Шацьких Максим Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Football pictogram.svg
Максим Шацьких
Шацких1.jpg
Особові дані
Повне ім'я Максим Олександрович Шацьких
Дата народження 30 серпня 1978(1978-08-30) (35 років)
Місце народження Ташкент, СРСР
Зріст 187 см
Прізвисько Бай
Громадянство Узбекистан УзбекистанУкраїна Україна
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1986—1995 Узбекистан «Пахтакор» (Ташкент)
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1995 Узбекистан ЮТКО 34 (22)
1995 Узбекистан «Чіланзар» 4 (3)
1996 Росія «Сокол-ПЖД» 12 (0)
1996 Росія «Торпедо» (В 4 (0)
1997 Росія «Лада» 22 (9)
1998 Росія «Газовик-Газпром» 27 (9)
1999 Росія «Балтика» 19 (5)
1999—2009 Україна «Динамо» К 214 (97)
2009 Казахстан «Локомотив» А 15 (8)
2010—2013 Україна «Арсенал» К 83 (21)
2013 Україна «Чорноморець» 7 (0)
2013 Україна «Арсенал» К 12 (1)
2013— Україна «Говерла» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
Узбекистан Узбекистан (U-21) ? (?)
1999—2011 Узбекистан Узбекистан 61 (34)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 21 січня 2014.

Макси́м Олександрович Ша́цьких (узб. Shatskix Maksim Aleksandr o‘g‘il; 30 серпня 1978, Ташкент) — узбецький футболіст з українським громадянством, нападник.

Біографія[ред.ред. код]

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Рання кар'єра[ред.ред. код]

Вихованець футбольної школи «Пахтакора» (Ташкент), у структурі якого знаходився з восьми років. На одному з юнацьких турнірів 15-річного Максима навіть примітив скаут «Тоттенхема», проте справа далі інтересу не пішла. І Шацьких з резервістами «Пахтакора» грав у першості міста, часто відзначаючись голами.

В 1995 році місцева приватна компанія створила в другій лізі футбольний клуб ЮТКО, у який перший тренер Макса Сергій Ковальов взяв 16-17-річних хлопців зі свого випуску і почав грати з ними в нижчому професійному дивізіоні. Капітаном команди став Шацьких, який забив 22 м'ячів в 34 матчах.

Вдалі виступи молодого футболіста помітив клуб «Чіланзар», який в ту пору якраз грав у фінальному турнірі за вихід у вищу лігу. Ташкентська команда орендувала Максима на вирішальні матчі, і той забив кілька найважливіших м'ячів, завдяки яким і вдалося вирішити завдання підвищення в класі.

Втім, Шацьких так і не зіграв в узбецькій вищій лізі. Він вирішив спробувати сили в російському футболі, перейшовши у «Сокол-ПЖД». У Саратові він відразу заграв в команді під керівництвом Олександра Корєшкова, але вже на початку свого першого дорослого сезону отримав травму і не зміг закріпитися в клубі. Залишок сезону 18-річний нападник провів в скромному «Торпедо» (Волзький). Команда не ставила високих цілей, зате в ній юний російський узбек знайшов свого тренера — Володимир Деркач довіряв Максиму, і він відповідав старанністю і хорошою грою. Сезон 1996 року Шацьких дограв у Волзькому, а потім, слідом за Деркачем, перейшов в тольяттинську «Ладу». У першому ж матчі за нову команду, 3 липня 1997 року, максим забив свій перший м'яч, в Раменському в ворота «Сатурна».

У сезоні 1999 року Шацьких захищав кольри іжевського «Газовика-Газпрома», після чого перейшов в калінінградську «Балтику», куди його покликав все той же Деркач. В Балтиці 20-річний форвард за півсезону забив 5 м'ячів у чемпіонаті, а в кубку Росії зробив хет-трик у ворота смоленського «Кристалу».

«Динамо» (Київ)[ред.ред. код]

Максим Шацьких під час виступів за «Динамо».

Вдала гра футболіста зацікавила скаутів київського «Динамо», яке прямо посередині сезону, в липні 1999 року, викупила контракт футболіста. Вже через добу, 24 липня 1999 року, Шацьких дебютував в основному складі «Динамо» в матчі чемпіонату проти львівських «Карпат». В стартовому складі Максим дебютував відразу в єврокубках — Максим вийшов у старті в кваліфікації з «Жальгірісом» і відразу ж відзначився дублем, ставши героєм того матчу. Преса відразу порівняла форварда з Андрієм Шевченко, який якраз перебрався у Мілан. Вдало Шацьких відіграв в наступному відбірковому етапі, забивши «Ольборгу» і в Данії, і в Києві.

Після такого старту від новачка чекали вдалої гри і в матчах групового етапу, проте надалі в єврокубках Максим перестав багато забивати, відзначившись лише голом в матчі проти «Байєра» в Києві. Щоправда, в чемпіонаті справи в узбецького легіонера йшли успішно — уже в першому сезоні з 20 голами він став найкращим бомбардиром чемпіонату України, а три роки потому повторив і історичний рекорд іншої легенди «Динамо» — Сергія Реброва — 22 голи за сезон.

За десять сезонів у «Динамо» Максим двічі ставав найкращим бомбардиром чемпіонатах України, тричі — кубка України, 23 м'ячі забив в єврокубках і 97 — у вищій лізі (серед них 4-хет-трика), ставши найрезультативнішим легіонером «Динамо» в історії і потрапивши до Клубу Олега Блохіна. Крім того, разом з клубом Шацьких став 6-разовим чемпіоном України, 5-разовим володарем національного кубка і 2-разовим володарем Суперкубка, а також отримав українське громадянство.

Влітку 2009 року підписав контракт з «Локомотивом» (Астана), але вже наступного року повернувся в Київ.

«Арсенал» (Київ)[ред.ред. код]

Максим Шацьких під час гри «Арсенал» (Київ) — «Металіст» (Харків). 19 вересня 2010 року

Після повернення в лютому 2010 року в Україну, Шацьких прийняв запрошення Вадима Рабиновича, ставши гравцем Арсеналу. І вже 4 квітня 2010 року, відзначившись забитим голом у грі проти запорізького «Металурга», довів лік м'ячам, забитим у вищому дивізіоні чемпіонату України, до 100 та увійшов таким чином до символічного Клубу Сергія Реброва[1]. В честь цього господар «Арсеналу» вручив Максиму навіть «золотий м'яч», крім того 2010 року його ім'ям було названо бомбардирський Клуб Максима Шацьких. Створений для футболістів легіонерів українських команд.

15 серпня 2010 року в матчі проти луцької «Волині» (1:1) Максим, забивши на 71-й хвилині гол, встановив рекорд чемпіонатів України — першим забив 100 м'ячів з гри.

А вже 11 вересня 2010 року в матчі проти «Таврії» (0:1) Максим Шацьких провів 500-й офіційний матч у своїй професійній кар'єрі (матчі за клуби в чемпіонатах, кубках, єврокубках і за збірну Узбекистану), у яких забив 217 м'ячів .

20 березня 2011 року матч проти «Іллічівця» (3:1) став для Максима Шацьких ювілейним 250-м матчем, зіграним у прем'єр-лізі чемпіонатів України. У цій грі на 43 хвилині Шацьких відзначився голом у ворота суперника, який став 109-м голом Максима в чемпіонатах України.

У сезоні 2011—12 забив три м'ячі і допоміг команді вперше в своїй історії вийти до єврокубків.

14 січня 2013 року на офіційному сайті одеського «Чорноморця» з'явилася інформація про те, що Максим Шацьких, який декілька років тому отримав українське громадянство, підписав з клубом контракт, розрахований на 2,5 роки[2]. 16 березня 2013 року дебютував за «Чорноморець» у матчі проти клубу «Шахтар» (Донецьк). 1 червня 2013 року, зігравши у сімох матчах за клуб та не вписавшись у тактичні побудови Романа Григорчука, з обопільної згоди розірвав контракт з ФК «Чорноморець» та повернувся знову до «Арсеналу».[3]

Наприкінці 2013 року у пресі було повідомлено, що Максим Шацьких підписав з ужгородською «Говерлою» контракт терміном 2,5 роки[4].

Збірна[ред.ред. код]

Грав у всіх збірних Узбекистану — від юнацької до молодіжної.

1999 року в віці 20 років дебютував у національній команді Узбекистану, в першому ж матчі забивши збірній Азербайджану 3 голи. Всього у перших чотирьох матчах за збірну молодий Шацьких відзначитися голами 8 разів.

2003 року його вперше визнавали Гравцем року в Узбекистані.

У 2005 році узбецький форвард потрапив до трійки найкращих гравців Азії (під № 2).

15 жовтня 2008 року забив свій 30-й гол за збірну Узбекистану в матчі групового турніру Чемпіонату світу 2010 проти збірної Японії, тим самим обійшов Мирджалола Касимова (29 голів) в списку найкращих бомбардирів в історії збірної.

Разом зі збірною — півфіналіст Кубка Азії 2011 року, на якому був капітаном і забив один гол.

Всього за збірну Узбекистану провів 60 матчів, забивши 34 м'ячі[5].

Статистика виступів[ред.ред. код]

Клубна[ред.ред. код]

Банер уболівальників «Динамо» (Київ) на честь уходу з клубу Максима Шацьких. 26 травня 2009 року

Станом на 13 квітня 2013 року

Клуб Сезон Чемпіонат Кубок Єврокубки Суперкубок Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
ЮТКО 1995 34 22 - - - - - - 34 22
Чіланзар 1995 4 3 - - - - - - 4 3
Сокіл 1996 12 0 1 0 - - - - 13 0
Торпедо 1996 4 0 - - - - - - 4 0
Лада 1997 22 9 - - - - - - 22 9
Газовик-Газпром 1998 27 9 - - - - - - 27 9
Балтика 1999 19 5 1 3 - - - - 20 8
Динамо 1999-00 25 20 4 4 15 5 - - 44 29
2000-01 14 3 - - 7 2 - - 21 5
2001-02 17 7 6 5 1 0 - - 24 12
2002-03 29 22 7 5 12 5 - - 48 32
2003-04 21 10 3 3 8 3 - - 32 16
2004-05 29 11 5 0 8 1 - - 42 12
2005-06 22 5 2 0 2 1 1 0 27 6
2006-07 29 9 3 2 10 5 1 0 43 16
2007-08 23 10 6 3 7 1 - - 36 14
2008-09 6 0 1 0 3 0 1 0 11 0
Всього за Динамо 215 97 37 22 73 23 3 0 328 142
Локомотив 2009 15 8 1 1 - - - - 16 9
«Арсенал»
(Київ)
2009-10 13 4 - - - - - - 13 4
2010-11 28 9 3 0 - - - - 31 9
2011-12 24 3 3 1 - - - - 27 4
2012-13 18 5 2 0 2 0 - - 22 5
Всього за Арсенал 83 21 8 1 2 0 - - 93 22
Чорноморець 2012-13 4 0 - - - - - - 4 0
Всього за кар'єру 401 149 48 27 75 23 3 0 527 199

Титули та досягнення[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]