Швейцер Михайло Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Швейцер Михайло Абрамович
Файл:Shveitser1.jpg
Ім’я при народженні Швейцер Мойсей Абрамович
Народження 16 березня 1920(1920-03-16)
Перм, РРФСР
Дата смерті 2 червня 2000(2000-06-02) (80 років)
Москва, Росія
Громадянство СРСР СРСР
Національність єврей
Рід діяльності кінорежисер, сценарист
Роки діяльності 1949-1993
Дружина С.А. Мількіна

Миха́йло (Мойсе́й) Абра́мович Шве́йцер (* 16 березня 1920, Перм — †2 червня 2000, Москва) — радянський кінорежисер, народний артист РРФСР.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився 16 березня 1920 р. в м. Перм. Весною 1925 року переїхав до Москви, вступив до ВДІКу, вчився у Сергія Ейзенштейна. «Я учень Ейзенштейна, — любив говорити Швейцер. — Коли ми привезли в Локарно на кінофестиваль фільм „Воскресіння“, всі журналісти відмітили в картині вплив Ейзенштейна. Я дійсно пам'ятаю багато його заповітів. Картина „Час, вперед!“ теж створена під великим впливом уроків Ейзенштейна. Я взагалі вважаю цю картину своєю найкращою. Вона сильна і у сенсі майстерності, і у сенсі щирості».

Працював на Ташкентській к/с у 1941-42 рр. як асистент режисера. У 1944 році закінчив режисерський факультет ВДІКу, почав працювати на «Мосфільм»і. Був асистентом режисера на зйомках стрічки М.І. Ромма «Людина No 217» у 1944 році.

Перша самостійна робота — фільм «Шлях слави» (1949). Після цієї картини, зйомки якої (в якості експерименту) виконували зразу троє молодих режисерів, Швейцер залишився без роботи: його поява у кіно припала на період «боротьби з космополітизмом». Звільнений з кіностудії «Мосфільм», він тільки при допомозі М.І. Ромма, у якого він був асистентом на стрічці «Людина № 217», зміг влаштуватися на Свердловську кіностудію режисером документальних фільмів. У період з 1951 по 1955 рр. Швейцер відзняв ряд документальних та видових фільмів.

У 1953—1955 рр. працює на к/с «Ленфільм». З 1956 — режисер-постановник к/с «Мосфільм».

Потім доля потурала йому і у 1956 році він зняв картину «Чужа рідня». Зразу після нього, у 1957 році, разом з В. Тендряковим, знімає фільм «Тугий вузол». І знову невдача — фільм був названий «антипартійним» і пішов у прокат (обмежений) лише після серйозних виправлень під назвою «Саша вступає в життя» (початковий варіант був вперше показаний лише у 1989 році). Швейцер потім зізнавався, що давав тоді собі слово більше ніколи не працювати з сучасним матеріалом.

Загалом, якщо сучасність не балувала режисера, то класика була благодатним матеріалом — так з'являються «Воскресіння», «Крейцерова соната», «Золоте теля», «Маленькі трагедії», «Мертві душі», які ввійшли у золотий фонд радянського (та пост-радянського) кіно.

Головною людиною в житті Михайла Швейцера була його жінка — Софія Абрамівна Мількіна, теж випускниця ВДІКу, з якою він познайомився наприкінці війни у 1944 році. Вона, за його словами, була і його вчителем, і єдиною людиною, яка ставила високі вимоги і не дозволяла схибити, яка формувала світогляд режисера та його реальне життя. Завдяки її величезним духовним, творчім та організаційним силам, Швейцер та їх спільна з Софією Абрамівною творчість відбулися. Багато режисерських та сценарських робіт зроблено разом з нею.

М.Швейцер був художнім консультантом Правління Кіноконцерну «Мосфільм». Він написав і опублікував в центральних газетах та журналах низку серйозних статей про життя та про мистецтво. Протягом багатьох років був головою Бюро режисерів студії та членом Правління Союзу Кінематографістів СРСР.

Михайло Швейцер помер 2 червня 2000 р. у Москві через місяць після автокатастрофи.

Нагороди та звання[ред.ред. код]

  • 1977 — Народний артист РРФСР
  • 1977 — Лауреат Державної премії СРСР (фільм «Втеча містера Мак-Кінлі»)
  • 1989 — Лауреат Державної премії РРФСР ім. братів Васильєвих (фільм «Крейцерова соната»)
  • 1990 — Народний артист СРСР
  • 1992 — Премія «Кінотавр», приз у номінації «За творчій внесок в кіномистецтво»
  • 1995 — Лауреат Премії «Золотий Овен» («Людина кінематографічного року»)
  • 1996 — Нагороджений «Орденом Пошани»
  • 1998 — Премія Президента Росії в області літератури та мистецтва
  • 1999 — Лауреат Премії «Ніка» (приз «Честь и достоинство»)
  • 1999 — Золота пушкінська медаль «За вклад в развитие, сохранение и приумножение традиций отечественной культуры»
  • 2000 — Нагороджений Орденом «За заслуги перед Отечеством» III-го ступеню
  • 2000 — Лауреат премії мерії м. Москви в області кіно (посмертно)

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисерські роботи[ред.ред. код]

  • 1949 — «Шлях слави», разом з Б.Бунєєвим та А.Рибаковим
  • 1954 — «Кортик», разом з В. Венгеровим
  • 1956 — «Чужа рідня» (у головній ролі Микола Рибников)
  • 1957 — «Тугий вузол», (інша назва «Саша вступає у життя»)
  • 1960 — «Воскресіння», 1-ша серія
  • 1960 — «Мічман Панін»
  • 1961 — «Воскресіння», 2-га серія
  • 1966 — «Час, вперед!», разом з С. Мількіною
  • 1968 — «Золоте теля»
  • 1970 — «Карусель»
  • 1975 — «Втеча містера Мак-Кінлі»
  • 1977 — «Смішні люди»
  • 1979 — «Маленькі трагедії», телевізійний фільм
  • 1984 — «Мертві душі», телевізійний фільм
  • 1987 — «Крейцерова соната», разом з С. Мількіною
  • 1992 — «Як живете, карасі?», разом з С. Мількіною
  • 1993 — «Послухай, Фелліні!», телевізійний фільм, разом з С. Мількіною

Сценарії до фільмів[ред.ред. код]

  • 1960 — «Воскресіння», 1-ша серія (участь у сценарії)
  • 1961 — «Воскресіння», 2-га серія (участь у сценарії)
  • 1966 — «Час, вперед!», разом з В.Катаєвим
  • 1968 — «Золоте теля»
  • 1970 — «Карусель»
  • 1977 — «Смішні люди»
  • 1979 — «Маленькі трагедії»
  • 1984 — «Мертві душі»
  • 1987 — «Крейцерова соната»
  • 1992 — «Як живете, карасі?», разом з С. Мількіною та Є.Козловським
  • 1993 — «Послухай, Фелліні!», разом з С. Мількіною
  • 2001 — «Коти під дощем», анімаційний (Росія), разом з О. Деміним

Акторські роботи[ред.ред. код]

  • 1966 — «Час, вперед!»

Посилання[ред.ред. код]