Швеція
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
Konungariket Sverige |
|||||
|
|||||
| Девіз: Король країни має девіз ”För Sverige i tiden” (Задля Швеції і задля часу) | |||||
 |
|||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Стокгольм 59°21′ пн. ш.; 18°4′ сх. д. |
||||
| Офіційні мови | Офіційної мови невизначено фактично шведська | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | |||||
| - Король | Карл XVI Густаф | ||||
| - Прем'єр-міністр | Фредрік Райнфельдт | ||||
| Незалежність | точно невизначено | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 449 964 км² (55) | ||||
| - Води (%) | 8,7 | ||||
| Населення | |||||
| - перепис 2008 р. | 9 196 227 ( Source: www.scb.se) | ||||
| - Густота | 20/км² (194) | ||||
| ВВП (ПКС) | 2007 р., оцінка | ||||
| - Повний | $333,1 млрд (33) | ||||
| - На душу населення | $36 900 (25) | ||||
| ІРЛП (2004) | ▲ 0,956 (високий) (6) | ||||
| Валюта | Шведська крона (SEK) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| - Літній час | CEST (UTC+2) | ||||
| Домен Інтернет | .se6 | ||||
| Телефонний код | +46 | ||||
Шве́ція — (Офіційна назва: Королівство Швеція (швед. Konungariket Sverige)) — країна розташована в Північній Європі, у східній частині Скандинавського півострова (між Скандинавськими горами та Балтійським морем).
Межує на заході з Норвегією і на північному сході — з Фінляндією.
Площа території — 450 тис. кв. км.
Найвища точка — гора Кебнекайзе (2111 м; інші дані — 2123 м).
Столиця — Стокгольм (Stockholm) — 711 тис. осіб (грудень 1995 р.); з передмістями — 1 млн. 762 тис. осіб (грудень 1997 р.).
Великі міста: Гетеборг (789 тис. мешканців), Мальме (518 тис. мешканців), Уппсала (181 тис. мешканців).
Зміст |
[ред.] Природа
У рельєфі півночі та заходу країни переважають гори і плоскогір'я, на півдні — горбисті рівнини.
Вздовж кордону з Норвегією простягаються Скандинавські гори, між ними і Ботнічною затокою — плоскогір'я Норланд, південніше — Середньошведська низовина і височина Смоланд. На крайньому півдні — рівнини п-ова Сконе.
Клімат помірний, перехідний від морського до континентального.
Річки — порожисті; озера (Венерн, Веттерн, Меларен, Сільям та ін.) займають бл. 9 % території країни.
До Швеції належать понад 20 тис. островів (найбільші — Готланд і Еланд).
Див. також Геологія Швеції, Гідрогеологія Швеції.
[ред.] Історія
Швеція була нейтральною країною в обох світових війнах.
Соціал-демократична робоча партії перебувала при владі без перерви в 1951—1976 рр.
Конституційні права монарха були дуже обмежені 1975 року.
1986 — був убитий прем'єр-міністр Улоф Пальме.
[ред.] Політика
Політична система — конституційна монархія. У Швеції роль конституції виконують чотири основні закони: Форма правління (1974), Акт про престолонаслідування (1810), Акт про свободу друку (1949), Основний закон про свободу висловів (1991).
Глава держави — король Карл ХІ Густав (з 1973).
Членство в міжнародних організаціях: ООН, ЄС (з 1995 року), ОБСЄ, РЄ, МВФ, ЄБРР, МБРР, Міжнародна організація праці, Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейська організація вільної торгівлі.
Див. також: Партія піратів
[ред.] Економіка
Швеція — високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством, за рівнем якості життя займає одне з перших місць в світі.
Провідні галузі промисловості: гірнича (мідна та інш. мінералів), чорна та кольорова металургія, машинобудівна, хімічна, легка і харчова, цементна, деревообробна та паперова промисловість.
Розвинуті всі види транспорту (автомобільний, залізничний, паромний, морський, трубопровідний), основні внутрішні перевезення здійснюються автодорогами і залізницями.
Найважливіші морські порти: Гетеборг, Стокгольм, Лулео, Гельсінгборг, Мальме і Норчепінг.
За даними [2001 Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation ]:
- ВВП — $ 245,2 млрд
- Темп зростання ВВП — 2,9 %
- ВВП на душу населення — $ 27705
- Прямі закордонні інвестиції — $ 3,2 млрд
Імпорт: машини і транспортне обладнання (41 %), різні споживчі товари (14 %), хімічні продукти (12 %) і енергоносії (6 %, переважно нафта) — $ 86,7 млрд (г. ч. Німеччина — 19,2 %; Великобританія — 10,2 %; Норвегія — 7,6 %; Данія — 6,5 %; Франція — 6,3 %).
Експорт: літаки, транспортні засоби, дрилі, шарикопідшипники, електроніка, нафтохімікати, текстиль, декоративне скло, папір, залізо, сталь, вироби з дерева. Обсяг експорту — $100 млрд (г. ч. Німеччина — 11,3 %; Великобританія — 9,3 %; Норвегія — 8,8 %; США — 8,8 %; Данія — 6 %).
Більшість промислових підприємств в Швеції належить приватним особам. У 1960—1970-х роках частка повної або часткової державної власності в промисловості складала від 10-15 %.
У кінці 1990-х років в державному секторі працювали 250 тис. чоловік (10 % всіх зайнятих), переважно в гірничодобувній, металургійній, лісопереробній і суднобудівній галузях промисловості.
Приватна власність корпорацій в Швеції відрізняється досить високою мірою концентрації в порівнянні з іншими розвиненими країнами. На початку 1990-х років в економіці Швеції панували 14 корпорацій, на частку яких припадало бл. 90 % всієї промислової продукції країни. Три з них охоплювали 2/3 всіх прибутків і зайнятих в приватному секторі. Компаніям, що входять в концерн Валленбергів, належала приблизно 1/3 ринкових вартості всіх шведських акцій.
У Швеції є потужний кооперативний рух. Споживчі і виробничі кооперативи контролюють бл. 20 % всієї роздрібної торгівлі. Кооперативному союзу належать супермаркети, туристичні агентства і фабрики. Він нараховує бл. 2 млн членів. Федерація шведських фермерів, в яку входять майже всі фермери країни, є основним виробничим кооперативом. Йому належать молочні ферми, м'ясокомбінати, підприємства по випуску добрив і обладнання для сільського господарства. Федерація повністю контролює збут масла, сиру, молока і більше 50 % збуту вовни, яєць, зерна і м'яса.
ВВП Швеції в 1996 р. оцінювався в $184,3 млрд ($20,8 тис. на рік з розрахунку на душу населення). Уряд витрачає 26 % ВВП, а споживачі — 53 %.
У 1990 Швеція пережила найсильніший після 1930-х років економічний спад, і прямі капіталовкладення в обладнання, інфраструктуру і інші фонди різко скоротилися. Частка сумарних прибутків від сільського господарства поменшала з 12 % в 1950 до 2 % в середині 1990-х років. На частку всієї промисловості припадало 35 % ВВП в 1980, але лише 27 % в 1995, оскільки вперше за сучасний період частка обробних галузей склала менше 20 % ВВП. На частку всієї сфери послуг в 1993 припадало 71 % ВВП.
У XX ст. значення сільського господарства в економіці Швеції різко зменшилося. У 1940 в ньому було зайнято бл. 2 млн чол., а на початку 1990-х років — всього 43 тис. У післявоєнні роки в зв'язку з масовим відтоком сільського населення в міста багато ферм були покинені, і площа сільськогосподарських угідь істотно скоротилася. У 1960—1975 із обороту було вилучено бл. 400 тис. га орних земель, а в 1976—1990 — ще 170 тис. га. Хоч в 1992 частка зайнятих в сільському господарстві становила всього 3,2 % проти 29 % у 1940, а площі оброблюваних земель скоротилися, виробництво с/г продукції за цей час виросло.
Меліорація, селекційна робота з інтродукції сортів рослин, найбільш відповідних для Півночі, широке застосування добрив, кооперативи для збуту с/г продукції і поширення с/г інформації сприяли зростанню продуктивності сільського господарства. Різке скорочення числа зайнятих в цій галузі компенсувалося за рахунок зрослої механізації.
Головна галузь сільського господарства Швеції — тваринництво і виробництво кормів. У 1996 нараховувалося бл. 1,8 млн голів великої рогатої худоби, зокрема 500 тис. молочних корів.
3/4 оброблюваних площ країни зайняті кормовими культурами. 2-е місце в землеробстві займає вирощування зернових культур.
Розвинуте лісове господарство і лісопереробна промисловість. Деревина використовується не лише для виробництва целюлози, паперу, деревно-волокнистих плит і хімічних продуктів, але також служить паливом і будівельним матеріалом.
У 1995 в обробній галузі було зайнято 761 тис. чоловік (на 26 % менше, ніж у 1980). Майже половина всіх зайнятих в промисловості припадає на металургію та машинобудування. Далі йдуть лісопереробна, целюлозно-паперова, харчова і хімічна галузі, на які сукупно припадає бл. 40 % зайнятих.
Металургія — одна з головних галузей промисловості Швеції. Вона сконцентрована переважно в Бергслагені. Найбільший металургійний завод розміщений у Домнарветі. Виробництво сталі у 1990-х рр. було на рівні бл. 5 млн т на рік.
Машинобудування — найдавніша та найрозвиненіша галузь промисловості в Скандинавії. У Швеції на неї припадає бл. 45 % надходжень від експорту. Виробляють станки, точні вимірювальні прилади, обладнання для електростанцій, підшипники, радіолокаційне обладнання, автомобілі, техніку для стільникового зв'язку, реактивні винищувачі тощо. Більшість підприємств цієї галузі розташовані на рівнинах між Стокгольмом і Гетеборгом — здебільшого навколо оз. Меларен і в долині р. Гета-Ельв. Великий центр машинобудування знаходиться також на південному заході Сконе, в Мальме та сусідніх містах. Розвинене автомобілебудування (головні виробники — компанії «Вольво» і «Сааб»). Понад 4/5 легкових і вантажних автомашин Швеції та автобусів йде на експорт (1/3 з них — до США).
Паперова галузь сконцентрована в основному в Середній і Південній Швеції, в межах досяжності порту Гетеборг і національного ринкового центра Стокгольма з його поліграфічною промисловістю. У Норрчепінгу та Хальсте містяться великі виробництва з випуску газетного паперу. З 1966 його виробництво виросло втричі й досягло 2,4 млн т в 1995. За цим показником країна вийшла на 4-е місце в світі.
У структурі паливно-енергетичного балансу переважає нафта і нафтопродукти (бл. 50 %), решта — вугілля, торф, гідро- та атомна електроенергія. Бл. 1/3 енергетичних потреб Швеції задовольняється за рахунок імпорту (головний енергоносій — нафта, далі йдуть вугілля і природний газ). Основні місцеві джерела енергії — ядерне паливо, гідроресурси, деревина. У 1992 в країні діяли 12 АЕС, за виробництвом атомної енергії на душу населення Швеція займала провідне місце в світі. Референдум, проведений в 1980, висловився за згортання цієї галузі до 2010. У 1996 частка атомної енергії в енергобалансі країни досягла 47 %, причому вартість її була однією з найнижчих в світі (частка ГЕС — 34 %).
Див. також: Корисні копалини Швеції, Історія освоєння мінеральних ресурсів Швеції, Гірнича промисловість Швеції.
[ред.] Адміністративний устрій
24 лена (lan — губернія), які поділяються на 284 комуни. Стокгольм виділений у самостійну адміністративну одиницю, прирівняну до лену.
[ред.] Демографія
Населення — 8,9 млн. осіб (8407 тис. у 1990 р.)
Із них — 17 тисяч саамі і 12 тисяч післявоєнних іммігрантів з Фінляндії, Туреччини, Югославії, Греції, Ірану.
85 % населення проживає на півдні країни.
Мови — шведська; є фіно- і саамімовні меншості.
[ред.] Культура
Офіційна мова — шведська.
[ред.] Релігія
Близько 85 % населення належать до шведської лютеранської церкви.
[ред.] Національна символіка
Державний прапор Точний вік шведського прапора невідомий, але найстаріші зображення синього полотнища з жовтим хрестом датуються 16 століттям. Згідно з королівським указом 1569 року, на шведських бойових штандартах і прапорах повинен був зображатися жовтий хрест, оскільки гербом Швеції був синій щит, поділений на чотири частини золотим хрестом. Можливо, взірцем для шведського прапора був датський прапор, а синій і жовтий кольори взято з герба. Лише з 1620-х років, тобто з часів правління Густава II Адольфа, існують переконливі свідчення того, що синій прапор із жовтим хрестом був на шведських кораблях. Відповідно до найдавнішого в Швеції указу від 1663 року про прапор на кораблі, на всіх суднах, за винятком торговельних, мав бути трикутний прапор, а на торгових — квадратний. Нині трикутний прапор використовують тільки на суднах королівської родини і на військових кораблях. На вимпелі королівської родини в центрі хреста може бути зображений Малий або Великий герб Швеції.
Починаючи з 1916 року 6 червня святкують як День Шведського Прапора. У 1983 році цей день оголошено також Національним Днем Швеції. Таке рішення пояснюється двома причинами: 6 червня 1523 року Густава Васу було обрано королем Швеції, що поклало початок Швеції як незалежної держави, і цього ж дня 1809 року Швеція ухвалила нову Конституцію, яка визначала права громадян і надавала їм значну свободу.
Від 1 березня по 31 жовтня прапор піднімають о 8.00 , в інші дні — о 9.00. Опускають прапор із заходом сонця. В офіційні дати (їх близько 15), наприклад, урочистості в житті королівської родини, Травневе Свято, День Виборів, День ООН (24 жовтня) і Нобелівський День (10 грудня), прапори вивішують скрізь. Прапори можуть вивішувати також на честь місцевих свят або ж урочистих подій у якійсь родині.
Герб — Як визначено в Акті про національні герби 1982 року, Швеція має два національні герби — Великий і Малий.
Малий Герб, який використовують частіше, є синім щитом з трьома золотими коронами, дві вгорі, одна внизу. Зверху щит увінчує корона, іноді щит облямовує золотий ланцюг Ордена Серафима (Орден Серафима, заснований у 1748 році, є найпочеснішою нагородою у Швеції). Зображення трьох корон використовувалося як емблема Швеції приблизно з 1336 року, коли три корони були вже відомі як символ «Трьох мудрих королів». Згідно з іншою теорією, король Магнус Ерікссон (1319—1364) затвердив емблему трьох корон як символ свого титулу — «Король Швеції, Норвегії та Сканії».
Великий Герб — це герб монарха, який використовують в особливих випадках уряд і ріксдаг. Герб бере початок від 1440-х років, коли служив печаткою короля Карла Кнутссона Бонде і відколи почав використовуватися. Щит на цьому гербі поділений на чотири частини, на ньому зображені три корони і «лев Фолькунгів» (тобто герб королівської династії, яка правила у Швеції від 1250-го по 1364 рік). У центрі міститься герб нинішньої королівської династії. На початку 19 ст. цей герб ухвалив щойно обраний наступником шведського трону французький маршал Жан-Батист Бернадот, який почав правити як король Карл XIV Юган. Герб складається з «мантії Васи», уособлення королівської династії Вас (1523—1654), мосту, що символізує князівство Понте-Корво в Італії (дароване Бернадотові імператором Наполеоном 1806 року), Наполеонового орла та семи зірок.
Гімн Швеції Текст «О давня, О вільна» написав дослідник фольклору і автор балад Ріхард Дибек (1811—1877) і поклав на народну мелодію, відому в провінції Вестманланд з середини 19 століття. Наприкінці минулого століття ця пісня стала дуже популярною, і з часом почала сприйматися як національний гімн Швеції.
О давня, о вільна, гориста Північ
О давня, о вільна, гориста Північ,
Як вабить твоя неприкметна краса.
Вітаю тебе, рідна земле моя,
І небо, і сонце, й веселі поля,
І небо, і сонце, й веселі поля.
З минулої величі ти постаєш,
Як світу являла звитягу свою.
Я знаю, ту славу ти й нині несеш.
І жити, і вмерти я хочу в Північнім краю,
І жити, і вмерти я хочу в Північнім краю.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
|
|
||
|---|---|---|
| Члени | Бельгія • Великобританія • Греція • Іспанія • Італія • Кіпр • Люксембург • Мальта • Нідерланди • Німеччина • Португалія • Франція |  |
| Асоційовані члени | Ісландія • Норвегія • Польща • Туреччина • Угорщина • Чехія | |
| Асоційовані партненри | Болгарія • Естонія • Латвія • Литва • Румунія • Словаччина • Словенія | |
| Спостерігачі | Австрія • Данія • Фінляндія • Ірландія • Швеція | |
