Шемаха
Шемаха́, Шамахи (азерб. Şamaxı) — місто в Азербайджані, адміністративний центр Шемахинського району. Розташовано у південно-східних передгір’ях Великого Кавказу на висоті 800 метрів над рівнем моря. Знаходиться на автошляху Баку — Тбілісі, за 122 км на захід від Баку й за 72 км на північний схід від залізничної станції Кюрдамир.
Зміст |
Історія [ред.]
Археологічні розкопки, проведені у північно-західній його частині, виявили поселення, що відноситься до V—IV століттям до р. х. [1][2]. Місто згадується у Птолемея (II століття) під назвою Шемахія. На початку X століття місто стало столицею держави ширваншахів [1][2]. У 1222 році після тривалої облоги Шемаху було захоплено й зруйновано монголо-татарами. Місто згадується у персидській анонімній праці початку XIII століття «Аджаїб ад-Дунья»:
| « | Шемахи — місто в Аррані. Це дуже укріплене місце, жителі надзвичайно фанатичні у справах віри.[3] | » |
У 1669 році після участі у Великому Московському Соборі 1666—1668 років у Шемасі зупинявся православний патріарх Антіохії Макарій зі своїм сином та дияконом Павлом Алеппським. Їхня місія мала церковний та дипломатичний характер.
Географічне положення міста на перетині транзитних шляхів визначало величезну кількість набігів та розбійних нападів на Шемаху, що здійснювались сусідніми народами та військами інших ханств, що несли з собою спустошення та руйнування. У 1721 році Шемаха зазнала нападу війська хана Хаджі Дауда Мушкурського, були вбиті російські купці, що перебували там, і завдано величезних збитків російським торгівцям шовком [4]. Вірмени, число яких у місті було досить суттєвим, зазнавали постійних нападів і грабежів, за наказом Хаджі Дауда вони поряд із євреями мали носити на своїх грудях жовтий знак — для того, щоб мусульмани не вітали їх.[5] Результатом цієї події був вжитий Петром Великим Персидський похід 1722-1723 років [6]. У 1742 році місто було зруйновано іранським військом Надір-Шаха.
У XVIII—XIX століттях Шемаха — столиця Ширванського ханства. У період з 1840 до 1846 року адміністративний центр Каспійської області, потім до 1859 року — Шемахинської губернії. Після руйнівного землетрусу, що сталось 2 грудня 1859 року, центр губернії було перенесено до міста Баку, після чого Шемаха стала адміністративним центром Шемахинського повіту у складі Бакинської губернії.
Незважаючи на високу сейсмічність регіону (найбільші землетруси стались у 1607, 1669, 1859 та 1902 роках [6]), багато історичних пам’яток збереглось досі, зокрема такі як Джума мечеть — п’ятнична соборна мечеть VIII століття, Йєдді Гумбез («Сім Куполів») — мавзолей, збудований 1402 року, а також руїни фортеці Гюлістан, побудова XI—XII століть, які є головними пам’ятками міста.
Тривалий час Шемаха була одним з найважливіших пунктів упродовж всього Великого Шовкового шляху. Цим зумовлено те, що місто упродовж тривалого часу було одним із центрів ширвано-апшеронської архітектурної школи та школи декоративно-прикладного мистецтва (килимарства) й мініатюри. Знаходячись на перетині караванних шляхів, Шемаха була одним з крупних торгово-ремісничих центрів на Близькому Сході, займаючи важливе місце у торгівлі шовком, ще у XVI столітті згадуються торгові зв’язки шемахинських та венеційських купців [7]. У Шемасі вели торгівлю азербайджанські, іранські, арабські, середньоазійські, російські, індійські та західноєвропейські купці, що володіли тут факторіями, були численні шовкоткацькі, паперопрядильні й килимові майстерні.
Місто прославилось як батьківщина багатьох видатних азербайджанських філософів, архітекторів та вчених, таких як Хагані, Насімі, Сабір.
Шемаха згадується великим російським поетом О. С. Пушкіним у «Казці про золотого півника» («рос. Подари ж ты мне девицу, шемаханскую царицу») й зображена на картинах російського художника Г. Г. Гагаріна «Шемаханська баядерка», «Танцівниця із Шемахи», «Танцівниця Ніса». Своєю оригінальністю відрізнялись танці шемахинських дівчат. Шемахинська тематика відображена у двох чудових альбомах художника: «Scenes, paysages, meurs et costutnes du Caucase» та «La Caucase pittoresge dessine d' apres nature» (Париж, 1847). Рисунки «Жінка із Шемахи» і «Танцівниця Ніса» являють етнографічний інтерес з точки зору вивчення елементів жіночого національного одягу Ширвана у XIX столітті: сорочки, архалика з овальним кроєм коміра, нагрудних та налобних прикрас, жіночих прикрас із самоцвітів, кільцевих серіжок з підвісками. Оригінальний жіночий костюм XIX століття з Шемахи, переданий 1906 року до Кавказького музею у Тифлісі, був одним з найпопулярніших експонатів музею.
5 червня 2010 року в Шемасі було відкрито пам’ятник одинокому турецькому солдату. На пам’ятнику написані слова з віршу Б. Вагабзаде «Тенха мезар». Пам’ятник встановлено на честь офіцера Кавказької ісламської армії.[8]
Населення [ред.]
За даними Енциклопедичного словника Брокгауза та Єфрона у Шемасі наприкінці XIX століття проживало 20 008 чоловік (10 450 чоловіків та 9558 жінок): азербайджанців — 79 %, росіян - 3 %, вірменів - 18 %. 79 % — магометани, з яких близько 22 % - суніти, решта - шиїти; решта 21 % — вірмено-григоріани та православні [6]. Місцеве населення в основному зайнято виноробством, скотарством, килимарством.
За даними всесоюзного перепису населення 1989 року в Шемасі проживало 24 681 чоловік [9].
За даними на початок 2010 року населення міста становило 31 704 жителів.
Географія [ред.]
Місто розташовано на висоті 800 метрів над рівнем моря у південній частині Великого Кавказу, у передгірній котловині, оточеній відрогами Великого Кавказу, в долині річки Пірсагат.
Природа [ред.]
Шемахинський район багатий на гірські ліси та луки, знаходиться в зоні помірної вологості. Більша частина цього району є курортною зоною із багатьма джерелами гірської води, що робить місто привабливим для інвесторів у туристичний бізнес.
Знижена запиленість атмосфери та переважна кількість ясних днів у році дозволила почати будівництво у 1957 році у 22 кілометрах від міста однієї з найбільш значущих обсерваторій колишнього СРСР — Шемахинської астрофізичної обсерваторії.
Економіка [ред.]
В місті, яке здавна славилось як один із центрів килимарства в Азербайджані, й донині функціонує килимарська фабрика. Враховуючи сприятливий для виноградарства клімат розвивається винна промисловість, планується повна реконструкція виногорілчаного заводу. В результаті ухвалення «Державної програми з розвитку регіонів Азербайджану» в Шемасі відкрились нові виробництва: спільне ірансько-азербайджанське підприємство зі збирання легкових автомобілів «Азсаманд», завод з виробництва електронної побутової апаратури [10]. В рамках реалізації проекту «Електронна Шемаха» встановлено нову АТС із використанням комунікаційного пакету системи NGN [11]. У листопаді 2009 року здано в експлуатацію новий лікувально-діагностичний центр [12]. Цілком реконструйовано автомобільну дорогу Баку-Шемаха протяжністю 112 км [13].
Відомі уродженці міста [ред.]
- Сіххат Аббас — поет, драматург і перекладач.
- Ованес Абелян — вірменський актор, народний артист Азербайджанської РСР, народний артист Вірменської РСР.
- Махмуд Алієв — народний комісар, потім міністр закордонних справ Азербайджанської РСР (1944—1958).
- Муса Алієв — доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік АН АзРСР, Президент АН АзербайджанськоїР ССР (1950—1958).
- Мамедтагі Ганієв (1907—1979) — доктор ветеринарних наук, професор, академік Азербайджанської сільськогосподарської Академії Наук та Національної Академії Наук Азербайджану, заслужений діяч науки.
- Султан Ганізаде — письменник і перекладач.
- Алім Гасимов — співак-ханенде, актор, народний артист Азербайджану.
- Леонтій Гуртьєв — генерал-майор, Герой Радянського Союзу.
- Алігейдар Караєв — нарком юстиції та праці, у військових та морських справах Азербайджанської РСР.
- Мірза Сабір — поет і сатирик XIX-XX століть.
- Сеїд Азім Ширвані — поет та просвітитель XIX століття.
- Хагані Ширвані — східний поет, що шанується в Ірані та Азербайджані, жив і творив у XII столітті., (1126 Шемаха — 1199 Тебріз)
- Насімі — видатний азербайджанський тюркський поет і містик, (1370 Шемаха — 1417 Халеб)
- Хаді Мухаммед — поет-романтик.
- Олексій Черняєвський — видатний російський та азербайджанський педагог.
- Аббас-Мірза Шаріфзаде — актор театру й режисер.
- Гаджі Ширвані — географ-мандрівник, історик, етнограф, просвітитель та поет.
- Олександр Ширванзаде — вірменський письменник, Народний письменник Вірменської та Азербайджанської РСР (1930).
- Султан Ефендієв — народний комісар землеробства Азербайджанської РСР (1921—1924).
- Зівяр бек Ахмедбеков — перший азербайджанський архітектор з вищою освітою, (1873 Шемаха — 1925 Баку)
- Фелекі Ширвані — східний поет, (1108 Шемаха — 1146 Шемаха)
Міста-побратими [ред.]
Галерея [ред.]
-
Молода азербайджанка із Шемахи. 1883
-
Шемахинська баядерка.
-
Мечеть у Шемасі.
Примітки [ред.]
- ↑ а б ВРЕ
- ↑ а б Словник сучасних географічних назв
- ↑ Аджаїб ад-дунья. «Чудеса мира». — М. Наука. 1993. (рос.)
- ↑ Єсаї Хасан-Джалалян. Коротка історія країни албанської. — Баку. 1989
- ↑ Нова історія Кавказу з 1722 до 1803 року Глава 1
- ↑ а б в Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона
- ↑ The Columbia Encyclopedia. Sixth Edition, 2008. Shemakha.
- ↑ Відбулось відкриття пам’ятника одинокому турецькому солдату, Шемаха
- ↑ Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників
- ↑ Огляд ринку автомобільного транспорту в Азербайджані, 2006—2007 рр. www.export.by
- ↑ ІА «Регнум». В Азербайджані реалізують проект «Електронна Шемаха». 27.08.2007. www.regnum.ru
- ↑ ІА «Region+». Розпочався візит президента Азербайджану до Шемахинського району. 26.11.2009. www.regionplus.az
- ↑ Відкрилась дорога Баку-Шемаха www.news.bakililar.az
Посилання [ред.]
|
|||||||
