Шахова композиція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шахова композиція
Зображення
Вид спорту шахи
CMNS: Шахова композиція у Вікісховищі

Ша́ховою компози́цією називають створення задач з використанням шахових фігур та шахівниці. Людину, яка створює такі задачі, називають шаховим композитором чи проблемістом[1]. Існують два головні типи шахових композицій: етюди та задачі.

Шахові задачі бувають звичайні та неортодоксальні. У першому випадку тому, хто розв'язує задачу, зазвичай дається шахова позиція і йому треба знайти виграш за певну сторону. У другому задачу можна розв'язати тільки методом, неможливим у справжній партії, наприклад, з допомогою ретроградного аналізу.

Турніри[ред. | ред. код]

Існують змагання як зі складання, так і розв'язування шахових задач.

Турніри зі складання[ред. | ред. код]

Турніри зі складання шахових задач можуть бути офіційними або неофіційними. В офіційних турнірах задачі не публікуються до того, як вони будуть оцінені, тоді як неофіційні турніри часто організовують різні шахові видання[2]. Всесвітній турнір шахової композиції (WCCT) є офіційним турніром для національних команд і організований постійною комісією ФІДЕ.

Турніри з розв'язування[ред. | ред. код]

Турніри з розв'язування шахових задач також поділяються на два основних типи. У турнірах першого типу учасники посилають свої розв'язки звичайною поштою або електронною поштою. У цьому випадку неможливо запобігти використанню комп'ютерів на таких турнірах, хоча деякі задачі, наприклад, задачі з особливо довгими розв'язаннями, не придатні для аналізу комп'ютером.

У турнірах другого типу всі учасники присутні в одному приміщенні та зазвичай мають обмежену кількість часу на розв'язання. В таких турнірах заборонено використовувати будь-які підказки для вирішення крім шахової дошки й фігур. Найвідоміший турнір цього типу — Чемпіонат світу з розв'язування шахових задач.

На турнірах обох типів за кожну розв'язану задачу учасник отримує певну кількість очок, часто додаються ще й бонусні очки за знайдення альтернативного розв'язку чи правильного обґрунтування свого рішення. Неповні розв'язки нагороджуються відповідною пропорцією доступних очок. Учасник, що здобув найбільше очок, стає переможцем.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Нагнибіда М. І. Парадокси в шахових задачах / М. І. Нагнибіда. — К. : Здоров'я, 1991. — 168 с.