Шемаха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Шемаха
азерб. Şamaxı
Герб
Герб

Координати 40°38′02″ пн. ш. 48°38′21″ сх. д. / 40.63389° пн. ш. 48.63917° сх. д. / 40.63389; 48.63917Координати: 40°38′02″ пн. ш. 48°38′21″ сх. д. / 40.63389° пн. ш. 48.63917° сх. д. / 40.63389; 48.63917

Країна Азербайджан
Район Шемахинський район
Перша згадка II століття
Площа 6 км²
Висота центру 800 м
Офіційна мова Азербайджанська
Населення 43.700 [1]  (2010)
Часовий пояс UTC+ 4
Телефонний код 994176
Шемаха (Азербайджан)
Шемаха
Шемаха

Шемаха́, Шамахи (азерб. Şamaxı) — місто в Азербайджані, адміністративний центр Шемахинського району. Розташовано у південно-східних передгір’ях Великого Кавказу на висоті 800 метрів над рівнем моря. Знаходиться на автошляху БакуТбілісі, за 122 км на захід від Баку й за 72 км на північний схід від залізничної станції Кюрдамир.

Історія[ред.ред. код]

Археологічні розкопки, проведені у північно-західній його частині, виявили поселення, що відноситься до VIV століттям до р. х. [1][2]. Місто згадується у Птолемея (II століття) під назвою Шемахія. На початку X століття місто стало столицею держави ширваншахів [1][2]. У 1222 році після тривалої облоги Шемаху було захоплено й зруйновано монголо-татарами. Місто згадується у персидській анонімній праці початку XIII століття «Аджаїб ад-Дунья»:

« Шемахи — місто в Аррані. Це дуже укріплене місце, жителі надзвичайно фанатичні у справах віри.[3]  »
Шемаха на гравюрі 1630 року Е.Кемпфера

У 1669 році після участі у Великому Московському Соборі 16661668 років у Шемасі зупинявся православний патріарх Антіохії Макарій зі своїм сином та дияконом Павлом Алеппським. Їхня місія мала церковний та дипломатичний характер.

Географічне положення міста на перетині транзитних шляхів визначало величезну кількість набігів та розбійних нападів на Шемаху, що здійснювались сусідніми народами та військами інших ханств, що несли з собою спустошення та руйнування. У 1721 році Шемаха зазнала нападу війська хана Хаджі Дауда Мушкурського, були вбиті російські купці, що перебували там, і завдано величезних збитків російським торгівцям шовком [4]. Вірмени, число яких у місті було досить суттєвим, зазнавали постійних нападів і грабежів, за наказом Хаджі Дауда вони поряд із євреями мали носити на своїх грудях жовтий знак — для того, щоб мусульмани не вітали їх.[5] Результатом цієї події був вжитий Петром Великим Персидський похід 1722-1723 років [6]. У 1742 році місто було зруйновано іранським військом Надір-Шаха.

Мавзолей XV століття Йєдді Гумбез («Сім Куполів»)

У XVIIIXIX століттях Шемаха — столиця Ширванського ханства. У період з 1840 до 1846 року адміністративний центр Каспійської області, потім до 1859 року — Шемахинської губернії. Після руйнівного землетрусу, що сталось 2 грудня 1859 року, центр губернії було перенесено до міста Баку, після чого Шемаха стала адміністративним центром Шемахинського повіту у складі Бакинської губернії.

Незважаючи на високу сейсмічність регіону (найбільші землетруси стались у 1607, 1669, 1859 та 1902 роках [6]), багато історичних пам’яток збереглось досі, зокрема такі як Джума мечеть — п’ятнична соборна мечеть VIII століття, Йєдді Гумбез («Сім Куполів») — мавзолей, збудований 1402 року, а також руїни фортеці Гюлістан, побудова XIXII століть, які є головними пам’ятками міста.

Мініатюра XV століття з Шемахи

Тривалий час Шемаха була одним з найважливіших пунктів упродовж всього Великого Шовкового шляху. Цим зумовлено те, що місто упродовж тривалого часу було одним із центрів ширвано-апшеронської архітектурної школи та школи декоративно-прикладного мистецтва (килимарства) й мініатюри. Знаходячись на перетині караванних шляхів, Шемаха була одним з крупних торгово-ремісничих центрів на Близькому Сході, займаючи важливе місце у торгівлі шовком, ще у XVI столітті згадуються торгові зв’язки шемахинських та венеційських купців [7]. У Шемасі вели торгівлю азербайджанські, іранські, арабські, середньоазійські, російські, індійські та західноєвропейські купці, що володіли тут факторіями, були численні шовкоткацькі, паперопрядильні й килимові майстерні.

Місто прославилось як батьківщина багатьох видатних азербайджанських філософів, архітекторів та вчених, таких як Хагані, Насімі, Сабір.

«Танцівниця із Шемахи». Григорій Гагарін, XIX століття

Шемаха згадується великим російським поетом О. С. Пушкіним у «Казці про золотого півника» («рос. Подари ж ты мне девицу, шемаханскую царицу») й зображена на картинах російського художника Г. Г. Гагаріна «Шемаханська баядерка», «Танцівниця із Шемахи», «Танцівниця Ніса». Своєю оригінальністю відрізнялись танці шемахинських дівчат. Шемахинська тематика відображена у двох чудових альбомах художника: «Scenes, paysages, meurs et costutnes du Caucase» та «La Caucase pittoresge dessine d' apres nature» (Париж, 1847). Рисунки «Жінка із Шемахи» і «Танцівниця Ніса» являють етнографічний інтерес з точки зору вивчення елементів жіночого національного одягу Ширвана у XIX столітті: сорочки, архалика з овальним кроєм коміра, нагрудних та налобних прикрас, жіночих прикрас із самоцвітів, кільцевих серіжок з підвісками. Оригінальний жіночий костюм XIX століття з Шемахи, переданий 1906 року до Кавказького музею у Тифлісі, був одним з найпопулярніших експонатів музею.

5 червня 2010 року в Шемасі було відкрито пам’ятник одинокому турецькому солдату. На пам’ятнику написані слова з віршу Б. Вагабзаде «Тенха мезар». Пам’ятник встановлено на честь офіцера Кавказької ісламської армії.[8]

Населення[ред.ред. код]

За даними Енциклопедичного словника Брокгауза та Єфрона у Шемасі наприкінці XIX століття проживало 20 008 чоловік (10 450 чоловіків та 9558 жінок): азербайджанців — 79 %, росіян - 3 %, вірменів - 18 %. 79 % — магометани, з яких близько 22 % - суніти, решта - шиїти; решта 21 % — вірмено-григоріани та православні [6]. Місцеве населення в основному зайнято виноробством, скотарством, килимарством.

За даними всесоюзного перепису населення 1989 року в Шемасі проживало 24 681 чоловік [9].

За даними на початок 2010 року населення міста становило 31 704 жителів.

Географія[ред.ред. код]

Вид Шемахинського перевалу взимку
Герб міста 1843 року

Місто розташовано на висоті 800 метрів над рівнем моря у південній частині Великого Кавказу, у передгірній котловині, оточеній відрогами Великого Кавказу, в долині річки Пірсагат.

Природа[ред.ред. код]

Шемахинський район багатий на гірські ліси та луки, знаходиться в зоні помірної вологості. Більша частина цього району є курортною зоною із багатьма джерелами гірської води, що робить місто привабливим для інвесторів у туристичний бізнес.

Знижена запиленість атмосфери та переважна кількість ясних днів у році дозволила почати будівництво у 1957 році за 22 кілометри від міста однієї з найбільш значущих обсерваторій колишнього СРСРШемахинської астрофізичної обсерваторії.

Економіка[ред.ред. код]

В місті, яке здавна славилось як один із центрів килимарства в Азербайджані, й донині функціонує килимарська фабрика. Враховуючи сприятливий для виноградарства клімат розвивається винна промисловість, планується повна реконструкція виногорілчаного заводу. В результаті ухвалення «Державної програми з розвитку регіонів Азербайджану» в Шемасі відкрились нові виробництва: спільне ірансько-азербайджанське підприємство зі збирання легкових автомобілів «Азсаманд», завод з виробництва електронної побутової апаратури [10]. В рамках реалізації проекту «Електронна Шемаха» встановлено нову АТС із використанням комунікаційного пакету системи NGN [11]. У листопаді 2009 року здано в експлуатацію новий лікувально-діагностичний центр [12]. Цілком реконструйовано автомобільну дорогу Баку-Шемаха протяжністю 112 км [13].

Відомі уродженці міста[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]