Шведський потоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шведський потоп
Повстання Хмельницького, Московсько-польська війна 1654—1667, Північна війна 1655—1660
Rzeczpospolita Potop.png
Дата: 16551660
Місце: Річ Посполита, Україна, Литва, Данія
Результат: Оливська угода
Сторони
Річ Посполита

Союзники:
Московія (1656-1658)
Кримське ханство
Австрія (1657)
Угорщина (1657)
Бранденбург-Пруссія (1657)
Данія-Норвегія (1657)
Голландія

Швеція

Союзники:
Московія (1654-1656)
Литва Радзивіллів
Гетьманщина
Бранденбург-Пруссія (1656—1657)
Трансильванія (1656)
Молдавія
Валахія

Командувачі
Ян II Казимир

Фрідріх-Вільгельм I

Карл Х Густав

Богдан Хмельницький
Януш Радзивілл
Юрій II Ракоці

Північна війна 1655—1660
Театри військових дійШведський потопМосковсько-шведська війна 1656—1658Померанський театр війни 1655—1660Дансько-шведська війна 1657—1658Дансько-шведська війна 1658—1660Норвезький театр війни 1655—1660

БитвиУйсцеДанцигСоботаЖарновКраківНовий ДвірВойничЯсна ГораГолонбВаркаКлецкоВаршава (1)Варшава (2)ДинабургКокенгаузенРигаПросткиФіліпувХойницеПерехід через БельтиКольдінгКопенгагенЕресуннНюборг

ДоговориКейданяй (1)Кейданяй (2)РиньськКенігсбергТишовцеМарієнбургЕльбінгЛабіауВільнаВідень (1)РаднойтВідень (2)Велява-БидгощТааструпРоскіллеГадячВалієсарГаагаОліваКопенгагенКардіс

Потоп (існує ще назва Шведський потоп) — вторгнення у Польщу коаліції на чолі з Швецією (1655—1660), що завдало непоправної шкоди Речі Посполитій. Закінчився Олівським миром, за яким польський король Ян II Казимир відмовився від претензій на шведський престол. До антипольської коаліції входили Козацька держава, Швеція, Бранденбург, Семигород, Молдавське князівство, Волощина та литовські князі.

Хід подій[ред.ред. код]

Майже одразу після Переяславської Ради між Україною та Москвою почалися тертя та непорозуміння. Спочатку Москва проголосила війну Польщі, з московським військом пішли на Білорусь козаки під проводом наказного гетьмана Івана Золотаренка. Населення Білорусі радо визнавало владу гетьмана, приймало козацький устрій. Московські воєводи мали приєднувати білоруські землі до Московщини. Союз України з Москвою викликав союз Криму з Польщею.

Карл X Густав
Ян II Казимир

Спільні сили татар та поляків почали з осені 1654 року руйнувати Поділля, Брацлавщину, заходили до Білої Церкви, двічі були відбиті від Умані. Країна була зруйнована, обернена на пустелю, людність тікала на Слобожанщину (тоді втікачі з Герасимом Кондратьєвим на чолі заснували м. Суми). В бою на Дрижиполі в січні 1655 року згинуло багато людей, але він не дав перемоги жодній зі сторін, хоч становище Польщі значно погіршало.

Влітку 1655 року шведські війська зайняли Познань, Варшаву, на початку жовтня — Краків.

Тим часом Богдан Хмельницький з воєводою Васілієм Шеремєтьєвим перенесли дії до Галичини, на півночі було підкорено всю Білорусь, Литву до Вільного. Населення Волині, Полісся, Поділля визнало владу гетьмана. Князь Святополк-Четвертинський просив у гетьмана війська для охорони; під гетьманський реґімент просилися князь Януш Радзівілл, слуцькі князі. 1657 року прийняла українську владу шляхта Пинського повіту - територія Української Держави поширилася на захід, північ.

Становище Польщі було загрозливе. Шведський король Карл Х Густав зайняв Варшаву і Краків; до нього приєднався курфюрст Бранденбурзький. Литва визнала владу Швеції, король Ян II Казимир втік до Сілезії.

Перелом у війні[ред.ред. код]

З цієї ситуації врятувала Польщу дипломатія: вона звернулася до Москви з пропозицією перемир'я, цареві запропоновано польську корону після смерти бездітного Яна ІІ Казимира. В 1656 році підписано у Вільні, без представників від України, сепаратне перемир'я.

Віленський мир розв'язав Б.Хмельницькому руки: мілітарний союз України з Москвою проти Польщі (Переяславська угода) втратив вагу, більше від договору нічого не залишилося.

На козацькій Раді, скликаній у Чигирині, всі присутні полковники, осавули, сотники присягли гетьману, що будуть спільно боротися за Україну: "присягали собі, а не чужим монархам".

Богдан Хмельницький розгорнув активну діяльність по створенню коаліції з ряду європейських країн, що мала вирішити "польське питання". До неї увійшли Швеція, Бранденбург, Трансільванія, Молдавія, Валахія та Литва. Згідно з планами учасників коаліції Польща мала бути розділена між її членами, причому Україна (Велике князівство Руське) повинна була отримати всі землі, заселені українцями, а також, разом із Швецією, протекторат над Литвою, що повинна була перетворитись на Литовське королівство. Сам Б. Хмельницький мав отримати титул "Дідичного князя" (Великого князя) Князівства Руського.

1656-й рік був переломним в історії Хмельниччини. Звільнена морально від обов'язків, зв'язаних з мілітарним союзом з Москвою, Україна під проводом Богдана Хмельницького стала осередком ряду коаліцій, які охопили всю Східню Европу.

1656 року московський цар оголосив війну Карлу Х Густаву (призвела до тривалого протиборства Швеції та Московської держави).

Ще одного удару коаліції завдала Данія, яка, під впливом Австрії, почала війну зі Швецією, що примусило Карла Х Ґустава вивести війська з Польщі, за ними пішла з Польщі армія курфюрста Бранденбурґу. Війська трансільванського князя опинилися у вкрай важкому становищі, князь Юрій II Ракоці був змушений капітулювати.
Експедиційний козацький корпус, під командуванням полковника Антіна Ждановича, повернувся в Україну.

Таким чином війська союзників зазнали поразки від поляків.

У 1656-57 рр. Богдан Хмельницький вів активні переговори з королем Карлом Х про утворення українсько-шведського військового, політичного союзу (смерть не дозволила реалізувати плани).

Після смерти Богдана Хмельницького новий гетьман Іван Виговський розірвав остаточно стосунки з Московією, вів переговори зі Швецією, проте уклав з Польщею Гадяцький договір.

Воєнні дії[ред.ред. код]

Шведський король Карл X в битві під Варшавою 1656
Мапа Речі Посполитої під час Потопу

1655[ред.ред. код]

1656[ред.ред. код]

1657[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]