Шахи Хорезму
.
Шахи Хорезму (Chwaresm-Schahs), перс.خوارزمشاهیان, мусульманська династія мамлюкського походження в Хорезмі, Трансоксанії, сьогоднішньому Пакистані та Персії (1077—1231).
Династія заснована Ануш-Тегіном (1077—1097), колишнім турецьким рабом[1][2], якого сельджуцький,султан Мелик Шах I назначив правителем міста Хорезм (сьогодні Кьонеургенч) в Туркменії. Після поразки у боротьбі проти Каракитаїв у 1141, потрапили до них у часткову залежність.
Звільнив Хорезм від васальної залежності від каракітаїв шах Текеш ібн іль-Арслан. У 70-80-і рр.. 12 в. Текеш здійснив кілька походів на Мавераннахр. Згодом захопив Нішапур (1187), Рей (1192), Мерв (1193). У 1194 р. розбив війська султана західних Сельджукидів Тогрула II, у 1196 — аббасідского халіфа Насира, пертворивши Хорезм на наймогутнішу державу Середньої Азії і Ірану.
За правління сина Текеша Мухаммеда II Ала ад-Діна (1200-20) держава Хорезмшахів досягла найвищого піднесення. Його межі простиралися від північних берегів Каспію до Перської затоки і від Кавказу до Гіндукушу. 1207 року було придушено повстання бухарських ремісників під керівництвом Санджара-Маліка, а в 1212 — повстання в Самарканді. У 1210 - остаточно розгромлені війська каракітаїв.
Проте у 1219-1220 р. Ала ад-Дін зазнав нищівної поразки від монголів Чингісхана і його держава розпалася. Власне Хорезм увійшов до складу улусу Джучі, а потім у Золоту Орду.
