Шевель Георгій Георгійович

Шевель Георгій Георгійович
Народився	9 травня 1919(1919-05-09) Харків, Українська Соціалістична Радянська Республіка
Помер	16 листопада 1988(1988-11-16) (69 років) Київ, Українська РСР,  СРСР
Країна	Українська РСР  СРСР
Національність	українець
Діяльність	дипломат, державний діяч
Alma mater	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада	6-й Міністр закордонних справ УРСР
Попередник	Білоколос Дмитро Захарович
Наступник	Мартиненко Володимир Никифорович
Партія	КПРС
Нагороди

|початок_терміну= |кінець_терміну=

Гео́ргій Гео́ргійович Ше́вель (9 травня 1919(19190509), Харків — 16 листопада 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 3—10-го скликань. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в 1949—1952 р. Член ЦК КПУ в 1952—1981 р.

Життєпис

Народився в родині робітника. У вересні 1937 — жовтні 1941 року — студент філологічного факультету Харківського державного університету імені Горького.

У 1941 закінчив Харківський університет і почав працювати інструктором у відділі пропаганди і агітації Харківського міського комітету комсомолу.

У 1941 році — секретар комітету ЛКСМУ Харківського турбогенераторного заводу імені Кірова. У 1941—1943 роках — секретар комітету ВЛКСМ Новосибірського турбогенераторного заводу РРФСР.

У 1943 році — на курсах ЦК ЛКСМУ з підготовки комсомольських працівників для фронтових з'єднань та партизанських загонів, у відділі ЦК ЛКСМУ. Учасник Другої світової війни, з жовтня 1943 по 1944 рік на комсомольській роботі в партизанських з'єднаннях Української РСР.

У 1944 — серпні 1946 року — в апараті ЦК ЛКСМУ; 2-й секретар Львівського обласного комітету ЛКСМУ.

Член ВКП(б) з 1945 року.

У серпні — грудні 1946 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету ЛКСМУ.

У грудні 1946 (затв. у січні 1947) — 10 жовтня 1947 року — секретар ЦК ЛКСМУ з пропаганди і агітації. 10 жовтня 1947 — жовтень 1948 року — 3-й секретар ЦК ЛКСМУ. У жовтні 1948 — лютому 1950 року — 2-й секретар ЦК ЛКСМУ.

У лютому 1950 — березні 1955 року — 1-й секретар ЦК ЛКСМУ.

У 1954 — 7 лютого 1961 року — 2-й секретар Київського міського комітету КПУ.

4 лютого 1961 — 20 липня 1961 року — секретар Київського обласного комітету КПУ з питань агітації та пропаганди.

У 1961—1970 роках — завідувач відділу пропаганди й агітації ЦК КПУ (у грудні 1962 — липні 1963 року — завідувач ідеологічного відділу по промисловості ЦК КПУ).

Від 5 серпня 1970 року до 18 листопада 1980 року — міністр закордонних справ УРСР. Очолював делегації УРСР в ООН.

З 1980 року — на пенсії в Києві.

2005 року у Центральному державному архіві громадських об'єднань України відбулась презентація книги «Георгій Шевель — міністр, патріот, людина». У ній вміщено спогади колег, вихованців Георгія Георгійовича. Серед авторів спогадів також академік Петро Тронько, колишні міністри закордонних справ — Геннадій Удовенко й Анатолій Зленко.

Нагороди

• орден Леніна (1948)
• орден Вітчизняної війни І ступеня (1965)
• орден Вітчизняної війни ІІ ступеня
• три ордени Трудового Червоного Прапора (1960, 1967, 1971)
• орден Дружби народів (1976)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (8.05.1969)

Література

• Д. В. Табачник. Шевель Георгій Георгійович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 386.

Посилання

• Шевель Георгій Георгійович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.317-318