Швейна промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ткацький верстат у текстильному музеї (місто Лоуелл, штат Массачусетс, США)

Шве́йна промисло́вість — галузь легкої промисловості, що виробляє одяг. Основну сировину для швейної промисловості дає текстильна промисловість.

Швейна промисловість в Україні[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Традиції швейної промисловості безпосередньо пов'язані з кравецьким ремеслом і сягають до часів Руси. За середньовіччя, як і пізніше, кравецтво було широко розвинене на українських землях (цехи), і ще до 1918 основною формою виробництва були дрібні кустарні підприємства що нерідко працювали для більших торгових фірм. Кравецтво було найбільше розвинене по більших містах України, і передрев. осередками швейної промисловості були Київ, Харків, Одеса, Львів, Чернівці та інші.

У часи УРСР[ред.ред. код]

З приходом радянської влади поступово збільшено виробничі форми швейної промисловості, зокрема за доби п'ятирічок. До другої світової війни збудовано в Україні близько 20 більших підприємств, у тому числі швейну фабрику імені Ф. Смирнова-Лавочкіна в Києві, імені В. Воровського в Одесі, імені Ю. Д. Тинякова в Харкові та інші. У 30-их pp. майже ліквідовано дрібні форми виробництва: 1940 85,2% виробництва припадало на великі підприємства, і до початку другої світової війни в Україні їх було близько 50. У загальному виробництві легкої промисловості ця галузь становила: 2,4% 1913, 24,8% 1927 — 28 і 37,8% 1940.

У 1950-их pp. в Україні працювало 123 підприємства швейної промисловості, одначе її географічне розміщення було дуже нерівномірне. 32% всієї продукції давали підприємства Києва і Харкова. У 1951 — 70 pp. збудовано 10 нових великих підприємств, зокрема в Артемівському (Донецька область), Дрогобичі, Києві, Харкові, Львові, Кіровограді та Миколаєві. Загальна кількість підприємств збільшилась до 152. Починаючи з 1970-их pp., в Україні створюються великі швацькі об'єднання на базі існуючих підприємств, наприклад, київська «Україна» (найбільше в УССР), одеське імені Воровського, харківське імені Тинякова, «Трембіта» у Чернівцях, дніпропетровське імені В. Володарського та інші. Рівень механізації швейної промисловості підноситься за 1970-их pp. до 58,2%, на той час створено також 6 будинків для моделювання одягу у Львові, Києві, Донецькому, Дніпропетровському, Одесі й Харкові.

Виробництво Ш. п. УССР за повоєнних pp.
Виробництва: 1960 1965 1970 1980 1984
Пальта, півпальта і плащі в тис. шт. 10 284 10 078 17 038 14 040 11 441
Костюми тис. шт. 14 072 14 842 16 926 15 219 10 391
Плаття (вкл. з сарафанами й халатами) тис. шт. 3 905 22 187 39 456 56 958 55 753
Штани 11 910 21 203 25 299 27 119 22 726
Спідниці 100 826 1 427 3 320 4 269

1984 швейна промисловість України виробила продукції на суму 4,9 млрд карб. (20% виробництва СССР) супроти 1,6 млрд карб. 1960 (19'%) і 2,9 млрд карб. 1970 (18%).

Стан у сьогодення[ред.ред. код]

З уваги на недорозвиненість цієї галузі промисловості Україна мусить ввозити значну частину текстильних виробів з Росії й інших республік, а також з країн східного блоку.

Розміщення швейної промисловості і далі досить нерівномірне. Південно-західний район з осередками в Києві і Львові дає близько половини всього виробництва, донецько-дніпровський — 2/6, південний з базою в Одесі — 1/6. Швейна промисловість і надалі переважно скупчена у більших містах. Доброякісні вироби ввозяться переважно з країн східного блоку, зокрема з Польщі і Чехо-Словаччини.

Джерела[ред.ред. код]

  • Б. Винар / Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000..
  • Горелік Л. Продуктивність праці і організація заробітної плати в швейній промисловості УРСР. К. 1941.
  • Винар Б. Розвиток української легкої промисловости. Денвер 1955.
  • Горелик Л. Вопросы экономики легкой промышленности Украинской ССР. К. 1956
  • Вопросы развития легкой промышленности. К. 1961.
  • Попков В. Развитие швейной промышленности. В кн. Бюллетєнь научно-технической информации Всесоюзного н.-и. института швейной промышленности, ч. 6, М. 1958.
  • Легка промисловість Української РСР за 50 років радянської влади. К. 1967.
  • Адамова Н., Алексеева Л. Организация и планирование предприятий швейной промышленности. К. 1969.
  • Рыжков И. Легкая промышленность. В кн. научно-технический прогресе в Украинской ССР, 1961 — 1970. К. 1971.


Промисловість Це незавершена стаття з промисловості.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.