Рудникові води

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Шахтні води)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рудникові води з «Франциска Ербстолен» — тунелю у Віттені, Німеччина. Він служив для водовідливу шахти Франциска.

Рудникові води — підземні, іноді поверхневі води, що надходять у гірничі виробки (рудники, шахти, кар'єри) і ускладнюють умови розкриття й добування корисних копалин. Видалення і відведення рудникових вод при розробці корисних копалин здійснюють за допомогою водовідвідних споруд і спеціальних механізмів. Часто вживана назва — шахтні води.

До шахтних вод відносять також і поверхневі води, що надходять у виробки через тріщини, вирви й канали в породах, а також через устя гірничих виробок і безпосередньо у вибій з атмосфери (у кар'єрах). Шахтна вода на глибині 1000 метрів має середню температуру 30° С.[1] Є також райони, в яких вода значно тепліша; глибокі підземні води поблизу Аахена мають температуру до 72 ° С.[2]

Шахтні води негативно впливають на техніку й технологію ведення гірничих робіт і погіршують якість корисних копалин, що добуваються.

Вони характеризуються механічним, хімічним, бактерійним забрудненням, а на глибоких шахтах також і високою мінералізацією (іноді понад 70 г/л).

На поверхні перед скидом у водостік і водоймище шахтні води піддають очищенню. Води з підвищеним вмістом механічних домішок відстоюють у ставках-накопичувачах, кислі води зазнають нейтралізації, а високомінералізовані — демінералізації.

У ряді випадків здійснюють поховання шахтних вод на великих глибинах в ізольованих пластах-колекторах.

Очищені шахтні води використовуються на гірничих підприємствах для пилопригнічення (пилопридушення), гідравлічного транспортування корисних копалин і гірських порід, збагачення тощо.

При видобутку солоного вугілля шахтні води можуть бути використані у технології його знесолення.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Pumpen, pumpen bis zum Sankt-Nimmerleins-Tag. In: RAG-Stiftung (Hrsg.): Frankfurter Zeitung. Sonderdruck. Essen 11. April 2011
  2. Heinrich Otto Buja: Ingenieurhandbuch Bergbautechnik, Lagerstätten und Gewinnungstechnik. 1. Auflage. Beuth, Berlin 2013, ISBN 978-3-410-22618-5.

Література[ред. | ред. код]

  • Paul L. Younger, Nick S. Robins: Mine Water Hydrogeology and Geochemistry. Geological Society, Special publications, London, ISBN 1-86239-113-0.