Шварцбард Самійло Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Самуїл-Шльома Шварцбард

Самуї́л-Шльо́ма Шва́рцбард (або Шварцбурд; *18 серпня 1886, Ізмаїл — ✡3 березня 1938, Кейптаун) — поет, український анархіст єврейського походження, убивця Симона Петлюри.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився у Ізмаїлі. Після наказу про виселення євреїв з прикордонної смуги з батьками переїхав у м.Балту Подільської губернії, де рано захопився анархістськими ідеями, кілька разів піддавався арештам і брав участь в першій російській революції. У 1905 нелегально емігрував до Румунії. У 1908 заарештований у Відні за спробу пограбувати банк. Здійснив втечу після 4-місячного ув'язнення і переїхав у Будапешт, де був заарештований за спробу пограбувати ресторан. Після цього був висланий з Австро-Угорської Імперії. Свої злочини виправдовував анархістськими переконаннями. У 1910-14 жив у Парижі. На початку Першої світової війни 1914-18 вступив у французький Іноземний Легіон. Був нагороджений орденом Бойового Хреста (Croix de guerre) — найвищої нагороди Легіону. У 1916 внаслідок поранення був демобілізований. У серпні 1917 повернувся до Росії. У 1917 році - після важкого поранення в ході битви на Соммі і лікування - був демобілізований і після Лютневої революції, в серпні разом із дружиною повернувся до Росії. Спочатку працював годинникарем у Балті, але в січні 1919 року в Одесі вступив в Червону Армію і до середини 1920 року в лавах бригади Котовського брав участь у бойових діях Громадянської війни в Україні. Після придушення політичної опозиції розчарувався в Радянськїй владі і знову поїхав до Парижа, де відкрив годинникову майстерню. Незабаром з'ясувалося, що всі члени його сім'ї (всього 15 чоловік) були вбиті в результаті пройшовшої по Україні хвилі єврейських погромів 1918-1920 років[1].

Вбивство Петлюри та паризький процес[ред.ред. код]

Докладніше: Процес Шварцбарда

Після жовтневого перевороту Шварцбард вступив до Червоної армії, брав участь у військових операціях в Україні з Котовським. У 1920 після розчарування від Радянскої влади повернувся в Париж, де відкрив магазин для продажу годинників та ювелірних виробів. Продовжував брати участь в анархо-комуністичній організації, приятелював з Нестором Махно, Петром Аршиновим, та ін. 25 травня 1926 застрелив у Парижі Симона Петлюру, і був заарештований на місці злочину. За підсудного, крім комуністичної і єврейської преси, заступилися Анрі Бергсон, Ромен Роллан, Альберт Ейнштейн, Максим Горький, Олександр Керенський, Анрі Барбюс, Поль Ланжевен.

Українська діаспора звинуватила Шварцбарда, що той радянський агент. Згідно з даними українського історика Михайла Палія, в Париж прибув агент ГПУ Михаїл Володін, і після зустрічі з ним Шварцбард почав стежити за Петлюрою.

Суд над Шварцбардом почався через півтора року, 18 жовтня 1927 і отримав широкий розголос. За підсудного заступилися відомі люди різних (лівих) переконань, в тому числі філософ Анрі Бергсон, письменники Ромен Роллан, Анрі Барбюс, Максим Горький, фізики Альберт Ейнштейн і Поль Ланжевен, політик Олександр Керенський та інші[2][3]; підготовкою експертних матеріалів для захисту займався колишній прем'єр-міністр Угорщини Міхай Каройї. Вів захист відомий французький адвокат Анрі Торрес (Henri Torres). Через 8 днів (26 жовтня) Шварцбард був виправданий більшістю присяжних і негайно звільнений з в'язниці La Santé, в стінах якої він провів півтора року попереднього слідства. Вже в тому ж 1927 році на батьківщині Шварцбарда - в Бессарабії - на ідиші двома виданнями вийшла в світ книга репортажів про хід процесу (З. Розенталь Дер Шварцбард-Процес - Процес Шварцбарда, Ундзер Цайт: Кишинів, 1927) - перша в серії книг на цю тему, які будуть опубліковані в різних країнах і на різних мовах.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Після звільнення Шварцбард залишився в Парижі, де працював в страхових компаніях і продовжив літературну діяльність. У ці роки була написана збірка розповідей про французький фронт часів Першої Світової війни («Мілхоме Білдер» — Образи війни), про перебування автора в Україні у 1917—1919 роках («Фун Тіфн Опґрунт» — З глибокої прірви), вірші, п'єса, мемуари («Ін Лойф Фун Йорн» — В бігу днів). Шварцбард на регулярній основі співробітничав з американськими і британськими періодичними виданнями на ідиші, включаючи серію спогадів «Фун Майне Мілхоме Тогбух» (З мого військового щоденника) в газеті «Арбетер Фрайнд» (Робочий товариш), статті в «Дер Момент» (Момент), «Фрайе Арбетер Штіме» (Вільний робочий голос) і «Ідіше Цайтунг» (Єврейська газета).

У 1937 році, за життя протагоніста на ідиші вийшла триактна п'єса «Шварцбард» відомого письменника і фотографа Алтера Кацизне, яка аж до початку Другої Світової війни з успіхом йшла на єврейських театральних підмостках Європи. У тому ж році Шварцбард їде спочатку в США, а звідти у вересні в Південно-Африканську Республіку на збір матеріалів для планованого нового видання Encyclopedia Judaica. Публікується в «Афріканер Ідіше Цайтунг» (Африканській єврейській газеті). 3 березня 1938 року в Кейптауні він раптово вмирає від серцевого нападу. Похований там же.

Після смерті[ред.ред. код]

Через 30 років, в 1967 році, його прах перезаховали в Ізраїлі, в мошаві Кфар Авіхайіль північніше Нетанії — поселенні колишніх легіонерів; декілька вулиць в Ізраїлі носять ім'я "месник" ("הנוקם") - на честь Шварцбарда. Архів письменника зберігається в ІВО (Єврейському Науковому Інституті) в Нью-Йорку в бібліотеці Кейптаунського університету.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]