Шведська Ост-Індська компанія
Шведська Ост-Індська компанія (швед. Svenska Ostindiska Companiet) — компанія, створена в Швеції у XVIII ст. для ведення морської торгівлі з країнами Сходу.
У Швеції перші торгові компанії за зразком іноземних стали виникати ще у XVII ст., але їх діяльність не мала великого успіху.
Заснування Шведської Ост-Індської компанії було наслідком ліквідації у 1731 р. Австрійської Ост-Індської компанії. Іноземці, які мали надію отримати прибуток від участі у колоніальній торгівлі, звернули свою увагу на Швецію. Шотландець Колін Кемпбелл разом з гьотеборжцем Нікласом Сальгреном звернулися до комісара Хенріка Кьоніга, який і став їх представником перед шведським урядом.
Після попередніх обговорень в уряді і на ріксдазі 14 червня 1731 р. король підписав перший привілей строком на 15 років. Цей привілей давав Хенріку Кьонігу і його компаньйонам право за помірну платню короні здійснювати торгівлю з Ост-Індією, а саме «у всіх портах, містах та ріках по інший бік від мису Доброї Надії ». Судна, що відправлялися компанією, повинні були відпливати виключно з Гьотеборгу і туди ж приходити після плавання, щоб продати свій вантаж на відкритому аукціоні. Їй дозволялося споряджати стільки судів, скільки їй було потрібно, з тією лише умовою, що вони повинні бути побудовані або куплені у Швеції.
Компанія керувалася дирекцією, до якої входили як мінімум три особи, що розумілися на торгівлі. У випадок смерті одного з директорів компанії ті директори, що залишилися, мали обрати третього. Директорами могли бути лише шведські піддані, що сповідували протестантську віру.
Вже на самому початку свого існування компанія зіткнулася з перепонами, які їй чинили іноземні конкуренти і вітчизняні противники.
Перший же споряджений корабель компанії був захоплений голландцями в Ерсунні (протоці між о.Зеландія та Скандинавським півостровом), але незабаром був все ж звільнений. Спроба закріпитися в Індії виявилася ще менш вдалою. У вересні 1733 р. компанія заснувала в Порто-Ново на Коромандельському березі факторію, але вже в жовтні вона була знищена військами, спорядженими англійським губернатором Мадрасу та французьким губернатором Пондішері. Всі товари були конфісковані, а англійські піддані, що знаходилися там, - заарештовані. У 1740 р. англійський уряд погодився виплатити компанії компенсацію в розмірі 12 тис. фунтів стерлінгів.
Після конфлікту в Порто-Ново у ріксдазі періодично почали підніматися питання щодо припинення ост-індської торгівлі, яка псувала відносини з морськими державами. Проте справа поступово просувалася. Компанія всіляко уникала зіткнень з ост-індськими компаніями, у зв’язку з чим вона робила акцент на торгівлю з Китаєм, залишивши плани закріпитися на індійському узбережжі.
За час дії першого привілею було здійснено 25 експедицій, з яких лише три були в Бенгалію, всі ж інші мали кінцевою метою Китай. Не зважаючи на втрату чотирьох суден, в цілому експедиції принесли значний дохід, що в середньому на 42% перевищував вкладені в них кошти.
У 1746 р. був наданий другий привілей, термін дії якого закінчувався лише через 20 років. Перші 14 експедицій були організовані так само, як і всі попередні, тобто кошти для спорядження суден збиралися щоразу окремо. Проте у 1753 р. компанія була реорганізована в акціонерне товариство зі статутним фондом.
З 14 згаданих суден жодне не було втрачене, і кожна експедиція принесла прибуток в 39,5% . Після утворення статутного фонду на Схід було відряджено ще 22 експедиції, лише одна з яких ходила до Індії (в Сурат). При цьому було втрачене одне судно.
Особливо вдалим виявився третій привілей (1766-1786 рр.). В ході 39 відряджених експедицій не було втрачено жодного судна. Перемир'я між морськими державами, що встановилося в ході Війни за незалежність США (1775-1783 рр.), створило надзвичайно сприятливу кон’юнктуру для торгівлі нейтральних держав.
Стан змінився у часи відновлення привілею у 1786-1806 та 1806-1821 рр. Нестабільна політична ситуація в Європі, пов’язана з Великою французькою революцією та Наполеонівськими війнами, стала значною завадою для здійснення торгівлі. Власники четвертого привілею з 1803 до 1809 р. не змогли організувати жодної нової експедиції, внаслідок чого дивіденди в цей період не виплачувалися. Не зважаючи на те, що термін п’ятого привілею збігав лише у 1821 р., в 1814 р. було оголошено про дозвіл вільної торгівлі з Ост-Індією.
Для Гьотеборга, що був місцем резиденції компанії, ост-індська торгівля слугувала поштовхом для швидкого розвитку. Дорогі індійські та китайські товари – головним чином шовк, чай, фарфор та спеції – розповсюджувалися на аукціонах, а згодом розходилися по всій Європі, посідаючи значне місце в шведському експорті. Щорічна середня вартість експорту ост-індських товарів становила:
- у 1731-1746 рр. (1-ий привілей) - 147 971 ріксдалер
- у 1746-1766 рр. (2-ий привілей) – 215 640 ріксдалерів
- у 1766-1786 рр. (3-ій привілей) – 1 021 559 ріксдалерів
- у 1786-1806 рр. (4-ий привілей) – 338 805 ріксдалерів
- у 1806-1821 рр. (5-ий привілей) – 208 283 ріксдалера.
Серед учасників компанії були не тільки великі торговці, але і державні діячі (серед них Карл Фредрік Шеффер та Юхан Лільєнкранц, значне число членів риксроду та інших високоповажних осіб.
Джерела [ред.]
- Nordisk familjebok. B. 20. Stockholm, 1914.
- Nordisk familjebok. B. 21. Stockholm, 1915.
- Stavenow L. Sveriges historia till våra dagar: fihetstiden, B. 9. – Stockholm, 1922.
Література [ред.]
- Frängsmyr T. Ostindiska Kompaniet. – Stockholm, 1976.
- Grill C. The Affair of Porto Novo: an Incident in Anglo-Swedish Relations//The English Historical Review 1958.
- Hellstenius J. Bidrag till Svenska Ostindiska compagniets historia 1731-1736. – 1860.
- Kjellberg S. Svenska Ostindiska Compagnierna 1731-1813. – Malmö, 1975.
- Lindkvist H. Historien om Ostindiefararna. – Göteborg, 2002.
- Nyström J. F. De svenska ostindiska kompanierna, historisk-statistisk framställning. - 1883.
Посилання [ред.]
