Шахсевени

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шахсеве́ни (шахсеве́нці) — етнічна спільнота на північному заході Ірану та на півдні Азербайджану. За мовою шахсевени є огузькими тюрками.

Територія проживання, статус і чисельність[ред.ред. код]

Шахсевенці проживають розпорошено у північно-західних областях Ірану (Східний Азербайджан і Муганський степ), а також на півдні Азербайджану.

Чисельність у Ірані приблизно 300 тисяч осіб. Мешкають у таких містах Ірану: Кум, Тегеран, Казвін, Зенджан.

Щодо статусу шахсевенів визначеності серед вчених-етнографів немає, що не в останню чергу пояснюється розділеністю шахсевенців кордонами. За СРСР радянські шахсевени враховувалися в складі азербайджанців. У сучасному Азербайджані шахсевени також розглядаються як субетнічна або навіть етнографічна група титульної нації. За іншим поглядом шахсевенці є окремим тюркським народом.

Наявні дані про чисельність лише іранських шахсевенів — 270 тис. осіб (1988 рік).

Дані з антропології, мови та релігії[ред.ред. код]

В антропологічному відношенні шахсевенці належать до передньоазійського варіанту балкано-кавказької раси великої європеоїдної раси.

Розмовляють шахсевенці східними (муганськими) діалектами азербайджанської мови, у шахсевенців Азербайджану поширена азербайджанська літнорма.

За віросповіданням шахсевени — мусульмани-суніти.

Історія, господарство і культура[ред.ред. код]

Формування шахсевенської етноспільноти пов'язується зі створенням наприкінці XVI століття шахської гвардії шахисванів («ті, що люблять шаха»), у яку ввійшли представникм різних тюркських племен (кизилбашів). У сучасних шахсевенців зберігаються пережитки племінного поділу.

Традиційними заняттями шахсевнців є кочове і напівкочове скотарство (вівці, велика рогата худоба як тяглова сила, верблюди і коні). З кінця XIX століття шахсевенці переходять до осілого землеробства.

Традиційними житлами шахсевенців були намети і шатра.

Одяг шахсевенів — у чоловіків біла або синя сорочка, суконні коричневі шаровари, черкеска, бараняча папаха, поршні, взимку баранячі кожухи з довгими рукавами, у жінок — сині сорочка і чадра, шаровари, архалук, вовняні шкарпетки. І чоловіки, і жінки носили м'яке шкіряне взуття без підборів (чув'яки). Чоловіки голили голову, лишаючи кучері на скронях, носили і носять бороди. Жінки покривають голову хусткою. Звичною справою є дорогоцінні (срібні і золоті) прикраси.

Традиційна кухня шахсевенів близька до азербайджанської — плов, баранина, молочні продукти тощо.

Шахсевени зберігають деякі архаїчні звичаї, зокрема домусульманські риси носить похоронний обряд.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.,1988, стор. 517 (стаття «Шахсевены»)
  • Тюрки — Шахсевени (рос.)
  • Ростопчин Ф. Б. Заметки о шахсевенах // «Советская этнография», 1933, № 3-4. (рос.)
  • Марков В. С. Шахсевены на Мугани // «Западно-Кавказское отделение Русского Географического общества», 1890, кн. 14, в.1. (рос.)