоративних садових рослин
• Crocus sativus на сайті USDA NRCS (англ.) Перевірено 26 вересня 2008

Див. також

Шафран (пряність)