Шелепін Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Олександр Миколайович Шелепін (18 серпня 1918, Воронеж — 24 жовтня 1994) — радянський державний діяч. Голова КДБ СРСР (19581961). Член компартії з 1940 року, член ЦК КПРС з 1952 року.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у Воронежі в сім'ї залізничного службовця.

У 1936–1941 році вчився в Московському інституті історії, філософії і літератури ім. М. Г. Чернишевського (не закінчив). З 1939 також на комсомольській роботі. У 1939–1940 служив у лавах Червоної Армії. У фінську війну був комісаром ескадрону, у Вітчизняну на фронті не був: займався відправкою комсомольців на диверсійні завдання в тилу ворога (зокрема Зої Космодем'янської). З 1943 року секретар ЦК ВЛКСМ, з 1946 року другий секретар. У 1952–1958 1-й секретар ЦК ВЛКСМ.

Михайло Сергійович Восленський розповідав, як він чисто випадково став свідком шелепінської зоряної години. Він був у справах в кабінеті у першого секретаря ЦК ВЛКСМ Н. А. Михайлова, коли тому подзвонив Сталін і, довідавшись, хто відшукав Зою Космодем'янську, сказав: «Це — добрий працівник. Зверни на нього увагу». У ту хвилину і почалося неспинне піднесення Олександра Шелепіна.

У 1958 році був призначений завідуючим відділом ЦК КПРС (у ЦК ВЛКСМ його змінив Володимир Семичасний).

У 1958 році був висунутий М. С. Хрущовим на посаду голови КДБ СРСР, яку за-ймав з 25 грудня 1958 по 14 листопада 1961. Офіційним завданням Шелепіна на цій посаді М. С. Хрущев поставив «перебудову КДБ відповідно до директив XX з'їзду партії». Шелепін сприяв направленню А. Н. Яковлєва на стажування в Колумбійський університет.

3 березня 1959 року в цілком таємній доповідній записці нр. Н-632-Ш на ім'я Хрущова запропонував знищити 21 857 особових справ розстріляних польських громадян. Пропозиція була затверджена і виконана.

У 1961 році був обраний секретарем ЦК КПРС.

О. Н. Шелепін входив до групи, яка керувала придушенням виступу робітників Новочеркаська в 1962. Хвилювання відбулися на грунті гострого браку основних продуктів харчування. Виступ було придушено силою зброї.

Після цього знаходився на посаді голови Комітету партійно-державного контролю ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР і заступника голови Ради міністрів СРСР. Брав участь в змові по зміщенню М. С. Хрущова з посади Генерального секретаря ЦК КПРС. Був одним з головних ініціаторів пленуму ЦК КПРС 14 жовтня 1964 року, на якому відбулося зміщення М. С. Хрущова зі всіх постів. У 1964–1975 член Політбюро ЦК КПРС. У 1967–1975 роках голова ВЦРПС.

Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.