Швайка Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Олександрович Швайка
Ігор Швайка у 2014
8-й Міністр аграрної політики та продовольства України
27 лютого 2014 — 2 грудня 2014
Президент Олександр Турчинов (в.о.)
Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк
Попередник Микола Присяжнюк
Наступник Олексій Павленко
Народився 25 лютого 1976(1976-02-25) (48 років)
с. Троїцьке, Калмицька АРСР, Російська РФСР, СРСР
Відомий як політик, громадський діяч
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого
Політична партія

Всеукраїнське об'єднання «Свобода»

(2007 —2020[джерело не вказане 1043 дні])
Професія юрист
shvayka.info
 Медіафайли у Вікісховищі
Україна Народний депутат України
7-го скликання
ВО «Свобода» 12 грудня 2012 — 28 лютого 2014
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Швайка.

Ігор Олександрович Швайка (нар. 25 лютого 1976, Троїцьке, Калмицька АРСР) — український політик правого спрямування, державний діяч.

Міністр аграрної політики та продовольства України в уряді Арсенія Яценюка з 27 лютого по 2 грудня 2014 року.

Голова Харківської обласної організації ВО «Свобода» та народний депутат України (2012-2014).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Швайка народився 25 лютого у Калмицькій АРСР. 1978 разом з батьками повернувся до України, до міста Лутугине на Луганщині, куди переселився перед Другою світовою війною його дід, тікаючи з-під Лубен від Голодомору. Ігор Швайка закінчив у Лутугиному середню школу номер 2 із золотою медаллю. Закінчив 1991 року Лутугінську дитячу музичну школу за класом акордеону, грав у духовому оркестрі, (тромбон).

По закінченні школи вступив до Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого у м. Харкові, який закінчив 1998 р. за спеціальністю «Правознавство».

Ще навчаючись у виші почав юридичну практику як юрисконсульт ряду приватних підприємств. 1998 р. став заступником директора з правових питань приватної фірми «Терра», а наступного року очолив представництво ТОВ «Юридична фірма „Ілляшев та партнери“».

2000 очолив власну юридичну фірму «Зевс».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

2007 Швайка став членом Всеукраїнського об'єднання «Свобода», і у лютому 2008 р. очолив її Харківську обласну організацію, змінивши на цій посаді Олега Однороженка. 29 березня 2014 р. на черговому з'їзді ВО «Свобода» представили наступника Швайки, Олексія Миргородського.[1]

У жовтні 2010 р. був кандидатом на пост міського голови Харкова, отримавши на свою підтримку 0,84% голосів.

На виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року обраний до Верховної Ради за партійним списком ВО «Свобода», в якому значився під восьмим номером. У парламенті став заступником голови Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України.

Під час революційних подій в 2013–2014 рр. брав активну участь в координації роботи Майдану.

З лютого по грудень 2014 року — Міністр аграрної політики та продовольства України[2].

З грудня 2014 року повернувся до Харкова і знову очолив Харківську обласну організацію Всеукраїнського об`єднання «Свобода»

23 квітня 2020 року з власної ініціятиви припинив партійне членство у ВО «Свобода»[3][4][5]

Критика[ред. | ред. код]

В декларації, яку він подав як кандидат у народні депутати, доходи фактично нульові[6]. Харківським журналістам на прохання прояснити ситуацію з його декларацією про доходи за 2011 рік відповів, що в 2009 і 2010 роках він задекларував відповідно 400 тис. грн. і 500 тис. грн., зароблених адвокатською діяльністю. «Я „проєдаю“ зароблені тоді гроші», — заявив Швайка.

У Харківській «Свободі» стався гучний внутрішньопартійний конфлікт, в результаті якого з партії зі скандалом були виключені активісти Олександр Гаврилов (колишній помічник нардепа А. Шевченка, керівник агітпроектів), Дмитро Пилипець, заступник начальника виборчого штабу журналіст В. Заєць, і секретар Швайки Діана Хоменко. У заявах про вихід з партії І. Швайка по суті був звинувачений у рейдерському захопленні парторганізації і використанні її в корисливих цілях.[7]

14 листопада 2012 року під час спроби провести звітно-виборчу конференцію Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Ігоря Швайку було обраного головою обласної організації[8][9]. Пізніше Комісія Центрального правління та Контрольно-ревізійної інспекції Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка визнала цю конференцію такою, що відбулася з грубими порушеннями Статуту організації[10].

Кримінальна справа[ред. | ред. код]

4 вересня 2015 року міліція повідомила про підозру в організації масових заворушень біля будівлі Верховної Ради України 31 серпня[11]. ВО «Свобода» розцінює кримінальне переслідування І.Швайки, як політичне[12].

30 вересня 2015 року Апеляційний суд Києва змінив члену ВО «Свобода» Ігорю Швайці, підозрюваному в організації та участі в заворушеннях біля Верховної Ради 31 серпня, запобіжний захід з особистої поруки на арешт з правом внесення 1 мільйон 218 тисяч гривень застави[13].

Відповідне рішення було оголошено сьогодні колегією суддів Апеляційного суду Києва, задовольнивши таким чином клопотання Генпрокуратури про зміну Швайці запобіжного заходу на арешт. Як зазначається, сам запобіжний захід в ухвалі, діятиме до 4 листопада 2015[14].

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково. Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду про застосування особистої запоруки скасувати і постановити нову – застосувати до Швайки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 4 листопада і визначити йому заставу у розмірі 1 мільйон 218 тисяч гривень.

— Рішення Апеляційного суду міста Києва, [14]

Згодом, після оголошення вироку колишній народний депутат від ВО «Свобода» Олександр Мирний заплатив заставу у зазначеному розмірі[15][16].

Родина[ред. | ред. код]

Одружений вп'яте. Має шестеро дітей – 2 сини та 4 доньки:

  • син від першої дружини Олени Севастянової;
  • донька Анна від другої дружини Ольги Зубкової;
  • син Тарас та донька Софія від Ольги Швайки;
  • донька Іванна від четвертої дружини Олени Швайки;
  • донька Мирослава від п'ятої дружини Ольги Швайки.

Третє розлучення Ігоря Швайки супроводжувалось скандалом.[17][18]

Четверту дружину Олену Швайку залишив з маленькою дочкою Іванкою, яка народилася під час штурму Майдану 11 грудня 2013 року.

П'ятою дружиною Швайки стала Ольга Д'яченко, яка була прес-секретарем міністра Ігора Швайки та головним редактором "Аграрної газети".[19]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У Харківської «Свободи» — новий лідер. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 30 березня 2014.
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України Про формування складу Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  3. ↑ Швайка Ігор Олександрович. LB.ua. 26 жовтня 2020. Процитовано 29 лютого 2024.
  4. ↑ ВО "Свобода". ВО "Свобода" (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
  5. ↑ Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Вікіпедія (укр.). 8 січня 2024. Процитовано 7 березня 2024.
  6. ↑ Кандидат от "Свободы" за год не заработал даже копейки. Українська правда. 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 9 червня 2021.
  7. ↑ Свободовец Швайка избил Пилипца и сломал евромайдановцу нос. Добкин уверен. YouTube. Андрей Ректоров. 24 лютого 2013. Архів оригіналу за 26 вересня 2016. Процитовано 9 червня 2021.
  8. ↑ Олексій Грищенко. Головою харківської «Просвіти» став Швайка. [Архівовано 03.03.2014, у Wayback Machine.] Status quo. 15.11.2012.
  9. ↑ Жанна Титаренко. Ігор Швайка проголосив себе головою Харківського осередку Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Справжня варта. 14.11.2012.
  10. ↑ Євген Букет. «Війна» за Харківську «Просвіту» [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.] // «Слово Просвіти». — 2013. — № 9. — С. 10—11.
  11. ↑ Міліція повідомила про підозру екс-міністру Швайці. ukranews.com. Українські новини. 4 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  12. ↑ Влада організувала політичні переслідування проти лідерів «Свободи». Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 11 вересня 2015.
  13. ↑ Суд заарештував екс-міністра Швайку до 4 листопада (фото, відео). ukranews.com. Українські новини. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  14. ↑ а б Суд змінив запобіжний захід Швайці на арешт з правом внесення застави в понад мільйон гривень. Радіо Свобода. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  15. ↑ Сивачук, Олександр (30 вересня 2015). Екс-нардеп О.Мирний вніс заставу за І.Швайку. УНН. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  16. ↑ Соратник приніс за Швайку 1,2 млн гривень застави. ukranews.com. Українські новини. 30 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015.
  17. ↑ Колишня дружина свободівця Швайки звинуватила його у викраденні сина. Архів оригіналу за 20 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  18. ↑ Екс-дружина свободівця Швайки розбила під його будинком наметове містечко і вимагає повернути сина. Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 23 вересня 2013.
  19. ↑ Спроба №5. І. Швайка знову одружився (Фото). Архів оригіналу за 3 квітня 2017. Процитовано 3 квітня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]
Прем'єр-міністр України
Перший віце-прем'єр-міністр
Віце-прем'єр-міністри
Міністри
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Швайка_Ігор_Олександрович&oldid=41949285