Шератан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шератан

Сузір'я Овна


Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я Овен
Пряме піднесення 1г 54х 38,41с
Схилення +20° 48′ 28,9″
Видима величина (V) 2,64[1]
Характеристики
Спектральний клас A4
показник кольору U−B 0,10
яскравість B 2,861±0,002[2]
показник кольору B−V 0,165±0,003[2]
яскравість V 2,681±0,002[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,06
індекс m1 0,21
індекс c1 0,98
індекс Hβ 2,88[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 2,700[2]
Мінімальна яскравість 2,710[2]
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 96,32± 1,00[2] мас/рік

за схиленням: -108,80± 0,54[2] мас/рік

Паралакс (π) 54,74 ± 0,75[2] мас
Відстань 59,58 світлових років
18,27 парсек
Подробиці
Маса M
Обертання Vsin(i)=73[3]км/сек
Інші позначення
*be Ari,

HD 11636, HIP 8903, HR 553,

BD+20 306
Посилання
SIMBADдані для HD11636

Beta Arietis (β Ari / β Arietis, HD11636) — друга за яскравістю зоря у сузір'ї Овна, це другий (північний) ріг «Овна». Вона є хімічно пекулярною зорею спектрального класу A4 й має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 2,7.[1] Вона розташована на відстані близько 59,6 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Зоря HD11636 обертається досить швидко навколо своєї осі. Проєкція її екваторіальної швидкості на промінь зору становить Vsin(i)= 73км/сек.[3]


Пекулярний хімічний вміст[ред. | ред. код]

Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 1200,0± 742,8 Гаус.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б Royer F. et al. 2002, 'Rotational velocities of A-type stars', Astron. & Astrophys. 393, 897
  4. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631

Посилання[ред. | ред. код]